ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 На селі



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-01-12 15:26:38
Переглядів сторінки твору 3827
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (7.789 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.06 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-12 16:24:29 ]
Де їх тільки немає, тих ПХВ пакетиків. І в селі, і в місті. Їм би вітерцю та зачіпки, і картина, змальована тобою, - готова.
А й справді сніг не притис до грунту ні солому, ні кукурудзяну січку, що залишилася після молотьби. Так вітром гнало недавно, просто жаж.Країна наша немаленька, а стан справ такий, наче в одному селі із тобою ми, Гаррі, живемо.
Відносно майстерності віршування, то ти, як завжди, задніх не пасеш. З чим і вітаю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:49:40 ]
Та ото ж, Володю, що воно саме так. І хто на селі не жиє, той того не знає, а хто знає, той або звикає, або шукає місця у столиці. Дехто знаходить навіть в Америці. Таке у людей велике бажання любити свою землю.
"Солов'їна мова", "золоті снопи" - це все лірика, а життя на селі - це щоденна праця.
Кому, як не нам, про це знати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:26:32 ]
Позитивно_позитивні емоції :), а саме:
- "виє щодня поголів’я свиняче"( рохкати не модно тепер);
- "прабабині гумові боти"(колись робили гуму не совість);
- "Гілки у пакетах якихсь. ПХВ." (пошесть пакетів, іноді так вчепляться за самісіньку верхівку, що і не дістанеш)))

Нічого такого не подумайте. Вірш сподобався.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:43:09 ]
Вони рохкають, коли наїдяться :)
А коли вони голодні, то можуть з'їсти так само, як вовки, будь-кого.
Ці пакети відлякують птаство, і мабуть, у суворій пропорції - 1:1, не менше. Але вони відриваються. Їх може з'їсти корова чи ягня. Ворони навчились виймати звідти залишки цвілої їжі. Випадково ковтає риба. Це - проблема. А спалити цей "кульок" - і після нього майже нічого не залишається. Ці пакети вже якимсь чином потрапляють до колодязів.
Я нічого_такого_не думаю. Вірш і мені сподобався.
А я перебірливий. Як свиня :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:14:27 ]
В одного села! В серцевину...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:18:23 ]
Мені подобаються Ваші вірші. Може, не всі, але то дрібниці. Та я такий зануда, що звертаю увагу на все. Красота - є. Слушна думка - також. Іронія - здається - теж.
Коли Ви їх розміщуєте, то випадково вносите помилки.
А вірші мені подобаються.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:15:35 ]
З-з-зззззззз Перепрошую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:18:48 ]
Все нормально :) Я зрозумів .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:28:22 ]
Вам, Гаррі, мабуть, особливі поросята трапилися - з якогось секретного розплідника, ГМОшні, з вовчими або собачими генами ;)) Бо путні свинки, коли голодні, кувікають або вищать... аж вуха закладає. Годувала - знаю :)
Але то байдуже - аби свіжина була смачна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 23:05:11 ]
Так, байдуже :)
І щоб до свіжини усе було.

З повагою і передноворічними вітаннями,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-12 17:37:37 ]
Что-то живности у Вас мало, хор слабый.
В моем дворе было примерно по 2 поросенка,
2 козы, 15 овечек, 20 индюшек, 20 уток, 100 курочек, 10 кошек, 3 собачки. В детстве
я подбирала всех выброшенных котят.
Я оставила ответ на Ваш комментарий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:17:49 ]
Для мого ЛГ це надто багато.
Зараз все потребує великих капіталовкладень. А чи буде виторг - це питання. Трьох курок достатньо для щоденної яєшні. З півдесятка поросят, льоха. Досить. А котів рахувати - то невдячна справа. Краще годувати і нехай собі живуть. З козами ситуація погана. Козенята пасуться, бекають, лякаються, і треба бути поряд або залишати яку-небудь одежину, причіплену до гілки чи палиці. Вони звикають до хазяїна - і їх потім не продати і не зарізати. Вони - члени сімейства.
Ягнята - практично такі самі.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-01-12 18:48:02 ]
сумна i реальна картина. в Ужгородi на деревах ростуть одяг, пляшки, целофановi кульки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:22:30 ]
А коли у гірських річках змінюється рівень відносно якогось ординара, відомого невідомо кому, то що залишається впродовж усього вузенького пасма узбережжя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 20:54:43 ]
Цікавенько.
А якщо замість "по-осінньому" щось інше, а там, де "виє", - "чути"?
Наперед ПЕРЕПРОШУЮ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 21:01:28 ]
Я якраз усував оці, і НМСДД, проблемні місця.
Так - восени земля не гола, а хіба що тільки у часи глупої осені. Тому я вже написав "по-зимовому". Дефіс на місці. Це той випадок, коли без нього не можна.
А свині верещать. Саме зараз йду давати їм посьорбати борщику. Щоб гарно спали. Зараз гарно - зима дуже-дуже по-осінньому тепла :)

З радістю і повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-12 21:53:42 ]
Вірш багатошаровий, перший шар - про село. Це вірш-метафора...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:09:10 ]
Я вже починаю пишатись. Існують шари. І їх бачать:)
Та так воно і є. Щоправда, образ землі і селянина на їй як вартового останнього форпосту, може бути, що цікавий тільки завдяки тому, що про форпост у такому значенні ще не писалось. Щоправда, про землю, яка народжує героїв, а вони потім повертаються в неї, вже неодноразово йшлось. Але аспекти, які дозволяють бачити шари (нашарування). Аспекти...
Це я наче сам собі пишу коментар :)
Та ні.
Я погоджуюсь з Вашим.
А вірш, як Ви розумієте, але не написали, не для "Сільського вісника", а для друзів.

З повагою, дружньо,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Вейн (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-10 22:55:27 ]
Файно так на душі від Вашого вірша...=)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-04-10 23:12:19 ]
Прийдешня весна наділила такими радощами, що майже не співчуваю своєму ЛГ. Невже йому і сьогодні погано?
А потім згадую зиму і цей сюжет, з якого малювався твір. І знову моєму ЛГ (читай-мені) сумно.