ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.05.30 05:18
Я екперД віршованого слова,
Курдіновський, все, тобі хана,
написав, Артуре, ти полову.
А навіщо? Дідько лисий зна.
Ти учись у мене, Я – маестро,
прима слова, майстер куражу,
це тобі кажу, Артуре, чесно,
тільки ти нікому не жу-жу.

Віктор Кучерук
2024.05.30 05:00
Хоч мав безліч інших справ, –
Лікувальний душ прийняв,
Адже мав надію,
Що волосся відросте
Кучеряве та густе,
Й чорне, як на віях.
Потім дощик – кап-кап-кап
На відкритий мій пікап

Ілахім Поет
2024.05.30 02:13
Моє терпіння стегнами її,
Здається, спокушає сам диявол.
Спокійна зовні, хоч веде бої
З собою без пощади та без правил.

Де битий шлях в нікуди з усіма,
Їй ближче одиноке бездоріжжя.
Яскраве світло, затишна пітьма…

Артур Курдіновський
2024.05.30 00:37
Зелений оксамит... Він міг би стати
Обкладинкою, сутністю та змістом,
Настільки неспаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав'язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.

Борис Костиря
2024.05.29 22:05
Вічне повернення, вічне повернення.
Бог покладе на ті ж самі місця
Атоми гніву і атоми ствердження.
Атоми серця в долонях митця.

Вічне повернення в обрії вічності,
Де розпадається вся марнота.
І на полях первозданної вірності

Юрій Гундарєв
2024.05.29 21:53
Редакціє! З огляду на вашу підтримку тих авторів ПМ, які протягом тривалого часу дозволяють собі вкрай некоректні вислови на мою адресу (на превеликий жаль, не тільки мою, а й інших колег, зокрема жінок), прошу вас: - більше не розміщувати моїх творів

Ігор Шоха
2024.05.29 21:48
                        І
Ідуть одні за одними роки
і плентаються у майбутнє люди,
якого і немає, і не буде
у течії усохлої ріки,
де ми ще доживаємо, таки,
до перемоги і бодай – до суду.
                        ІІ

Галина Кучеренко
2024.05.29 21:27
Я не знаю, де ночує день,
Чи проводить ніч яскраві дні.
Ниций кат винищує людей…
Хтось шукає в цьому праведність…

Може сонце сходить уночі?
Чи щасливе в темряві життя?
До причастя черга покручів,

Роксолана Вірлан
2024.05.29 14:18
Навчи мене, моє Крислате Древо,
висотувати з прірви цятку тверді,
як ти черпаєш зо земського чрева -
глибокі сили – тайності одверті,

як тягнешся коріннями цупкими
до втаєного в надрах водочару,
хай і мені – поміж сухої рими –

Світлана Пирогова
2024.05.29 09:06
Розлітався білястий пух тополиний -
Повівав літній вітер-пустун.
Серед квітів бджолине чулось гудіння,
Джміль мохнатий над ними чаклун.

І світилась душа від літньої днини.
Ти "кохаю" сказав уперше.
Незабутнього дня щаслива хвилина,

Леся Горова
2024.05.29 07:32
А знаєш, де вітер гніздиться? У вОсковім листі
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люля

Микола Соболь
2024.05.29 07:13
Нехай сьогодні пахне миром
війною зранена земля
і сонечко орієнтиром
з небес ясних слугує для
натомлених сердець звитяжців,
які рятують білий світ
наразі труд бійців найтяжчий
і найпотрібніший з усіх.

Віктор Кучерук
2024.05.29 04:52
Я люблю береги придніпрові
І дніпрові глибини люблю
За натхнення оце загадкове,
Що підкорює волю мою.
Вздовж ріки ідучи обережно,
Й позіхаючи ледь після сну, -
Я вслухаюся в шум прибережний
Та вглядаюся в далеч ясну.

Артур Курдіновський
2024.05.29 00:44
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазного залу
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -

Однакового сірого відтінку.

Ілахім Поет
2024.05.29 00:01
Коли про нас напишуть книжку,
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди

Володимир Каразуб
2024.05.28 18:32
Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,

Та для неї — світ заходиться радістю...

Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...

Це тобі набридли поети та романтизм...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Проза

 Грядочка
- І чому це ви дивуєтеся, що я грядку під вікном тримаю? Питаєте, навіщо? А бур׳яни таки треба смикати час від часу – і зарядка тобі, і з землею поспілкуєшся. Гляди – і щось може і вродить на тій грядці ненароком, а щось тебе і порятує, – Людка посміхалася у всі свої пухнасті щоки.
Компанія, яка зібралася в честь презентації нової збірки поезії, вже трохи потепліла від спілкування. Тому і теми для обговорення пішли уже поетично-приземлені- про натхнення, яке приходить у вигляді чужих красунь до рідних чоловіків. Усі пожвавилися – у кожного була купа своїх історій – про когось або навіть і про себе.
А Людка чомусь так несподівано заявила:
- То все тому, що люди не тримають грядки під вікном. Що дивуватися - місто! Ех, дівчата, та у всіх буває, і чоловіка свого я теж застукала. ну, не геть голого, але таки закрився з коханкою в хаті.Було! Але я у нього коханку одбила. Грядки помогли.
- Це як? –аж засовалися на місці від цікавості жінки за столом, а чоловіки і про чарку забули, так несподівано прозвучала її фраза.

І Людка стала розповідати.

Усе відбувалося дуже звично. Ми з чоловіком щойно рік, як одружилися, ось уже Господь і дитятком нас обдарував, я – уся в домашніх клопотах, пелюшках і баняках, а ці – Люся і Богдан часто заходили до нас у гості, у них донька уже велика, десять рочків, тож ділилися досвідом і порадами, і я щасливо розквітала від їхніх теплих і доброзичливих слів .
Несподівано накотилися глобальні проблеми – у державі гримнула криза, пропали продукти, накотилися славнозвісні дев׳яності... Чоловік "крутився", як тільки міг – то поїздка до Білорусії за дешевим маслом та індиками, то він до Польщі чкурнув на перепродаж, то до Румунії... І завжди ставив мені у приклад Люсю, яка супроводжувала його у всіх комерційних поїздках: "Вчися, як гроші заробляти! Бери приклад з Люськи!"
Ох, як мене злила ця фраза! Я сама така красуня і розумниця, а він мені якусь Люську ставить в приклад? Але невтомна парочка – мій Дмитрик та Люська знову щось придумували, їхали то до Москви за спиртом "Rojal", то іще в якусь глушину за дешевими махровими рушниками.

Від усієї цієї метушні я вирішила трохи сховатися - на літо вибралася до своє мами, забрала дитину на свіже повітря. Приїжджав чоловік до нас раз на тиждень, а то і рідше, бо – комерція, треба заробляти гроші, от і добре було. Тільки не спить лихо, поки тобі тихо.
Якось я повернулася до Львова несподівано, і тут мене перестріла моя сусідка, пані Зося, Царство їй Небесне, нині вже покійна. Чомусь вона дуже агресивно сприймала нашу подружку Люську. Не любила – і все.
- Ти, дитино, дивися, бо вона от увечері прийшла до хати, а потім я і не бачила, як виходила!
Я заспокоювала її підозри:
- Пані Зосю, та то вони з Дімкою мали їхати в Мінськ нічним поїздом, вона завидна до хати і прийшла, бо від нас же до вокзалу ближче, аніж він неї. Самі знаєте, як ввечері добиратися – транспорт погано ходить, можна спізнитися. То вони удвох тут на поїзд чекали.. Все добре.
Але моя пані Зося тільки невдоволено крутила головою, не вірила таким моїм поясненням. А я чути не хотіла – навіть думки не припускала, що мій чоловік може мені зраджувати.
Не могла навіть припустити нічого поганого. Наївне зелене дівчисько, по вуха закохане у свого чоловіка)

Нарешті я вже вийшла на роботу, дитинку – в садочок, стала іще більше крутитися, швидше. Одного разу в обідню перерву забігла на базар, побачила дуже гарні сандалики для дитини. А грошей не вистачило. Подумала - встигну іще збігати додому, візьму гроші.
Прибігла, щаслива і захекана, відчиняю двері своїм ключем – не відчинаються. Я знову – що таке? І наче світло видно з-за дверей... Мушу пояснити, що у наших дверей була така особливість: якщо їх закрити на англійський замок зсередини, то ззовні їх відчинити було неможливо. Іще не вірю своїм очам, дзвоню і стукаю - ніякого руху.
Уперта, я побігла довкола будинку. Ми тоді жили на першому поверсі, то я забігла на город і зі своєї грядки намагалася заглянути у вікно.
Взялася руками за підвіконня, підтягнулася, а з того боку вікна на мене дивиться...стривожена Люська. Отак! Приїхали!

Пам׳ятаю, як у сповільненому кадрі, я дуже помалу поверталася назад, до дверей.
Тепер вони уже були відчинені. Люська вийшла до мене на кухню. І так спокійно, доброзичливо стала розпитувати, а чому я так несподівано прибігла в обід додому, що я аж сторопіла. А вона усе розказувала, що подумала, що то дзвонила у двері якась її подружка, яка її дуже дістає своїми розмовами, а тут із Дімою вона хотіла обговорити якусь важливу справу без постронніх. Ой, а по чому ти бурячки брала, ой, дивися які ти гарні вибрала ... і щось молола, молола без угаву, а муж мій коханий сів у кімнаті за столом і, похнюпивши голову, мовчав, мовчав, мовчав....

Ну не могла я тоді промовити нічого - ані слова. Отак от, на німо, підійшла до нього, взяла за потилицю і штуркнула долонею його голову. То такий незграбний, дитячий був жест – ех ти...Але Дімка голови не підняв – і я мовчки пішла геть. Все було ясно.

Ну що ви дивитеся на мене? Що тоді зі мною коїлося? Як я дожила той день на роботі? Які думки мене розривали? Не можу навіть описати. Нікому нічого тоді не сказала. Так було соромно за чоловіка. Прийшла додому, мовчки переодягнулася . Знаєте, тільки тоді я оцінила, яке ж то щастя – мати город у себе під вікнами!
Пішла я тоді на грядку... Ох і дісталося моїм бур׳янам! Висмикувала їх, аж гуготіло мені за плечима, тільки мигтіли зелені стебла і земля. Недаремно кажуть, що земля – рятує, дає силу. Раптом чую – хтось стукає по склу. Розігнула спину, дивлюся – а то мій чоловік у шибу стукає, рукою махає, на вечерю кличе.
Отакої! Щоб чоловік, мій, та ще й вечерю мені приготував – то було таке диво, наче півень курчат висидів! Прийшла. Вмилася. А на столі – картопелька, віночком викладена, кропчиком присипана, краса несамовита і смачна! Це вже був вирок і присуд. Можа було б про щось питати і виясняти стосунки, але ота похнюплена чоловікова голова в обід та ще й несподівана вечеря були повним визнанням вини.
Я питати не могла уже нічого.

Ну і що ви собі думаєте, Люська зникла з обрію після цієї історії? Ні!
Вона грала свою роль, наче не було нічого. І далі приходила до нас в гості, і чоловік метушився, готуючи їй чай. Або мене ганяв по кухні – та ворушись, люди прийшли до хати. Ох, як я лютилася, як мені хотілося щось таке в׳їдливе їй сказати. Але розуміла, що момент втрачено, що програла я, законна дружина. Вечері мені вже чоловік не готував, все увійшло в старе русло, а я навпаки- принижена, бо запобігаю коло Люськи... Бо так командує мій чоловік. Ну і що, буду їй коси висмикувати? чи викрикати по вулиці за нею? Не вмію такого.Та й пізно. Що робити?

І тоді я згадала фразу, яка промуляла мені усю голову: "Бери приклад з Люськи!" Добре, так і буде. Як скажеш, коханий! І я перестала поводити себе, як ображена жертва.
Як доброзичлива господиня, я бралася перша догоджати незваній гості смаколиками на столі. Але, крім того, тепер я стала брати ініціативу у свої руки. "Слухай,- приставала я до Люськи - ти казала, що вмієш в׳язати отаким узором на два кольори, безрукавочку, покажеш мені?" Поки мій муж повертався з перекуру, я вже встигала витягти спиці і нитки, і кінець вечора був заповнений посиденьками на тему в׳язання, узорів, якості нитки, як розраховуаати розмір,та чому тягнеться нитка у виробі.
Наступного разу я просила у Люськи рецепт її знаменитиго рулету з булки, і вона мені ретельно диктувала, а я перепитувала усе по кілька разів, аж поки мого Дімку не починало нудити від бабських розмов – і він ішов курити.

- А що, то правда, що м׳ясо треба маринувати перед тим, як робити відбивні?
- Чуєш, чуєш, Люсь, а що робити, як у дитини висипка?
- Слухай, а як ти спілкуєшся зі свекрухою? Я от уже деколи не витримую...
- Знаєш, а в мене голубці не вдаються так смачно, як у мами. А як ти їх робиш?

Появу Люськи я вітала, як прихід сонечка, встрявала у всі її розмови з чоловіком – і перебирала всі теми на себе. Колись Дімка навіть буркнув мені, що я мордую Люську своїми допитами і теревенями, а я тільки здвигнула плечима – ти ж сам сказав – учися у Люськи.
Добило мого мужа те, що навесні я повела Люську на свого городика, якого він терпіти не міг, і ми там заклопотано радилися, що і де мені садити, чому тут кислий ґрунт і як із цим боротися.

Отак от, мало-помалу, кожен прихід (тепер уже моєї!) Люськи до нас додому супроводжувався моїм радісним щебетанням, я уже читала їй свої вірші, вона захоплено мене слухала, розказувала мені про свої проблеми, давіть ділилася таємницями. Я стала знати, які у неї з׳явилися нові "об׳єкти захоплення", які проблеми з колишніми коханцями, як дає раду у сім׳ї... Люська стала моєю подружкою. А крім того – Люська стала хвалити моєму чоловікові... мене. Бо от яка я у нього гарна і цікава жінка і як йому зі мною пощастило.

А далі – Богу дякуючи – доля розвела і Люську, і мого чоловіка у спілкуванні на різні орбіти, вони стали дуже рідко бачитися, у неї були свої клопоти, а у нього – свої.
Отака бувальщина. А по-правді – зробила я тоді висновок для себе - чоловіка треба слухатися.Якби не послухалася тоді – де б ми з ним досі були? Вчися у Люськи, еге ж?
А ще, знєте, пораджу вам щиро – заведіть собі грядочку попід вікнами. Так, на всяк випадок. Помагає!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-02-18 19:11:17
Переглядів сторінки твору 3366
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.840
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 19:28:38 ]
Мудрість жінки... Мені аж у грудях від злості зашкрябало!
От усе думаю, жінка таки мудра чи дурна, га, Любо?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 19:53:09 ]
)))))) Усілякі)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-18 19:48:46 ]
Є над чим подумати, цікаво написано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 19:53:39 ]
Дякуюза відгук, Оленочко! Думай!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 20:46:55 ]
Ото жінка: красива, розумна і талановита!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-02-18 21:13:59 ]
А хіба жінки інакшими бувають?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-02-18 21:33:57 ]
дуже люблю читати прозу, таку що як почнеш то годі відірватися

це саме той випадок,
сподобалося і заполонило

про грядочку не забуду :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-02-19 14:20:36 ]
Щиро дякую, Ксеню, дуже тішуся, що содобалося. А грядочка - то направду помічна штука)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-02-18 23:43:38 ]
Ох, яка грядочка - достигло-врожайна! Не кожній і не кожному її вдається обробити...Точніше, обробляють-то всі, але у кожного - свій результат... Ой, оповідання хороше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-02-19 14:21:20 ]
Ларисочко, щира дяка тобі і за ідею хорошу. що ти мені підказала, і за похвалу твою! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-02-19 00:35:06 ]


браво!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-02-19 14:22:06 ]
Я у заховленні німію! Софієчко, дякую!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-02-22 23:07:50 ]
Тре зняти капелюха! Три в одному - мудра, врівноважена і ... працьовита! То навіть не винахідливість ЛГ, Люб! То найскладніша фігура вищого пілотажу, виконана перфектно, "без сучкА"...
Ас! Дякую, сподобалося! Дуже повчально і життєво.
ПС, В авторському виконанні звучало колоритніше трошки - відтінки голосу і жестикуляція додавали "драйву"!