Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.01
12:51
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.
Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.
Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний
2026.05.01
12:35
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
2026.05.01
12:16
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ).
Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…»
(РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен
2026.05.01
12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.
Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.
Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,
2026.05.01
10:45
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,
За соломинку майбуття,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,
За соломинку майбуття,
2026.05.01
06:29
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.
2026.04.30
19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
2026.04.30
18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
2026.04.30
14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
2026.04.30
14:06
Витоки свідомості – це ті джерела,
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.
Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос
2026.04.30
11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м
2026.04.30
11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?
Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
Спи, мій хороший
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спи, мій хороший
Це напевно любов... Бо як же назвати мені неймовірну ніжність, яка поглинає мене повністю, як солоне море, яка розчиняє мене, коли я торкаюся до тебе. Ти так довірливо розкинувся на моїх грудях, спиш, навіть злегка посапуєш, он, голову трохи повернув і вусом мене залоскотав ненароком. Як щиро і беззахисно ти мені довіряєш. Як ти мене любиш...
Не смію навіть поворухнутися.
Спи, мій хороший.
А хочеться тебе обнімати, цілувати, тулитися до тебе, пестити... Кожен дотик - то хвиля тепла і радості, якої я вже так давно не знала, не відчувала. Ти потягнувся солодко уві сні, а я знову тільки утішилася - який же ти гарний, яий же ти славний!
Спи, мій хороший.
Коли ти такий сонний, безмежно довірливий, такий дитинний, я навіть не можу на тебе гніватися, не можу тобі пригадати старі образи. Такі думки кудись випаровуються з моєї голови. А по-правді, ти таки досить мені лиха накоїв. Коли ти прокинешся, знову буде сварка, знову по хаті будуть літати мої тапки, знову буде битися посуд і вазони, я знаю.
Так буде, бо твоя нестримна енергія ніяк не співпадає з розміреним кроком моїх буднів, ти вчиш мене дивитися на життя як на щастя, яке дано тобі вже і сьогодні. А я нераз на тебе гримаю - стримайся, заспокійся! Так не можна! Не віриш моїм крикам, дивишся на мене зеленими очима, океанами безстрашності і відваги, і... о, як ти мчиш, скільки в тобі молодої живої сили! Я не можу на тебе довго сердитися... Це напевне любов, правда, мій котику? Дай лапку поправлю. Ні, ні, не смикай хвостом, добре,не буду тебе рухати. Спи, моє ласкаве малятко, не буду навіть ворушитися, раз тобі так добре. Спи, мій хороший!
І знову легенько цілую тебе у вологий носик, гладжу твою шийку і за вухом.
Це любов. Це насправді - любов)))
Не смію навіть поворухнутися.
Спи, мій хороший.
А хочеться тебе обнімати, цілувати, тулитися до тебе, пестити... Кожен дотик - то хвиля тепла і радості, якої я вже так давно не знала, не відчувала. Ти потягнувся солодко уві сні, а я знову тільки утішилася - який же ти гарний, яий же ти славний!
Спи, мій хороший.
Коли ти такий сонний, безмежно довірливий, такий дитинний, я навіть не можу на тебе гніватися, не можу тобі пригадати старі образи. Такі думки кудись випаровуються з моєї голови. А по-правді, ти таки досить мені лиха накоїв. Коли ти прокинешся, знову буде сварка, знову по хаті будуть літати мої тапки, знову буде битися посуд і вазони, я знаю.
Так буде, бо твоя нестримна енергія ніяк не співпадає з розміреним кроком моїх буднів, ти вчиш мене дивитися на життя як на щастя, яке дано тобі вже і сьогодні. А я нераз на тебе гримаю - стримайся, заспокійся! Так не можна! Не віриш моїм крикам, дивишся на мене зеленими очима, океанами безстрашності і відваги, і... о, як ти мчиш, скільки в тобі молодої живої сили! Я не можу на тебе довго сердитися... Це напевне любов, правда, мій котику? Дай лапку поправлю. Ні, ні, не смикай хвостом, добре,не буду тебе рухати. Спи, моє ласкаве малятко, не буду навіть ворушитися, раз тобі так добре. Спи, мій хороший!
І знову легенько цілую тебе у вологий носик, гладжу твою шийку і за вухом.
Це любов. Це насправді - любов)))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
