ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.07.27 02:24
Артурівська строфа
ABBAcDc - мій поетичний винахід

Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!

Іван Потьомкін
2024.07.26 23:39
***
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Ігор Шоха
2024.07.26 20:36
Гідра нелернейська
                І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.

Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,

Ольга Буруто
2024.07.26 19:27
Зустріч
Мені болить.
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин

Козак Дума
2024.07.26 17:47
Малярка
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя

Сергій Губерначук
2024.07.26 14:11
Щирі спогади про Друга
Попросили написали про Сергія*. Від початку. Як усе воно починалося. Не вірю, що вже 7 років він дивиться на нас з-над хмар. Сім… Сергія неможливо «вкласти» в слова чи тексти. Він сам і його шлях настільки глибші, що не хочеться та й страшно спростити

Юлія Щербатюк
2024.07.26 13:51
На краю
СпалИ усі його листи,
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.

Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім

Микола Дудар
2024.07.26 09:23
Жодних проблем. Жодних...
І жодних проблем. Жодних.
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа

Юрій Гундарєв
2024.07.26 08:07
Антон Смецький, воїн Світла
Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник Антон Смецький.
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати

Віктор Кучерук
2024.07.26 07:43
* * *
Робив усе, що тільки міг,
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.

Артур Курдіновський
2024.07.26 07:31
Жасмин (сонет)
Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.

Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати

Олександр Сушко
2024.07.25 23:15
Поруч
Бач, костюм у труну як влитий?
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.

Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі

Іван Потьомкін
2024.07.25 21:22
Так прокладають стежку до Любові
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,

Ольга Буруто
2024.07.25 18:18
***
Вітер грає у краплі, гості
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.

Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,

Євген Федчук
2024.07.25 17:22
Звідки взялися кроти
Прокинувся малий Грицько, продер оченята.
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ

Віктор Михайлович Насипаний
2024.07.25 14:39
Учись язик тримати за зубами
Учись язик тримати за зубами! -
Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.

Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 На селі



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-01-12 15:26:38
Переглядів сторінки твору 3713
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (7.789 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.06 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-12 16:24:29 ]
Де їх тільки немає, тих ПХВ пакетиків. І в селі, і в місті. Їм би вітерцю та зачіпки, і картина, змальована тобою, - готова.
А й справді сніг не притис до грунту ні солому, ні кукурудзяну січку, що залишилася після молотьби. Так вітром гнало недавно, просто жаж.Країна наша немаленька, а стан справ такий, наче в одному селі із тобою ми, Гаррі, живемо.
Відносно майстерності віршування, то ти, як завжди, задніх не пасеш. З чим і вітаю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:49:40 ]
Та ото ж, Володю, що воно саме так. І хто на селі не жиє, той того не знає, а хто знає, той або звикає, або шукає місця у столиці. Дехто знаходить навіть в Америці. Таке у людей велике бажання любити свою землю.
"Солов'їна мова", "золоті снопи" - це все лірика, а життя на селі - це щоденна праця.
Кому, як не нам, про це знати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:26:32 ]
Позитивно_позитивні емоції :), а саме:
- "виє щодня поголів’я свиняче"( рохкати не модно тепер);
- "прабабині гумові боти"(колись робили гуму не совість);
- "Гілки у пакетах якихсь. ПХВ." (пошесть пакетів, іноді так вчепляться за самісіньку верхівку, що і не дістанеш)))

Нічого такого не подумайте. Вірш сподобався.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:43:09 ]
Вони рохкають, коли наїдяться :)
А коли вони голодні, то можуть з'їсти так само, як вовки, будь-кого.
Ці пакети відлякують птаство, і мабуть, у суворій пропорції - 1:1, не менше. Але вони відриваються. Їх може з'їсти корова чи ягня. Ворони навчились виймати звідти залишки цвілої їжі. Випадково ковтає риба. Це - проблема. А спалити цей "кульок" - і після нього майже нічого не залишається. Ці пакети вже якимсь чином потрапляють до колодязів.
Я нічого_такого_не думаю. Вірш і мені сподобався.
А я перебірливий. Як свиня :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:14:27 ]
В одного села! В серцевину...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:18:23 ]
Мені подобаються Ваші вірші. Може, не всі, але то дрібниці. Та я такий зануда, що звертаю увагу на все. Красота - є. Слушна думка - також. Іронія - здається - теж.
Коли Ви їх розміщуєте, то випадково вносите помилки.
А вірші мені подобаються.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:15:35 ]
З-з-зззззззз Перепрошую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:18:48 ]
Все нормально :) Я зрозумів .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:28:22 ]
Вам, Гаррі, мабуть, особливі поросята трапилися - з якогось секретного розплідника, ГМОшні, з вовчими або собачими генами ;)) Бо путні свинки, коли голодні, кувікають або вищать... аж вуха закладає. Годувала - знаю :)
Але то байдуже - аби свіжина була смачна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 23:05:11 ]
Так, байдуже :)
І щоб до свіжини усе було.

З повагою і передноворічними вітаннями,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-12 17:37:37 ]
Что-то живности у Вас мало, хор слабый.
В моем дворе было примерно по 2 поросенка,
2 козы, 15 овечек, 20 индюшек, 20 уток, 100 курочек, 10 кошек, 3 собачки. В детстве
я подбирала всех выброшенных котят.
Я оставила ответ на Ваш комментарий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:17:49 ]
Для мого ЛГ це надто багато.
Зараз все потребує великих капіталовкладень. А чи буде виторг - це питання. Трьох курок достатньо для щоденної яєшні. З півдесятка поросят, льоха. Досить. А котів рахувати - то невдячна справа. Краще годувати і нехай собі живуть. З козами ситуація погана. Козенята пасуться, бекають, лякаються, і треба бути поряд або залишати яку-небудь одежину, причіплену до гілки чи палиці. Вони звикають до хазяїна - і їх потім не продати і не зарізати. Вони - члени сімейства.
Ягнята - практично такі самі.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-01-12 18:48:02 ]
сумна i реальна картина. в Ужгородi на деревах ростуть одяг, пляшки, целофановi кульки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:22:30 ]
А коли у гірських річках змінюється рівень відносно якогось ординара, відомого невідомо кому, то що залишається впродовж усього вузенького пасма узбережжя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 20:54:43 ]
Цікавенько.
А якщо замість "по-осінньому" щось інше, а там, де "виє", - "чути"?
Наперед ПЕРЕПРОШУЮ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 21:01:28 ]
Я якраз усував оці, і НМСДД, проблемні місця.
Так - восени земля не гола, а хіба що тільки у часи глупої осені. Тому я вже написав "по-зимовому". Дефіс на місці. Це той випадок, коли без нього не можна.
А свині верещать. Саме зараз йду давати їм посьорбати борщику. Щоб гарно спали. Зараз гарно - зима дуже-дуже по-осінньому тепла :)

З радістю і повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-12 21:53:42 ]
Вірш багатошаровий, перший шар - про село. Це вірш-метафора...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:09:10 ]
Я вже починаю пишатись. Існують шари. І їх бачать:)
Та так воно і є. Щоправда, образ землі і селянина на їй як вартового останнього форпосту, може бути, що цікавий тільки завдяки тому, що про форпост у такому значенні ще не писалось. Щоправда, про землю, яка народжує героїв, а вони потім повертаються в неї, вже неодноразово йшлось. Але аспекти, які дозволяють бачити шари (нашарування). Аспекти...
Це я наче сам собі пишу коментар :)
Та ні.
Я погоджуюсь з Вашим.
А вірш, як Ви розумієте, але не написали, не для "Сільського вісника", а для друзів.

З повагою, дружньо,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Вейн (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-10 22:55:27 ]
Файно так на душі від Вашого вірша...=)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-04-10 23:12:19 ]
Прийдешня весна наділила такими радощами, що майже не співчуваю своєму ЛГ. Невже йому і сьогодні погано?
А потім згадую зиму і цей сюжет, з якого малювався твір. І знову моєму ЛГ (читай-мені) сумно.