Вечір, наче вітер


Вечір, наче вітер, грається волоссям,
Золотий підсвічник свічку запалив,
Оксамит цілунків обіймає тіло,
Зігріває душу стиглий колір слив.

У думках пастельних шоколадка «Світоч»,
Скибки апельсина і гранат-рубін…
Наливай, кохана, філіжанки кави
І кавове свято зробимо собі.

Простирадло ночі розірве на клапті
Наших душ безсоння, наших рук тепло.
Серед чистих віршів я тебе шукаю,
А себе втрачаю в хаті, за столом…

Забагато кави ти мені налила,
Чи занадто сильний ночі аромат?
Котяться по небу зимні апельсини
Й на гранату схожий твій смачний гранат.
Василь Кузан

пародія

вечір. Ночі Вітер. що йому потрібно?
золотий підсвічник? мила, а скажи,
чом ти якось тілом затремтіла дрібно?
не показуй сливи, це не для чужих.

все. пропало свято, шоколадка «Світоч»,
апельсини, ябка, ківі, ананас.
от літаєш Вітре, то й літай по світу -
по чарчині швидко і гуляй від нас.

ні, по пляшці, друже, розірве на клапті -
заїдай гранатом, чуєш як тепло
потекло, побігло, заячало раптом.
я тебе втрачаю.
- де ти?
- під столом.

забагато кави, мила, ми ж не свині.
чуєш, Вітре Ночі, нащо нам віршІ?
бачиш, он по небу апельсини клином.
заспіваймо ж тихо, так щоб для душі.