ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2026.11.03 14:53
безсвітла
Нам обіцяли дати світло у четвер,
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!

По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні

Борис Костиря
2026.11.03 13:42
Падіння
Я іду і падаю у бруді,
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.

Вячеслав Руденко
2026.11.03 10:48
В стійких до спалахів розмовах
В пітьмі по припічку гасали
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.

Віктор Кучерук
2026.11.03 10:35
* * *
Багряний жар листків опалих
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.

Ірина Вовк
2026.11.03 08:44
Антологія містерій "НА ЗЛАМІ СВІТЛА" (продовження 1)
«ДАНТЕ: ОСТАННІЙ ПОГЛЯД РАВЕННИ»

(драматична містерія в голосах на дві дії)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра

хома дідим
2026.11.02 23:38
* 247 *
щодо творів отих неумисних
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь

Володимир Бойко
2026.11.02 22:38
Міжсловесні контроверсії – 4
У москалеві присутній синдром вищості, але відсутній синдром вартості. Найбільша небезпека для цивілізації – дикуни, які вважають себе цивілізованими. Дідька чортом не настрашиш, а путіна Трампом. Основні функції диявола нині виконує путін. Об

Іван Потьомкін
2026.11.02 20:59
Українські Канни з Виговським Іваном
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Ігор Терен
2026.11.02 20:38
Реінкарнація пройденого
Над світом білим почорніли тучі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.

ІІ
Одні й останні воїни у полі

Артур Курдіновський
2026.11.02 16:24
Поплач! (рондо)
Поплач дощем, журливий листопаде!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!

Борис Костиря
2026.11.02 14:31
Цвинтар
Тепер він частий гість у цьому місці,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.

Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,

Вячеслав Руденко
2026.11.02 12:44
Слід сльози від викопних очей…
Виглядала обрій матіола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»

Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,

В Горова Леся
2026.11.02 12:18
Повня
Пальцями тонкими стукав дощ у шибу.
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума

Юрій Гундарів
2026.11.02 09:59
Це дивне слово: життєсмерть
Війна привнесла в наше життя нові реалії. Майже щодня відчуваєш подих смерті, адже у будь-яку мить шалений дрон чи ракета можуть зупинити твоє земне буття.
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…

У День пам'яті помер

Віктор Кучерук
2026.11.02 05:58
* * *
З гарячою чашкою кави
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.

Кока Черкаський
2026.11.02 01:34
Сонце нікуди не поспішає
Сонце нікуди не поспішає, ні,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.

Годинник цок-цок, та мені все одно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Віталій Татленко
2026.10.28

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сергій Татчин / Вірші

 Палітра

Жовтень.
Пророцтва поволі забудуться.
Ти віддаляєшся, як корабель...

Сін Семілья

Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Boswellia sacra


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-14 10:34:22
Переглядів сторінки твору 24055
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.194 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.236 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.752
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 10:46:15 ]
Супер!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 10:48:22 ]
думаєте? нема щоб рознести по камінчику...
дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 11:03:14 ]
Сергію,причепитися можна й до стовпа.) Але це не той випадок. Бо коли читаєш такі чіткі і вишукані (як на мій смак) рядки - думаєш про позитивне... і дякую за прогулянку моїми віршами.
по-перше, дуже підняли мою самооцінку.
а по-друге, було відчуття руху якогось підводного човна, який час від часу виходить на поверхню (і посилає якісь коменти). Дуже дякую за справедливі зауваги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 18:35:34 ]
всіда пажалуста!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 10:47:57 ]
Красиво, сказав би навіть - афористично.

Я почуваюсь римованим Ґолемом,
що забуває для чого земля.

Я 4 рік граю у World of Warcraft. Там теж є всякі големи. Тому ці рядки для мене особливо близькі. Жартую.))))))

А насправді - я пробував читати і з підзаголовками, і без них. Особливої різниці не побачив. Хіба що без підзаголовків прозоріше і класичніше, а з ними - незвичніше. Мені це знову ж таки нагадує WOW - там є традиція вішати мітки на об*єкти.)))))

Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 10:51:32 ]
дякую вам, Сергію.
це не підзаголовки. це, так би мовити, відірваний шматочок першого рядка, який є кольоровою міткою строфи. мені видає, що без них рядку не доставатиме цих двох складів.

цікаві у вас порівняння-паралелі)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 11:00:41 ]
а потім - це щоб зберегти розмір першоджерела.
я спочатку хтів /рефреном/ використати виключно попсову вохру, але так /видає/ цікавіше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 11:04:05 ]
Умбра. Охра... Кобальт. Сароніт. Етерній. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-10-14 11:35:44 ]
глауконіт, вівіаніт :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 13:40:00 ]
Мій син теж грає (катаклізм). Може, завдяки вам і поезію почне читати. Кажу йому, що граєте у ту саму гру, а він мені: "О, додай його в друзі!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 15:31:26 ]
Ну ось і я про це ж - це "ці мітки" зайві (це ж не псяча натура) :_), бо невикликають жодних асоціацій -
що і у твоєму варіанті, що і в назвах віршів авторки. Мені чомусь це нагадує інше -
назви які деколи автори подають англійською - а відкриваєш - текст іде рідною...
Так би мовити - інадорнає тєла, ось.
Ладно, іду кавусі ковтну.
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 17:04:19 ]
ПСи
Про закінчання....
Сергійку,
А ти певний що то буде рай?
На нього хіда треба ще заслужити, нє?
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 17:04:56 ]
Ooops... хіба тобто....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 18:21:25 ]
привіт, Юрцю. в мене художня освіта, тому твоє "невикликають жодних асоціацій", в свою чекргу, зовсім не зрозуміти мені. бо для мене це цілий світ: кожен колір зафарбовує строфу своїм відтінком. і це так очевидно, що навіть не знаю як і пояснювати таку очевидність.
а оця твоя цитата "що і в назвах віршів авторки" каже, що ти зовсім не зрозумів задум /чи малюнок першоджерела. там немає окремих віршів. там є один вірш на 4 строфи. і перше слово кожної строфи виокремлено новим рядком. для акцентування. це слово-рефрен. спеціатєльно для тебе пощу "класичний" варіант тексту:

Жовтень. Прозоре тремке павутиння
ніжним осонням лоскоче лице.
Ми цьому жовтневі ніби і винні,
та, достеменно, не віримо в це.

Жовтень. Печальна, як я, Аріадна,
не зупиняючись, нитку плете.
Нитка, просякнута миром і ладаном,
нас - врізнобоки - веде у святе.

Жовтень. Пророцтва поволі забудуться.
Ти віддаляєшся, як корабель.
все, що нагадано, ствердиться-збудеться:
Я залишаюсь чекати тебе.

Жовтень. Мені остаточно не віриться
в люту безвихідь з тупого кута.
Я каменію в порту. І зневіра ця,
як і жіноцтво, наївна й свята.

і мої слова-краски теж не є "назвами" віршів. це зміщене перше слово-ключ до кожного катрена. спеціательно для тебе пощу "класичний" варіант вже свого віршу:

Умбра. Земля на загибель приречена.
Все переповнено серцебиттям.
Кожне /навзаєм/ народжене речення -
самодостатнє свідоцтво життя.

Вохра. Повітря, окроплене ладаном,
перед дорогою трохи хмільне.
У словоплетиві, віршами краденім,
запам'ятай не поетом мене.

Кобальт. Цей берег під небом знеболеним
вже не розгледіти із корабля.
Я почуваюсь римованим Ґолемом,
що забуває для чого земля.

Кадмій. Без чого я тільки не житиму,
тільки - мій Господи! - не забирай,
в місті /небесним по золоту шитому/
жінки, яка проведе мене в рай.

вибач /а заодно і всі/, ти мене "винудив")))

то обов"язково буде рай: жити з цією жвнкою /для ліричного героя/ - значить однозначно заслужити його.

дякую тобі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 18:48:33 ]
Та то файно, Сергійку, що у тебе така освіта.
У мене батько - художник і я дещо кумекаю в кольорах (десь на генетичному відчутті їх).
Твій вибір назв фарб у конкретному вірші мені не сподобався - чисто на суб`єктивно-сприйнятливому рівні.
Хіба маю право на власну оцінку? Нє?
Але це зовсім нічого не означає. Просто моє сприйняття.
За авторку - я говорив про її плеяду віршів, де кожна назва підігнана під якесь зело.
Мені це теж не сподобалось - то що краще промовчати?
Так і буду робити тоді.
Аби раптом якась моя тінь кого не заділа.
А так - поважаю тебе як автора, хоча не все, що пишеш приходиться до смаку, але то хіба треба би було бути
нещирим - аби думати інакше. Вибачай, коли що не так.
З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-14 10:53:13 ]
*** Я почуваюсь римованим Ґолемом,
що забуває для чого земля.

Кадмій.
Без чого я тільки не житиму,
тільки - мій Господи! - не забирай,
в місті, небесним - по золоту шитому,
жінки, яка проведе мене в рай..*** -

чуттєво
щиро
емоційно





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 10:59:02 ]
дякую вам, Маріє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 10:58:24 ]
чудово.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 11:01:01 ]
сенкс, Зоряно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 11:12:42 ]
О, віршована табличка елементів Менделєєва, приправлена палітрою кольорів - це здорово) уявляєш який потужний цикл можна написати?) Посібник для юного хіміка..)
Насправді дуже тонко, тремко, натяками. Мені сподобалось і про кольорове шитво, і про Ґолема, і структура вірша, і метафори, і посвята. На жаль, не знайома ще з творчістю СС, тому "умбра" для мене гарно звучить, але слово невідоме.
Кобальтовий берег здалеку, як це знайомо, щем тривалої подорожі, передчуття зустрічі й невідомості чекань..
Чекаю продовження.


1   2   3   4   Переглянути все