та за що, сонце моє? Тут нічого особистого. Вірш - про мого доброго знайомого, я просто дивлюся на його метання в житті збоку і... ну не знаю, що ще можна сказати:)) Але він і так себе не впізнає. ))

Ну, Слав, де твоя фантазія? )) Точка джі - це може бути образ щастя, постійної радості від взаємин - люди ж звичайно тільки цього й шукають. І рідко який чоловік готовий сприймати жінку ще й з її турботами, жалями, без макіяжу, так би мовити. )))

Олю, такі чоловіки нині - з області фантастики! на жаль!

скажем прямо - вимираючий вид ))) де б ми так ще про чоловіків поговорилі? )))

пане Василю, я боюся, що завтра багато цікавого про себе дізнаюся... )))

Сонечко, та ти що! хочеш, я постираю те, що скажеш? Лиш я сумніваюся, що хтось буде це читати. )))

А давайте, отакі week-endівські вечори зробимо еротичними посиденьками...

ага, будем більше про еротику писати - вечори самі влаштуються)))

Ярику, я, звісно, перепрошую, але в мене після твого цього комента сумнів у душу закрався: ти хто насправді: чоловік чи жінка?))))

Маріанно, як на вечорницях без хлопців? Славко вже зголосився. ))

Сін, Хуан і Олі Шестаґо)

мій ЛГ каже, що часто. :)
дякую, ЛЮ, про "перестрибнути", тут справді проклацала, подумаю, як виправити.

дякую ) такий сумбурний і трохи важкий текст, хотілося якось легко закінчити )

дякую, пане Іване!
ні, без гірчинки - так, весело. ) мені ця тема - коли люди міняють одне одного, як взуття, - довго була досить болісною. То я рада, що зараз можу говорити про це з посмішкою.
І про "вимираючих" - я думаю, що це не тільки чоловіки, з нашого боку теж багато... )))))