думаєте? нема щоб рознести по камінчику...
дякую.

Сергію,причепитися можна й до стовпа.) Але це не той випадок. Бо коли читаєш такі чіткі і вишукані (як на мій смак) рядки - думаєш про позитивне... і дякую за прогулянку моїми віршами.
по-перше, дуже підняли мою самооцінку.
а по-друге, було відчуття руху якогось підводного човна, який час від часу виходить на поверхню (і посилає якісь коменти). Дуже дякую за справедливі зауваги!

всіда пажалуста!

дякую вам, Сергію.
це не підзаголовки. це, так би мовити, відірваний шматочок першого рядка, який є кольоровою міткою строфи. мені видає, що без них рядку не доставатиме цих двох складів.

цікаві у вас порівняння-паралелі)))

а потім - це щоб зберегти розмір першоджерела.
я спочатку хтів /рефреном/ використати виключно попсову вохру, але так /видає/ цікавіше.

Умбра. Охра... Кобальт. Сароніт. Етерній. :)))

глауконіт, вівіаніт :)

Мій син теж грає (катаклізм). Може, завдяки вам і поезію почне читати. Кажу йому, що граєте у ту саму гру, а він мені: "О, додай його в друзі!"

Ну ось і я про це ж - це "ці мітки" зайві (це ж не псяча натура) :_), бо невикликають жодних асоціацій -
що і у твоєму варіанті, що і в назвах віршів авторки. Мені чомусь це нагадує інше -
назви які деколи автори подають англійською - а відкриваєш - текст іде рідною...
Так би мовити - інадорнає тєла, ось.
Ладно, іду кавусі ковтну.
ЛЮ

ПСи
Про закінчання....
Сергійку,
А ти певний що то буде рай?
На нього хіда треба ще заслужити, нє?
:)

Ooops... хіба тобто....

привіт, Юрцю. в мене художня освіта, тому твоє "невикликають жодних асоціацій", в свою чекргу, зовсім не зрозуміти мені. бо для мене це цілий світ: кожен колір зафарбовує строфу своїм відтінком. і це так очевидно, що навіть не знаю як і пояснювати таку очевидність.
а оця твоя цитата "що і в назвах віршів авторки" каже, що ти зовсім не зрозумів задум /чи малюнок першоджерела. там немає окремих віршів. там є один вірш на 4 строфи. і перше слово кожної строфи виокремлено новим рядком. для акцентування. це слово-рефрен. спеціатєльно для тебе пощу "класичний" варіант тексту:

Жовтень. Прозоре тремке павутиння
ніжним осонням лоскоче лице.
Ми цьому жовтневі ніби і винні,
та, достеменно, не віримо в це.

Жовтень. Печальна, як я, Аріадна,
не зупиняючись, нитку плете.
Нитка, просякнута миром і ладаном,
нас - врізнобоки - веде у святе.

Жовтень. Пророцтва поволі забудуться.
Ти віддаляєшся, як корабель.
все, що нагадано, ствердиться-збудеться:
Я залишаюсь чекати тебе.

Жовтень. Мені остаточно не віриться
в люту безвихідь з тупого кута.
Я каменію в порту. І зневіра ця,
як і жіноцтво, наївна й свята.

і мої слова-краски теж не є "назвами" віршів. це зміщене перше слово-ключ до кожного катрена. спеціательно для тебе пощу "класичний" варіант вже свого віршу:

Умбра. Земля на загибель приречена.
Все переповнено серцебиттям.
Кожне /навзаєм/ народжене речення -
самодостатнє свідоцтво життя.

Вохра. Повітря, окроплене ладаном,
перед дорогою трохи хмільне.
У словоплетиві, віршами краденім,
запам'ятай не поетом мене.

Кобальт. Цей берег під небом знеболеним
вже не розгледіти із корабля.
Я почуваюсь римованим Ґолемом,
що забуває для чого земля.

Кадмій. Без чого я тільки не житиму,
тільки - мій Господи! - не забирай,
в місті /небесним по золоту шитому/
жінки, яка проведе мене в рай.

вибач /а заодно і всі/, ти мене "винудив")))

то обов"язково буде рай: жити з цією жвнкою /для ліричного героя/ - значить однозначно заслужити його.

дякую тобі.

Та то файно, Сергійку, що у тебе така освіта.
У мене батько - художник і я дещо кумекаю в кольорах (десь на генетичному відчутті їх).
Твій вибір назв фарб у конкретному вірші мені не сподобався - чисто на суб`єктивно-сприйнятливому рівні.
Хіба маю право на власну оцінку? Нє?
Але це зовсім нічого не означає. Просто моє сприйняття.
За авторку - я говорив про її плеяду віршів, де кожна назва підігнана під якесь зело.
Мені це теж не сподобалось - то що краще промовчати?
Так і буду робити тоді.
Аби раптом якась моя тінь кого не заділа.
А так - поважаю тебе як автора, хоча не все, що пишеш приходиться до смаку, але то хіба треба би було бути
нещирим - аби думати інакше. Вибачай, коли що не так.
З повагою,
ЛЮ

дякую вам, Маріє!

сенкс, Зоряно.