ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.06 02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!

Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка

Ілахім Поет
2024.05.06 00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч

Ігор Шоха
2024.05.05 20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.

Меланія Дереза
2024.05.05 20:09
П'ять речень Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч

Олександр Сушко
2024.05.05 18:39
Пасха Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти. Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така

Євген Федчук
2024.05.05 13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько

Іван Потьомкін
2024.05.05 10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Хуан Марі (1972) / Вірші

 Праздник
Образ твору Память – птица об одном крыле.
От прежней удали не осталось и следа.
Глаза закрою: по седой земле
С чужого праздника, усталый, еду.
А степь широкая, как душа.
И у печали – ни дна, ни края.
Я возвращаюсь, едва дыша,
А порою кажется, что умираю…

Огромным глазом загнанный конь
Влажно косится – вот-вот заплачет.
И разгорается под сердцем такой огонь,
Что погаснет со мной и никак иначе…

Темно надо мною от птичьих крыл.
И от горькой полыни – голова кругом.
На этом празднике я только пил
И тихо прощался со старым другом.
Своих там было – как яблок в саду,
А чужих и пришлых – и того боле.
Ещё немного и, кажется, упаду
В это широкое чистое поле…

А дорога долгая, как летний день.
Мне бы только доехать… Домой… А впрочем…
Дома – четыре угла и в каждом – тень.
И хмельные от браги слов ночи…

Далеко за лесом собирается дождь.
Ох, до чего же горек запах полыни!
И всё кажется, будто чего-то ждёшь,
И оно непременно случится ныне.
И такая ширь!
И день – как стекло.
И тихая песня из сердца льётся.
И болит душа, но болит светло.
Может быть, поэтому и поётся…

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-12 14:40:43
Переглядів сторінки твору 3909
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.826 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.620 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.10.07 12:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-12 15:38:56 ]
Эхххх... (это чтобы много букаф не писать об эмоциях по поводу стихо). Думаю, Вы поймёте :)

В этой щемящей аритмии всё-таки хочется кое-что улучшить. Например, здесь:
"А порою кажется – умираю…"
"И разгорается в сердце такой огонь"
"лишь с ним" - тяжело.
"от браги слов" - два существительных в одинаковом падеже.
И в последней строке, имхо, не хватает двух слогов.
ПС1. Особый респект за картинку!
ПС2. Хорошо, что снова появились :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-23 22:31:44 ]
Извиняюсь за некоторую паузу...
По поводу первого замечания - "А порою кажется – умираю…" - я думал и так, и эдак. Почему-то написал так, как в тексте - со "что". Не могу определиться как мне больше нравится).
За остальное спасибо, но не совсем согласен: это достаточно субъективно... Скажем, не "в сердце", а под ним - это принципиально; от именительного "брага слов" по другому и не скажешь; "лишь с ним" можно заменить на "со мной" - может, так и лучше)
Я подумаю. Спасибо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2011-11-12 19:43:47 ]
пою не потому
не от того что
пою
а жизнь не слаще
пою и я живу
пока
увы и песнь и жизнь так
неизбежно-проходяще

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-23 22:24:33 ]
Что-то типа того... или этого).
Спасибо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-11-13 19:24:08 ]
о, ще один чудовий вірш!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-23 22:23:16 ]
Дякую вам, Зоряно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-23 22:24:13 ]
Привіт,Хуане! Де пропадаєте?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-23 22:33:36 ]
Привіт, Ярославе)
Та в мене гаряча пора відряджень... А нетбука - щоб накльоцати пару повідомлень на ходу - немає(.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-23 22:38:03 ]
може ми б Майстернями скинулися?) Жарт.)
Але бракує нам тут вас.
А то тут уже говорять, що ви - це Микола Луцюк)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-23 22:42:58 ]
Та ви що! (Це я стосовно першого)
Та ви що! (Це я стосовно другого)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-23 22:48:44 ]
))
таки бракує вас! і якщо випадково десь побачите Сін Семілью, то передайте, що її також)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-23 23:06:20 ]
Дякую вам, Ярославе. Якщо побачу, то передам. Але то дуже сумнівно... Швидше за все ви її побачите на ПееМі першим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-23 23:10:53 ]
Знов надовго пропадете?(
А чому нічого не виставляєте? Все старе, варте уваги - вже оприлюднили тут?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-23 23:19:30 ]
Не виставляю, бо в дорозі. А віршів у мене достатньо - і старих, і нових. І навіть з десяток поем є!))) Не всі пам"ятаю, правда...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-23 23:41:11 ]
Ну, тоді обнадіяли!)
Хоча, мене чомусь поеми лякають(
Як побачу вірш , більший як 10 строф, то одразу настрій псується)