Не журись, якщо любиш,
Якщо любов не взаємна,
Не катуй своє серце, лиш
Збагни, що вона недаремна.

Хоча, я знаю, що нелегко,
Я розумію, що нестерпно,
Та поглянь на все глибоко,
Тепер бачиш, що все кльово?

В твоєму серці гріє світло –
А це найбільший скарб у світі,
Згадай: було колись так тепло?
Певно, що ні. Та муки вперті...

І ці страждання плямують душу,
Любов стає неприязна, брудна,
Та ти є сильна, скажи: „Мушу!”,
І ти здолаєш біль! Печаль мине.

І згодом ти подякуєш йому
За нелюбов, любов, позчарування.
Він допоміг зміцніти. Кому,
як не тобі дано це розуміння?

Багато днів мине,
Хто-зна де будеш ти, де буде він.
Ти пригадаєш радісне минуле,
І лише в спогадах вже буде він.