ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2025.05.15 12:04
Канун
Старість стримувалась,
вік надходив,
але лику юнацького квіт!
силуету невчасність прожога!
завжда сповненість слів молодих!
з ним зживались незмінно і довго
поміж мертвих, нових і старих.

Тетяна Левицька
2025.05.15 10:08
В полоні кохання
Цвіте бузок, магнолія в саду,
На сонці ніжиться рясна черешня.
На безіменний палець, до ладу
Ти одягнув рубінового персня.
Подарував закохано мені,
Щоб я була, заручена, красива.
Мій чуйний принц, на білому коні,
З тобою неймовірно я щаслива.

Віктор Кучерук
2025.05.15 07:00
* * *
Життям пригнічений дошкульно
І горем битий досхочу, –
Неначе вітер безпритульний
То спочиваю, то – лечу.
То в надпориві пересилю
Терни колючі перешкод, –
То від погроз не маю сили
Хоча б ледь-ледь роззявить рот.

Козак Дума
2025.05.15 06:30
Затяті ефейсбешники
Воно крапки поставе чи не всюди
і правду ріже в око, не брову,
немов у барабан колотить в груди,
у пил стирає всіх, на куряву!

Йому у спорі рівних не існує,
бо знає сотні, тисячі цитат,
а штампи й гасла так завуалює,

Борис Костиря
2025.05.14 21:18
Дорога додому
Що значить дорога додому?
Дорога в ніщо, в зорепад,
Дорога туди, де утому
Знімає оновлений сад.

Дорога додому безмежна,
Не має початку й кінця.
Триває вона, як належить,

Іван Потьомкін
2025.05.14 18:23
***
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж

Тетяна Левицька
2025.05.14 11:25
Іще тоді належала йому
Я вибрала не Вас і не тому,
що серцю не накажеш полюбити.
Іще тоді належала йому,
коли серпанком падала у жито.

Цвіла шипшиною, а поряд він,
зеленим листям огортав бентежно.
Душа з душею — срібний передзвін —

Марія Дем'янюк
2025.05.14 10:29
А ти будь
А ти будь тюльпаном: живи і квітни,
Загоюй рани, всміхайся привітно,
Втопи свій біль на денці озерця,
Нехай рожевим заквітне серце,
Чи білим, жовтим...не має різниці,
Подякуй Богу - віддасть сторицею.

А ти будь тюльпаном: тягнися до неба,

Козак Дума
2025.05.14 09:01
Навіщо?
Навіщо ти звертаєшся «на ви»?
Чи візаві свого ти поважаєш?
А може тривіально зневажаєш,
маскуючи відносин грубі шви?.

Чи любиш ти, коли говориш «Ви»,
чи просто на дистанції тримаєш?
За кого ти таку особу маєш,

Віктор Кучерук
2025.05.14 08:02
Вона
Гнучка, як гілочка ліщини,
Іскриста й сяйна, наче сніг, –
Вона сміється, мов дитина,
І заражає сміхом всіх.
Неначе книга загадкова, –
Мої розбурхує думки,
Адже не в’яжеться розмова,
А замовкати не з руки.

Борис Костиря
2025.05.13 21:40
Втеча
Я пішов світ за очі
божевільною травою,
продираючись крізь колючки.
Я тікаю від цивілізації.
Із дороги я звернув
у густі вруна.
Мене жене вперед амок,
якийсь навіжений двигун.

Світлана Пирогова
2025.05.13 19:44
Мине
Обурена весна дощами розлилась.
Зелені та сумні у травня очі.
Коли вже сонце розітне сувої зла,
щоб відпочили від шахедів ночі?

Калюжі, мов печалі темні дзеркала,
Бо тільки дощ, здається, хазяйнує,
хлюпоче - і завісою стоїть імла,

Пиріжкарня Асорті
2025.05.13 19:23
Одне з передостанніх засідань
Протокол від 13.05.2025 Після вимушеного сеансу аналітичних заходів і виховної роботи, проведеної з черговою зміною (вахтою) "пиріжкарень", пов'язаної з відгуком на вірш постійного дописувача Поетичних майстерень, були отримані пояснення наступ

Софія Кримовська
2025.05.13 16:54
***
Коли зліталися хрущі
На обвишнілу хату.
Щось відлягало від душі
Страшне і волохате.
І хата, втомлена в літах,
Підведена на біло,
Була, немов би молода,
Немов нова і ціла.

Тетяна Левицька
2025.05.13 13:52
Ассоль
Я не знаю, що зі мною,
Самотою рани гою.
Недалеко й до біди.
На подвір'ї, попід вечір,
Розгулялася хуртеча,
Замела усі сліди.

Стогне вітер за шибками,

Ігор Шоха
2025.05.13 10:48
Відлуння неповторного
Я ангел її, та не знає вона,
що ми одне одному ехо... луна,
якщо подивитись у небо ясне,
обом усміхається щастя одне.
Вона була тою з омріяних див,
яке як ікону я боготворив
у ночі осінні, у дні весняні,
являється й досі мені уві сні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30

Тея ТектоНічна
2025.04.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Коломієць Роман
2025.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 На селі



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-01-12 15:26:38
Переглядів сторінки твору 3932
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (7.789 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.06 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-12 16:24:29 ]
Де їх тільки немає, тих ПХВ пакетиків. І в селі, і в місті. Їм би вітерцю та зачіпки, і картина, змальована тобою, - готова.
А й справді сніг не притис до грунту ні солому, ні кукурудзяну січку, що залишилася після молотьби. Так вітром гнало недавно, просто жаж.Країна наша немаленька, а стан справ такий, наче в одному селі із тобою ми, Гаррі, живемо.
Відносно майстерності віршування, то ти, як завжди, задніх не пасеш. З чим і вітаю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:49:40 ]
Та ото ж, Володю, що воно саме так. І хто на селі не жиє, той того не знає, а хто знає, той або звикає, або шукає місця у столиці. Дехто знаходить навіть в Америці. Таке у людей велике бажання любити свою землю.
"Солов'їна мова", "золоті снопи" - це все лірика, а життя на селі - це щоденна праця.
Кому, як не нам, про це знати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:26:32 ]
Позитивно_позитивні емоції :), а саме:
- "виє щодня поголів’я свиняче"( рохкати не модно тепер);
- "прабабині гумові боти"(колись робили гуму не совість);
- "Гілки у пакетах якихсь. ПХВ." (пошесть пакетів, іноді так вчепляться за самісіньку верхівку, що і не дістанеш)))

Нічого такого не подумайте. Вірш сподобався.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:43:09 ]
Вони рохкають, коли наїдяться :)
А коли вони голодні, то можуть з'їсти так само, як вовки, будь-кого.
Ці пакети відлякують птаство, і мабуть, у суворій пропорції - 1:1, не менше. Але вони відриваються. Їх може з'їсти корова чи ягня. Ворони навчились виймати звідти залишки цвілої їжі. Випадково ковтає риба. Це - проблема. А спалити цей "кульок" - і після нього майже нічого не залишається. Ці пакети вже якимсь чином потрапляють до колодязів.
Я нічого_такого_не думаю. Вірш і мені сподобався.
А я перебірливий. Як свиня :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:14:27 ]
В одного села! В серцевину...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:18:23 ]
Мені подобаються Ваші вірші. Може, не всі, але то дрібниці. Та я такий зануда, що звертаю увагу на все. Красота - є. Слушна думка - також. Іронія - здається - теж.
Коли Ви їх розміщуєте, то випадково вносите помилки.
А вірші мені подобаються.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:15:35 ]
З-з-зззззззз Перепрошую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:18:48 ]
Все нормально :) Я зрозумів .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:28:22 ]
Вам, Гаррі, мабуть, особливі поросята трапилися - з якогось секретного розплідника, ГМОшні, з вовчими або собачими генами ;)) Бо путні свинки, коли голодні, кувікають або вищать... аж вуха закладає. Годувала - знаю :)
Але то байдуже - аби свіжина була смачна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 23:05:11 ]
Так, байдуже :)
І щоб до свіжини усе було.

З повагою і передноворічними вітаннями,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-12 17:37:37 ]
Что-то живности у Вас мало, хор слабый.
В моем дворе было примерно по 2 поросенка,
2 козы, 15 овечек, 20 индюшек, 20 уток, 100 курочек, 10 кошек, 3 собачки. В детстве
я подбирала всех выброшенных котят.
Я оставила ответ на Ваш комментарий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:17:49 ]
Для мого ЛГ це надто багато.
Зараз все потребує великих капіталовкладень. А чи буде виторг - це питання. Трьох курок достатньо для щоденної яєшні. З півдесятка поросят, льоха. Досить. А котів рахувати - то невдячна справа. Краще годувати і нехай собі живуть. З козами ситуація погана. Козенята пасуться, бекають, лякаються, і треба бути поряд або залишати яку-небудь одежину, причіплену до гілки чи палиці. Вони звикають до хазяїна - і їх потім не продати і не зарізати. Вони - члени сімейства.
Ягнята - практично такі самі.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-01-12 18:48:02 ]
сумна i реальна картина. в Ужгородi на деревах ростуть одяг, пляшки, целофановi кульки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:22:30 ]
А коли у гірських річках змінюється рівень відносно якогось ординара, відомого невідомо кому, то що залишається впродовж усього вузенького пасма узбережжя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 20:54:43 ]
Цікавенько.
А якщо замість "по-осінньому" щось інше, а там, де "виє", - "чути"?
Наперед ПЕРЕПРОШУЮ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 21:01:28 ]
Я якраз усував оці, і НМСДД, проблемні місця.
Так - восени земля не гола, а хіба що тільки у часи глупої осені. Тому я вже написав "по-зимовому". Дефіс на місці. Це той випадок, коли без нього не можна.
А свині верещать. Саме зараз йду давати їм посьорбати борщику. Щоб гарно спали. Зараз гарно - зима дуже-дуже по-осінньому тепла :)

З радістю і повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-12 21:53:42 ]
Вірш багатошаровий, перший шар - про село. Це вірш-метафора...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:09:10 ]
Я вже починаю пишатись. Існують шари. І їх бачать:)
Та так воно і є. Щоправда, образ землі і селянина на їй як вартового останнього форпосту, може бути, що цікавий тільки завдяки тому, що про форпост у такому значенні ще не писалось. Щоправда, про землю, яка народжує героїв, а вони потім повертаються в неї, вже неодноразово йшлось. Але аспекти, які дозволяють бачити шари (нашарування). Аспекти...
Це я наче сам собі пишу коментар :)
Та ні.
Я погоджуюсь з Вашим.
А вірш, як Ви розумієте, але не написали, не для "Сільського вісника", а для друзів.

З повагою, дружньо,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Вейн (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-10 22:55:27 ]
Файно так на душі від Вашого вірша...=)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-04-10 23:12:19 ]
Прийдешня весна наділила такими радощами, що майже не співчуваю своєму ЛГ. Невже йому і сьогодні погано?
А потім згадую зиму і цей сюжет, з якого малювався твір. І знову моєму ЛГ (читай-мені) сумно.