Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.17
20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
2026.04.17
18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
2026.04.17
17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
2026.04.17
15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
2026.04.17
15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
2026.04.17
12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.
Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.
Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття
2026.04.16
19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже
2026.04.16
19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.
Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.
Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває
2026.04.16
17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.
Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,
Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,
2026.04.16
17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.
Я шукав Істину
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.
Я шукав Істину
2026.04.16
13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.
Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.
Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,
2026.04.16
13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.
Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.
Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні
2026.04.16
12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.
І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.
І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти
2026.04.15
19:44
І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
2026.04.15
16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
2026.04.15
16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дениско (1954) /
Проза
Ювілей
за останні двадцять років хутір Ходорів змінився асфальт багатоповерхові особняки на крутосхилах круті автомобілі круті човни витісняють залишки патріархального селянського життя пристань стала мілкою для швидкісного пасажирського судна яким минулого разу я добирався сюди похилений зламаний трап все що лишилось він слугує сідалом для місцевих рибалок обійстя Брюховецьких теж змінилося відбудовано після пожежі хату з’явилась теплиця і водогін грядки терасами скільки ж тонн землі треба було перелопатити і ще і ще багато чого що зачіпає око вже немає біля стежинки кущів агрусу пригадую як Соломія Павличко угледівши всередині колючих гілочок апетитні ягідки колувала біля нього так і не наважившись їх дістати і попросила мене … вже немає…
найважливіше що не видно в обійсті Брюховецьких слідів діяльності рабів і рабовласницьких фірм що висіялись осотом по усенькій країні під прикриттям усіляких незаконних схем (реконструкцій капітальних ремонтів і будівництв державних установ) усе тут облаштовано просто зручно і з душею і до всього доклав рук сам господар та його родина
є Герої і герої знаю будуть інші часи інші ювілеї проте в моїй пам’яті надовго збережуться фрагменти доби прожитої на хуторі гора звідки добре видно сріблястий язик водосховища та гора на якій відбувалося все дійство де віншували того хто відродив Могилянку рідні друзі відомі громадські діячі письменники науковці студенти на цій горі чомусь пригадались слова Маркеса людина має право дивитися на іншу людину зверху лише в тому випадку коли хоче допомогти їй стати на ноги
жити важко і важко всім вечір втомлений В’ячеслав відверто і щиро відкриває таємниці свого дитинства післявоєнні драми і трагедії це вражає забувається наносне позірне... бути в Ходорові і не зануритися у холодні води Дніпра я не міг ще до дощу сильний вітер зі сходу гнав велику хвилю водосховища прямо на мене вона вдаряла у груди солодко і безболісно хотілося пливти далі ще і ще ніч дощ немилосердно лупцював дах автомобіля всередині мінливий звук підсилювався підшивкою стелі часом був схожий на удари кастаньєт далека блискавка освітлювала небокрай та ліс на схилі гори розкладене переднє сидіння авто було незручним якась деталь неприємно вгризалася у поперек немов кінські зуби в буряк нею виявився чималий гаражний ключ що випав із сумки але про це я дізнався лише ранком заснути не дає прохолода вкручуюся в теплу ковдру що її під ранок принесла дружина ніби кокон дубового шовкопряда
тиша туман роса вікна непрозорі випари вогняної води сконденсувались а як їхати нічого не видно де втиральник усі ще сплять прощання сонний погляд ювілярової дружини як завжди дивовижно проникливий
дорога мобілізує розхристаність зникає її проганяють упорядкований цокотіт руховика та дивовижно гарні краєвиди події на хуторі у день Взяття Бастилії були надто яскравими і непотьмареними для мене щоб не відгукнутися з любов’ю…
P.S.
Відкриваю товстий збірник на пошану Брюховецького прискіпливо вдивляюсь у фотобіографію на одній світлині В’ячеслав клепає косу однієї майстерно і з любов’ю відклепаної коси зазвичай вистачає на одне життя…
одне життя...
2007 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ювілей
…Зацокоти мені коню-птах!
Може, я долю свою заспіваю
Десь попід Каневом у житах.
Микола Вінграновський
Чотирнадцяте липня день Взяття Бастилії ранок мій автомобіль крилатий кінь швидко летить на захід відомими і невідомими шляхами на легендарний хутір на ювілейні торжества до В’ячеслава Брюховецького не всі дороги ведуть до Риму зупинка в Каневі тут народилася Славкова мама за склом пропливають незаможні села і хутори плодючі садки та лісосмуги з височенними тополямиза останні двадцять років хутір Ходорів змінився асфальт багатоповерхові особняки на крутосхилах круті автомобілі круті човни витісняють залишки патріархального селянського життя пристань стала мілкою для швидкісного пасажирського судна яким минулого разу я добирався сюди похилений зламаний трап все що лишилось він слугує сідалом для місцевих рибалок обійстя Брюховецьких теж змінилося відбудовано після пожежі хату з’явилась теплиця і водогін грядки терасами скільки ж тонн землі треба було перелопатити і ще і ще багато чого що зачіпає око вже немає біля стежинки кущів агрусу пригадую як Соломія Павличко угледівши всередині колючих гілочок апетитні ягідки колувала біля нього так і не наважившись їх дістати і попросила мене … вже немає…
найважливіше що не видно в обійсті Брюховецьких слідів діяльності рабів і рабовласницьких фірм що висіялись осотом по усенькій країні під прикриттям усіляких незаконних схем (реконструкцій капітальних ремонтів і будівництв державних установ) усе тут облаштовано просто зручно і з душею і до всього доклав рук сам господар та його родина
є Герої і герої знаю будуть інші часи інші ювілеї проте в моїй пам’яті надовго збережуться фрагменти доби прожитої на хуторі гора звідки добре видно сріблястий язик водосховища та гора на якій відбувалося все дійство де віншували того хто відродив Могилянку рідні друзі відомі громадські діячі письменники науковці студенти на цій горі чомусь пригадались слова Маркеса людина має право дивитися на іншу людину зверху лише в тому випадку коли хоче допомогти їй стати на ноги
жити важко і важко всім вечір втомлений В’ячеслав відверто і щиро відкриває таємниці свого дитинства післявоєнні драми і трагедії це вражає забувається наносне позірне... бути в Ходорові і не зануритися у холодні води Дніпра я не міг ще до дощу сильний вітер зі сходу гнав велику хвилю водосховища прямо на мене вона вдаряла у груди солодко і безболісно хотілося пливти далі ще і ще ніч дощ немилосердно лупцював дах автомобіля всередині мінливий звук підсилювався підшивкою стелі часом був схожий на удари кастаньєт далека блискавка освітлювала небокрай та ліс на схилі гори розкладене переднє сидіння авто було незручним якась деталь неприємно вгризалася у поперек немов кінські зуби в буряк нею виявився чималий гаражний ключ що випав із сумки але про це я дізнався лише ранком заснути не дає прохолода вкручуюся в теплу ковдру що її під ранок принесла дружина ніби кокон дубового шовкопряда
тиша туман роса вікна непрозорі випари вогняної води сконденсувались а як їхати нічого не видно де втиральник усі ще сплять прощання сонний погляд ювілярової дружини як завжди дивовижно проникливий
дорога мобілізує розхристаність зникає її проганяють упорядкований цокотіт руховика та дивовижно гарні краєвиди події на хуторі у день Взяття Бастилії були надто яскравими і непотьмареними для мене щоб не відгукнутися з любов’ю…
P.S.
Відкриваю товстий збірник на пошану Брюховецького прискіпливо вдивляюсь у фотобіографію на одній світлині В’ячеслав клепає косу однієї майстерно і з любов’ю відклепаної коси зазвичай вистачає на одне життя…
одне життя...
2007 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
