ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.01.31 12:07
Сирена
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.

У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.

Володимир Бойко
2026.01.30 23:35
Словосплетіння
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу. Меншовартість занадто вартує. Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають. Хто править бал, тому правила зайві. У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
***
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Лоскотливий
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Його Величність Примітив (сонет/онєгінська строфа)
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,

Юрій Лазірко
2026.01.30 15:28
Згораю Я -- український блюз
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.

Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги

Артур Курдіновський
2026.01.30 13:38
Про малий вінок ронделів
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!

Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал

Борис Костиря
2026.01.30 10:48
Стріла часу
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.

Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Ожеледиця
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
Ночі темно-сині (малий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
Відьмача (The Jimi Hendrix Experience)
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
***
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Спогад.
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
* * *
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
Мелодія минулого
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Стадіон
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сергій Татчин / Вірші

 Палітра

Жовтень.
Пророцтва поволі забудуться.
Ти віддаляєшся, як корабель...

Сін Семілья

Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Boswellia sacra


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-14 10:34:22
Переглядів сторінки твору 21397
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.194 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.236 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.752
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 10:46:15 ]
Супер!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 10:48:22 ]
думаєте? нема щоб рознести по камінчику...
дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 11:03:14 ]
Сергію,причепитися можна й до стовпа.) Але це не той випадок. Бо коли читаєш такі чіткі і вишукані (як на мій смак) рядки - думаєш про позитивне... і дякую за прогулянку моїми віршами.
по-перше, дуже підняли мою самооцінку.
а по-друге, було відчуття руху якогось підводного човна, який час від часу виходить на поверхню (і посилає якісь коменти). Дуже дякую за справедливі зауваги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 18:35:34 ]
всіда пажалуста!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 10:47:57 ]
Красиво, сказав би навіть - афористично.

Я почуваюсь римованим Ґолемом,
що забуває для чого земля.

Я 4 рік граю у World of Warcraft. Там теж є всякі големи. Тому ці рядки для мене особливо близькі. Жартую.))))))

А насправді - я пробував читати і з підзаголовками, і без них. Особливої різниці не побачив. Хіба що без підзаголовків прозоріше і класичніше, а з ними - незвичніше. Мені це знову ж таки нагадує WOW - там є традиція вішати мітки на об*єкти.)))))

Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 10:51:32 ]
дякую вам, Сергію.
це не підзаголовки. це, так би мовити, відірваний шматочок першого рядка, який є кольоровою міткою строфи. мені видає, що без них рядку не доставатиме цих двох складів.

цікаві у вас порівняння-паралелі)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 11:00:41 ]
а потім - це щоб зберегти розмір першоджерела.
я спочатку хтів /рефреном/ використати виключно попсову вохру, але так /видає/ цікавіше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 11:04:05 ]
Умбра. Охра... Кобальт. Сароніт. Етерній. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-14 11:35:44 ]
глауконіт, вівіаніт :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 13:40:00 ]
Мій син теж грає (катаклізм). Може, завдяки вам і поезію почне читати. Кажу йому, що граєте у ту саму гру, а він мені: "О, додай його в друзі!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 15:31:26 ]
Ну ось і я про це ж - це "ці мітки" зайві (це ж не псяча натура) :_), бо невикликають жодних асоціацій -
що і у твоєму варіанті, що і в назвах віршів авторки. Мені чомусь це нагадує інше -
назви які деколи автори подають англійською - а відкриваєш - текст іде рідною...
Так би мовити - інадорнає тєла, ось.
Ладно, іду кавусі ковтну.
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 17:04:19 ]
ПСи
Про закінчання....
Сергійку,
А ти певний що то буде рай?
На нього хіда треба ще заслужити, нє?
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 17:04:56 ]
Ooops... хіба тобто....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 18:21:25 ]
привіт, Юрцю. в мене художня освіта, тому твоє "невикликають жодних асоціацій", в свою чекргу, зовсім не зрозуміти мені. бо для мене це цілий світ: кожен колір зафарбовує строфу своїм відтінком. і це так очевидно, що навіть не знаю як і пояснювати таку очевидність.
а оця твоя цитата "що і в назвах віршів авторки" каже, що ти зовсім не зрозумів задум /чи малюнок першоджерела. там немає окремих віршів. там є один вірш на 4 строфи. і перше слово кожної строфи виокремлено новим рядком. для акцентування. це слово-рефрен. спеціатєльно для тебе пощу "класичний" варіант тексту:

Жовтень. Прозоре тремке павутиння
ніжним осонням лоскоче лице.
Ми цьому жовтневі ніби і винні,
та, достеменно, не віримо в це.

Жовтень. Печальна, як я, Аріадна,
не зупиняючись, нитку плете.
Нитка, просякнута миром і ладаном,
нас - врізнобоки - веде у святе.

Жовтень. Пророцтва поволі забудуться.
Ти віддаляєшся, як корабель.
все, що нагадано, ствердиться-збудеться:
Я залишаюсь чекати тебе.

Жовтень. Мені остаточно не віриться
в люту безвихідь з тупого кута.
Я каменію в порту. І зневіра ця,
як і жіноцтво, наївна й свята.

і мої слова-краски теж не є "назвами" віршів. це зміщене перше слово-ключ до кожного катрена. спеціательно для тебе пощу "класичний" варіант вже свого віршу:

Умбра. Земля на загибель приречена.
Все переповнено серцебиттям.
Кожне /навзаєм/ народжене речення -
самодостатнє свідоцтво життя.

Вохра. Повітря, окроплене ладаном,
перед дорогою трохи хмільне.
У словоплетиві, віршами краденім,
запам'ятай не поетом мене.

Кобальт. Цей берег під небом знеболеним
вже не розгледіти із корабля.
Я почуваюсь римованим Ґолемом,
що забуває для чого земля.

Кадмій. Без чого я тільки не житиму,
тільки - мій Господи! - не забирай,
в місті /небесним по золоту шитому/
жінки, яка проведе мене в рай.

вибач /а заодно і всі/, ти мене "винудив")))

то обов"язково буде рай: жити з цією жвнкою /для ліричного героя/ - значить однозначно заслужити його.

дякую тобі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 18:48:33 ]
Та то файно, Сергійку, що у тебе така освіта.
У мене батько - художник і я дещо кумекаю в кольорах (десь на генетичному відчутті їх).
Твій вибір назв фарб у конкретному вірші мені не сподобався - чисто на суб`єктивно-сприйнятливому рівні.
Хіба маю право на власну оцінку? Нє?
Але це зовсім нічого не означає. Просто моє сприйняття.
За авторку - я говорив про її плеяду віршів, де кожна назва підігнана під якесь зело.
Мені це теж не сподобалось - то що краще промовчати?
Так і буду робити тоді.
Аби раптом якась моя тінь кого не заділа.
А так - поважаю тебе як автора, хоча не все, що пишеш приходиться до смаку, але то хіба треба би було бути
нещирим - аби думати інакше. Вибачай, коли що не так.
З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-14 10:53:13 ]
*** Я почуваюсь римованим Ґолемом,
що забуває для чого земля.

Кадмій.
Без чого я тільки не житиму,
тільки - мій Господи! - не забирай,
в місті, небесним - по золоту шитому,
жінки, яка проведе мене в рай..*** -

чуттєво
щиро
емоційно





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 10:59:02 ]
дякую вам, Маріє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 10:58:24 ]
чудово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 11:01:01 ]
сенкс, Зоряно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 11:12:42 ]
О, віршована табличка елементів Менделєєва, приправлена палітрою кольорів - це здорово) уявляєш який потужний цикл можна написати?) Посібник для юного хіміка..)
Насправді дуже тонко, тремко, натяками. Мені сподобалось і про кольорове шитво, і про Ґолема, і структура вірша, і метафори, і посвята. На жаль, не знайома ще з творчістю СС, тому "умбра" для мене гарно звучить, але слово невідоме.
Кобальтовий берег здалеку, як це знайомо, щем тривалої подорожі, передчуття зустрічі й невідомості чекань..
Чекаю продовження.


1   2   3   4   Переглянути все