. Вона лежала на ліжку і дивилася в стелю. На дворі світило сонце, але їй не до нього. На стелі танцювали сонячні зайчики. Пробувала розпізнати, що вони роблять у її кімнаті і чому якраз вони «танцюють»? От ішли б собі надвір і не перешкоджали їй дивитися у пусту стелю. Вона закривала очі, але ті маленькі проблиски світла, продиралися під вії і далі тривожили її самотність. Вона хотіла бути сама. Відкрила очі і оглянула всю кімнату. Ну, звідки вони? Нарешті погляд упав на нічний столик, де стояла шклянка води. Ліжко стояло в притул до столика і з кожним порухом , коли торкалося столика, гойдалася вода. В ній купалися зайчики, а потім бігали голі по стелі. Дивні якісь. Веселі, розгуляні.
Біля шкланки лежали ліки, які мала приймати від болів голови. Сьогодні голова так боліла, що здавалося ось зараз трісне і з неї потече струмками кров. Лікарі поставили діагноз- тумор мозку. Чекала, що ось прийде ВІН і біль зупиниться. Потім згадала, що він пішов назавжди. Навіть не попращався.
Повільним рухом відкрила фляшечку ліків, висипала всі в долоню. Брала по декілька в рот і запивала водою. Поклала голову на подушку і знову подивилася на стелю. Зайчики перестали танцювати. Вони десь зникли. Закрила очі. Вони вже більше не залазили їй під повіки. Повільно стало темніти і нарешті у цей сонячний день, до неї прийшла спокійна безболізна ніч. Вона заснула не просипаючим сном.
Сонячні зайчики більше не танцювали і вже ніколи не поверталися до її кімнати.