ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Хельґі Йогансен
2023.03.28 21:10
Звільни мене! Це можеш тільки ти.
Врятуй від всіх та перш за все від себе!
Надію дай і мрію воскреси,
щоб втік з полону сірості й нудьги
і птахом знову линув я у небо!

Врятуй мене від пристрастей, страхів!
Вони живцем з’їдають плоть і душу.

Наталія Кравченко
2023.03.28 18:39
Мавка — Душа Лісу і його Берегиня, яка закохалася в парубка, який грав незвичайну мелодію. Та й вона закохалася в парубка і почала вірити в магічну силу кохання, яке об’єднує, рятує та дарує життя. Коли вона пішла на магічний звук мелодії, то побачила з

Володимир Каразуб
2023.03.28 16:56
Схилившись над трупом убитої лані,
Білують добичу мисливці захланні,
А сонце в тумані сполоханих хмар,
Серпанком встеляє кровавий пожар.

Ніяк не втекти від русинської длані,
Лезо у ножни ховають погани,
А озеро міниться матовим блиском

Іван Потьомкін
2023.03.28 15:10
«Whether we find a joke funny or not largely depends on where been brought up. The sense of humor is mysteriously bound up with national characteristics ”,- сказано в зарисовке “Funny or not”. Отчасти соглашаясь с автором, что юмор россиянина покажется ф

Теді Ем
2023.03.28 10:24
Стрічав людей у ницості таємних,
а показово – приязних і чемних.
Стрічав й таких, яким без гарних слів
нести добро завжди стачає сил.

Нічого в світі не минає непомітно,
і за плечем чергує кожну мить
незримий янгол неусипний –

Софія Цимбалиста
2023.03.28 08:03
Я б стала тою,
хто відкрив теорію сну
і спокою душі.
Я б змогла показати
всім тим, хто не бачить,
темну лінію дощу.
Я б дала надію тим,
хто втрачає віру.

Микола Соболь
2023.03.28 06:51
Коли юрма зголосить вирок – Він!
Й судилище свою відкриє браму…
Чи хто спитає, а по кому дзвін?
Тебе не порятують стіни храму.
Є тільки шлях вперед, на ешафот.
Видовища і хліб цінили завжди.
Жадає крові свіжої народ,
але страшиться, мов чумної прав

Віктор Кучерук
2023.03.28 05:43
Заплющую очі і бачу
Все те, що у згадках зберіг, –
Зростали тополі тремтячі,
Уздовж незабутніх доріг.
Бруківки дзвінкі і накати
Опуклі шляхів ґрунтових, –
Навчали мене мандрувати
І бути уважним на них.

Володимир Каразуб
2023.03.27 19:44
Веди мене крізь темний коридор,
В чертоги світла, в закулісся п'єси,
Де перспектива сходиться в тунель,
Повз тисячі дверей, що без адреси
Скрегочуть сірим полиском завіс.

В безпечній карті вуличних ролей
Єдина роль не зупиняє поступ.

Олександр Сушко
2023.03.27 16:03
Інколи втрачаю дар мови. Мовчу, як риба об лід. Або курка на сідвлі опівночі. Тільки блимаю очиськами, як сова, на співбесідника та чухаю носа. Бо не маю чого сказати у відповідь. Ступор.
Заправляв труси у нічну сорочку, аж тут "Бах!" у вхідні двері

Козак Дума
2023.03.27 14:39
Як довго ще ми питимем покуту
за наші доленосні помилки?
Тушитимем запаленого трута,
що тліє поступово вже віки…

Уже ідемо в крові по коліна,
але петля тугішає щодня
і перспектива втратити країну –

Віктор Кучерук
2023.03.27 12:41
Темно-червоні суцвіття щириці
Пахнуть дитинством донині мені,
Певно, тому, що колись веселиться
Ми полюбляли в оцім бур'яні.
Лиш наставало омріяне літо,
Як дітвора вся неслася бігом
В гущу зелену рослин соковитих,
Зверху покриту пурпурним шатром.

Олександр Сушко
2023.03.27 11:04
Ніч. Святі й пророки встали із гробів
Й істину шаткують в борщик дрібно:
Як самого себе ближнього люби,
Дальніх - щирих, чесних - непотрібно.

А чому - не знаю. Вірю словесам
Писаним Абрамом і Мойсеєм.
Пропищали людям мудрі небеса:

Тетяна Левицька
2023.03.27 09:56
Вітер верби та води
Пустотливо куйовдив,
Тиша спала блаженно в саду,
Підбирали тополі
Срібляків чисті зорі.
Та зненацька на чорну біду

Заволала сирена,

Самослав Желіба
2023.03.27 02:23
А пам’ятаєш ти, як я ходив слідами,
   Завжди шукав тебе і просто дратував?
Я був тоді малий – ні розуму, ні дару,
   Які тобі би міг віддати просто так;
Я тільки серце мав, лиш вірність і відвагу,
   І тільки їх тобі присвячував щодня

Ярослав Чорногуз
2023.03.27 00:45
Посиніли губи помітно -
Не можу я мати усіх.
Та очі мої ненаситні
Все бачать, єбачать, аж сміх.

Уява працює: дівчаток
Все хочеться нових, аж страх...
Це старості, певно, початок -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

На Кой
2023.03.09

Марина Хрумало
2023.03.01

Зоя Бідило
2023.02.18

Ольга Стельмах
2023.02.06

Гриць Янківська
2023.01.04

Максим мксклгн
2023.01.03

Хельґі Йогансен
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Проза

 Прапор весняної надії
Дзвінок у двері. Ще і ще. Хтось так нетерпляче вителенькував тим дзвінком, що Петрові аж затрусилися руки.
- Сонце моє, що робити? Це ж дружина, це вона так видзвонює, я знаю! – голос у Петра, як і вигляд його переляканого писка, з кожним словом ставав все жалюгіднішим.
А його сонце, його Галя, якраз тільки розляглася - грайливою кішечкою - напівперек ліжка. Несміливий Петро навіть не встиг звільнити її пружне тіло від чорної шовкової білизни. Галя ще жила гарячою уявою, як палко вони будуть кохатися – аякже, за цю білизну вона віддала таку купу грошей, а все щоб приборкати свого боязкого Петрика. І от тільки стала добиратися до свого несміливого ведмедика, тільки почала визволяти його від усього зайового... А на маєш – не встигли почати – і все вже так трагічно закінчується... От облом - так облом!
І чим він думав, бовдур сопливий! Все треба організовувати самій, абсолютно все! Поки звабиш того хлопа – то легше вагон з макаронами розвантажити. Такий мужик пішов ніякий! І так йому ж нічого втрачати, і жінка у нього стерво, і мотузки з нього сукає – та поживи для себе хоч раз!
Дзеленькання дзвінка таки привело Галю в чуття.
- Так, слухай, гукай до неї, що ти вже йдеш, що ти готуєш їй сюрприз!
Галя спритно зістрибнула з ліжка, миттю одягнулася, вхопила у руки першу ліпшу шматину, яка лежала в кутку, і кинулася відчиняти вікно. От халепа, мало не скинула на підлогу нещасних півтора вазонка з покаліченими сухими цурупалками стебел (ото ґаздиня тут порядкує – миттю пролетіла зловтішна думка). Так, порядок, згребла розсипану землю в жменю....
- Та іди вже, відчиняй! – гаркнула на напівпритомного Петра. – Скажеш дужині, що запросив мене з сервісу, вікна мити! Ворушись, ворушись, бо вона тебе приб’є! – останній вигук привів Петра в чуття.
Тим часом спритна жіночка у всій красі стала на підвіконня і заходилася витирати скло. "О, а там такі мужчини ходять по вулиці, ммм, о, навіть мене побачили, усміхаються - відразу обидва " – від таких спостережень обличчя цієї спритниці розквітло вічноживою надією і радістю – " Нумо, нумо, ходіть сюди, хлопчики, ще не все пропало! А цікаво, чи видно їм мою білизну знизу? От холєра, ще задалеко вони, хай но трішки ближче підійдуть!" І Галя прогнула свій точений стан у вікні, аби картина для споглядання стала ще апетинішою...
А внизу по вулиці дійсно прогулювалися двоє молодиків – колєги, які вирішили разом попити пива та помилуватися нарешті світом, відірвавшись від сім’ї і від роботи. Весна нарешті стала дихати теплом, дерева проясніли першим зеленим посміхом, а небо яке піднялося високе! Ох, добре жити навесні. Наробив би якихось дурниць, закохався би по самі вуха!
Під такі озвучені мрії наче диво наяву – на другому поверсі сусіднього будинку, просто над супермаркетом, відкрилося вікно і ... свіжа і рум’яна, наче саме сонце, жінка, стала на повен зріст і почала махати хлопцям рукою... Овва, але так не буває, щоб тільки вголос сказав – і тут же тобі – на!
- Ігорку, та ти здурів! То вона вікно миє, де б вона тобі ще й рукою вимахувала! Те ж мені, Дон Жуан знайшовся, дівки йому просто під ноги падають! – отямив товариша Стефко.
- Та вічно ти ні в шо не віриш! А дивися, гарна яка! Та ні, то таки правда, вона махає мені рукою! О, і я їй помахаю! – Ігорко знову розплився у посмішці і завороженими очима приліпився до зграбної фігури у вікні.
Тим часом у квартирі на другому поверсі розгорталася сцена – ні , не ревнощів, це швидше була жива ілюстрація до картини "Дев’ятий вал" в умовах малометражного житла. Дружина Петра, набравши високих вольтів напруги від самого очікування під дверима, накинулася на благовірного мало не з кулаками. Зірвала зі своєї шиї тонкий шарф (а він, зараза, модний, з моністами на френзлях!) і давай кропити коханого Петрика, той тільки ледь-ледь встигав щось вигукувати і поойкувати.
Безстрашна Галя на мить завмерла у вікні, почувши Петрові зойки та крики, але мужньо продовжувала грати роль. Коли пані Олена ( а так звали Петрову половинку), як воїн Чнгачгук, в бойовому запалі і бойовими криками, увірвалася до спальні, то від побаченого ледь не зомліла.
- Що та курва робить на нашому вікні?
- Кохана , та я хотів зробити тобі сюрприз, я ж хотів, аби ти ручки свої не трудила. От бачиш, людину із сервісу прислали, вона і вікна помиє, і підлогу напастує – засокотів Петро, вхопивши за соломинку порятунку.
- То чого вона так вирядилася? – не вгавала дружина
- Та хіба я знаю? Може, вони там добре заробляють у тому сервісі? – забелькотів Петро.
- От де люди, кажеш, заробляють ? – пані Олена вмить перенеслась у практичну площину, - а чого б тебе туди не відправити? Може я нарешті дожилася б до елементарної норкової шуби? А то з тебе ні грошей, ні задоволення!
Галя вся аж завмерла при таких коментарях. Вона тепер стала розуміти, чого Петро так боявся з нею зійтися . "Сопливе і ніяке! От воно що! Може й краще, що так сталося!"
Пора брати ситуацію в свої руки :
- Я перепрошую, мабуть, буду зараз заважати вам, то якщо дозволите, я піду . Маю замовлення ще у супермаркеті і в сусідньому під’їзді. А як буде потрібно, то ви зможете задзвонити на фірму. Тим більше, що вікно ваше уже чисте. – зі сліпучою посмішкою Галя легко спустилася з підвіконня, не забувши перед тим зробити багатообіцяючий кивок хлопцям на вулиці.
Не даючи оговтатися пані Олені і сторопілому Петрові, Галя миттю вифуркнула за двері, спустилася сходами на вулицю – і щасливо усміхнулася весняному сонцю. До неї наближалися "молоді, симпатичні" – хлопці, які махали їй руками. Весняні надії розквітали і неслися разом із теплим вітерцем – бунтуючи серця, ворохоблячи кров...
Галя радісним жестом змахнула у відповідь своїм шанувальникам отою шматиною, якою витирала вікно. Вона чомусь залишалась у Галі в руках
..... і на сонці у всій кольоровій красі – прапором весняної надії - розгорнулися Петрові сімейні труси, які вона так спритно встигла стягнути з невдалого коханця, а потім успішно протерти ними шибку...Назустріч сонцю, назустріч весні...

2010




Найвища оцінка Софія Кримовська 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ірина Руся 5.5 Майстер-клас / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-03-04 17:28:44
Переглядів сторінки твору 3129
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.282 / 5.67  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-03-04 18:35:17 ]
Прочитала з величезним задоволенням.
Кінцівка - ну, просто нема слів, хіба прапор в руки і вперед...
А, може, три прапори зразу...
Або жодного не залишиться... Хоча, головна героїня така винахідлива...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-03-04 18:42:55 ]
Так весна ж... так надихає... так і винаходиться))))
Дякую, Ксеніє, за щирий комент!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Руся (М.К./Л.П.) [ 2012-03-04 19:18:06 ]
Дуже сподобалася мова, особливо - діалоги: живі, соковиті і смачні!))) Чудовий сюжет!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-03-04 20:55:46 ]
Ото тому оцінка така?
Це ж оцінка "5" для Люби ну щось типу 2,5))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-04 20:10:02 ]
А та завершальна інтрига з сімейними трусами в руці-супер. Увесь час, поки читала, посміювалася, а тут розсміялася :)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-03-04 20:25:49 ]
Для Ірини Русі.
Бачу ви тільки що зареєструвалися і, мабуть, не в курсі оцінювання. Оцінка "5" занадто мала для даного твору і не відповідає схвальному коменту на цій сторінці. То, може, ви її переглянете? Будь ласка. Дуже вже мені сподобалась Галина, обідно...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-03-04 20:31:56 ]
Ой, не вистачило мені весняної агресії! Так, щоб тими трусами - дружина - та по розмальованій морді, та щоб порвала ту білизну, за останні копійки куплену... і коли ще буде нова куплена - невідомо, бо всі норовлять за так... без подарунків (тратити ще сімейний бюджет на таких? Ха!). А воно за сюжетом вийшло, що та "весняна хв...", вибачте, Галя - вийшла з тієї ситуації переможцем! Але читати було цікаво, бо написано живо, весело, з гумором!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-03-05 19:18:13 ]
ЛАРИСОЧКО, ТАК ВПЕРЕД - УДАР ВІРШЕМ ВЕСНЯНОЇ АГРЕСІЇ ПО МОЇЙ ПРОЗІ! СТВОРИМО ВЕСНЯНО-МУРКОТЛИВУ БАТАЛІЮ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-03-04 20:56:06 ]
Любонько, клас!!!!!!!!!!
Мені дуже-дуже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-03-05 19:18:41 ]
дУЖЕ РАДА,ЩО СПОДОБАЛОСЯ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-03-04 22:30:42 ]
Дуже сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-03-05 19:19:15 ]
ДЯКУЮ, ОЛЮ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2012-03-05 19:40:59 ]
:-))) Ото так історія. А прапор, прапор!.. ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-03-07 22:10:30 ]
От які ідеї весна підкидає))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-03-08 23:12:36 ]
Легко прапор втратити, а без прапора як воювати? Колись навіть військові частини розформовували при втраті прапора! Про Петра ніхто не подумав - як йому далі без прапора...
Сильно, Люб! Неймовірно життєво. І майже "візуалізовано"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-03-09 19:27:22 ]
Мусить трохи і читач мати простору для додумування розвку подій. Як у смачному обіді - все смачно, наївся досита, але ще би з"їв)))