Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.06
09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.
Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.
Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!
2026.04.06
08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.
Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.
Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова
2026.04.06
05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
2026.04.05
19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
2026.04.05
17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
2026.04.05
17:51
Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну.
Втім, є модерністські риси, які у в
2026.04.05
17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука
2026.04.05
17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
2026.04.05
14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.
Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.
Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,
2026.04.05
14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн
2026.04.05
11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.
Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.
Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,
2026.04.05
10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.
"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.
"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
2026.04.05
10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.
Вони несподівано різні: спочатку
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.
Вони несподівано різні: спочатку
2026.04.05
07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.
2026.04.05
02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!
У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!
У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...
2026.04.04
14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)
Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
Спи, мій хороший
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спи, мій хороший
Це напевно любов... Бо як же назвати мені неймовірну ніжність, яка поглинає мене повністю, як солоне море, яка розчиняє мене, коли я торкаюся до тебе. Ти так довірливо розкинувся на моїх грудях, спиш, навіть злегка посапуєш, он, голову трохи повернув і вусом мене залоскотав ненароком. Як щиро і беззахисно ти мені довіряєш. Як ти мене любиш...
Не смію навіть поворухнутися.
Спи, мій хороший.
А хочеться тебе обнімати, цілувати, тулитися до тебе, пестити... Кожен дотик - то хвиля тепла і радості, якої я вже так давно не знала, не відчувала. Ти потягнувся солодко уві сні, а я знову тільки утішилася - який же ти гарний, яий же ти славний!
Спи, мій хороший.
Коли ти такий сонний, безмежно довірливий, такий дитинний, я навіть не можу на тебе гніватися, не можу тобі пригадати старі образи. Такі думки кудись випаровуються з моєї голови. А по-правді, ти таки досить мені лиха накоїв. Коли ти прокинешся, знову буде сварка, знову по хаті будуть літати мої тапки, знову буде битися посуд і вазони, я знаю.
Так буде, бо твоя нестримна енергія ніяк не співпадає з розміреним кроком моїх буднів, ти вчиш мене дивитися на життя як на щастя, яке дано тобі вже і сьогодні. А я нераз на тебе гримаю - стримайся, заспокійся! Так не можна! Не віриш моїм крикам, дивишся на мене зеленими очима, океанами безстрашності і відваги, і... о, як ти мчиш, скільки в тобі молодої живої сили! Я не можу на тебе довго сердитися... Це напевне любов, правда, мій котику? Дай лапку поправлю. Ні, ні, не смикай хвостом, добре,не буду тебе рухати. Спи, моє ласкаве малятко, не буду навіть ворушитися, раз тобі так добре. Спи, мій хороший!
І знову легенько цілую тебе у вологий носик, гладжу твою шийку і за вухом.
Це любов. Це насправді - любов)))
Не смію навіть поворухнутися.
Спи, мій хороший.
А хочеться тебе обнімати, цілувати, тулитися до тебе, пестити... Кожен дотик - то хвиля тепла і радості, якої я вже так давно не знала, не відчувала. Ти потягнувся солодко уві сні, а я знову тільки утішилася - який же ти гарний, яий же ти славний!
Спи, мій хороший.
Коли ти такий сонний, безмежно довірливий, такий дитинний, я навіть не можу на тебе гніватися, не можу тобі пригадати старі образи. Такі думки кудись випаровуються з моєї голови. А по-правді, ти таки досить мені лиха накоїв. Коли ти прокинешся, знову буде сварка, знову по хаті будуть літати мої тапки, знову буде битися посуд і вазони, я знаю.
Так буде, бо твоя нестримна енергія ніяк не співпадає з розміреним кроком моїх буднів, ти вчиш мене дивитися на життя як на щастя, яке дано тобі вже і сьогодні. А я нераз на тебе гримаю - стримайся, заспокійся! Так не можна! Не віриш моїм крикам, дивишся на мене зеленими очима, океанами безстрашності і відваги, і... о, як ти мчиш, скільки в тобі молодої живої сили! Я не можу на тебе довго сердитися... Це напевне любов, правда, мій котику? Дай лапку поправлю. Ні, ні, не смикай хвостом, добре,не буду тебе рухати. Спи, моє ласкаве малятко, не буду навіть ворушитися, раз тобі так добре. Спи, мій хороший!
І знову легенько цілую тебе у вологий носик, гладжу твою шийку і за вухом.
Це любов. Це насправді - любов)))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
