Добридень, п. Ігоре!
Прочитавши, що Вам навіть вічне “до лампочки”, я дуже здивувався, бо згадав ті Ваші гарні вірші
про Бога, які читав колись у ”Літературній Україні”… Не зважаючи на ритмічні похибки, вони мені тоді справді вельми сподобались.. Я щиро порадів за Вас і тому написав коротенького листа Вам, бо був невпевнений, що він долетить до Вас… А потім Ви зателефонували мені й подякували…
Саме ті вірші відкрили мені Вас, як поета…. До тих пір я, здається, не натрапляв на Ваші твори, а може я просто забув, хоча уважно слідкую за літературним процесом не перший рік… А потім я
читав не раз Ваші поезії… Не буду тут їх аналізувати, але скажу, що Ваш безсумнівний талант ніхто
не знайшов на дорозі. Його вам у колиску поклав сам Бог, Творець вічности… І Він же торкнув струни Вашої безсмертної душі… Якби цього не сталося, то він не був би небесним нашим батьком… А про хрещеного чи названого я мовчатиму… Скажу тільки, що нікого не ощасливив совєтський атеїзм… Нєрушимій розвалився - і небо , слава Богові, назавжди відкрилося… Для кого? Для всіх, хто дивиться очима свого серця… А Дух Його в наших серцях, бо ми Його творіння…
Не сумнівайтеся, бо є Він і у Вашому серці… Не вірите? Запитайте і пересвідчитеся… Колись мені, школяреві, мати розповідала про Бога і казала, що прийде такий час, коли богослужіння транслюватимуть по радіо і телевізорах, а комуністи ходитимуть у церкву… Кому я вірив , матері чи вчителям? Звісно, що вчителям… Бо Слово Боже, тобто Біблію, мав не кожен священик, хоча ця Книга Книг повинна бути в кожній хаті… Це Живе Слово Живого Бога… Слово – це Сам Дух Святий… Той, що досліджує наші серця і знає наші найпотаємніші думки… Якщо Він безумовно любить нас, то чого ми повинні бути байдужими до Нього?.. Небесна любов — це життя… А все інше, поете, марнота… Куди веде Його дорога? До очищення і вдосконалення душі… Тож бажаю Вам щасливої дороги!

Дякую, пане Іване, за такий розмашистий і світлий коментар, за увагу теплу.

І Вам дороги щасливої!
:)
ІП.

Будьмо! :-))

... і тримаймося! пане Іване!