Зоряна Ель
поезія “хто заникав сніг?”

"бринить, бринить - не вибринить,
гуде, гуде - не вигуде,
не сніжиться, не пижиться,
бровою не веде.

середзимові вибрики -
не смішки і не вигадки.
чекають снігу лижники,
ну де він де він де?

коли нарешті рушиться,
доважиться, доміситься,
доліпиться, допіниться,
домерзне і впаде?

хоч трохи – півокрушини
із півперлини місяця
від славського до вінниці
для звірів і людей."

Пародія

Бреде, бреде – не вибратись
У валянках калюжами,
Вже чаркувавсь до місяця –
Бровою не веде.
Із графіку геть вибився –
Чи вдасться надолужити?
Ото погода біситься,
А де то Славське, де?

І пижиться, аж міниться –
Уже “накрилась” Вінниця!
Йшов лижник із презéнтами,
А прийде водолаз?
“Ну де він міг подітися,
Заснути, заблудитися?
Він з “вибриком” (моментами)”, –
Не пожаліють фраз…

Ех, валянки з калошами,
Протектор перекошений,
Хіба спізнитись право є? –
Заділо за живе!
З вітаннями хорошими
Доплентає, додибає,
Доміситься, дошвендяє
А треба – допливе!

14.12.11