Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.29
10:42
ЯК ПРО НАС
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
2026.01.29
05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
2026.01.28
13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
2026.01.28
11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
2026.01.28
09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
2026.01.27
20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
2026.01.27
18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
2026.01.27
13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
2026.01.27
11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
2026.01.27
11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
2026.01.27
10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
2026.01.26
21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мірко Трасун /
Проза
Походеньки Хара. В інтернаті
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Походеньки Хара. В інтернаті
- Що це, торт на сніданок? – Спитав дядько Павло Хара. – Та це справжнє лайно. Сюди кладуть усіляке дешеве лайно, маргарини, жири, бо справжнє масло – дорого. Це шкідливо для здоров’я.
Муха перервала його цікаву і корисну розповідь. Дядько Павло скрутив газету і заходився винищувати мух, бо вони могли перенести інфекцію на їжу на своїх лапках і крильцях. Дядько Петро скрутив другу і натхненно нею працював, бо мухи могли над’їсти його сніданок. Мухи падали наліво і направо. Більшість розплющувалася на стінах, столі, вікнах. Хар тільки й встигав прикривати чашку чаю від чергових мертвих піке. Але не вберігся, і дядько бейсболіст закинув муху до Харового чаю.
- Вилий геть, - сказав дядько Павло, - Ти знаєш по якому лайні вона перед цим бігала?
Хар зібрався виливать, як його зупинив дядько Петро:
- Не виливай, ти знаєш, скільки мені треба жити, щоб заробити склянку чаю? Триста гривень місячної пенсії поділити на 1 гривню вартості чаю, буде 300 разів на місяць, або 10 разів на день, або раз на 2,5 години. Виливаючи склянку чаю, ти виливаєш геть 2,5 години мого життя.
Хар поставив чай на столі, спостерігаючи за перебігом подій.
Нарешті, накидавши на стіл гору мух, та розмазавши чимало по столових приборах, дядьки побажали усім присутнім:
- Смачного!
- А ти чого не їсиш, - спитав дядько Хара. – Тобі неприємне наше товариство? Не чую відповіді? Ти нас ігноруєш? Ах ти ж свиня невдячна, ми ж тебе виростили, таку тварюку! ... ... ... ... ... !!! ... ! ... ! ... !!! ... !
Хар спокійно сидів звичний до хмарочосів дядькової уяви, я коли поверхи стали знижатися, він зупинив ліфт звичною фразою:
- Вибачте мене негідника, паскудника. Я дурний, не зрозумів Вашої високої мудрості і турботи про моє негідне існування. Та якби не Ви, то я б гнив у наймах по італійських нужниках.
Задоволені почутим дядьки забули про Харовий огріх.
Дядьки продовжували своє піклування:
- Як ти тримаєш виделку? Ти ж не в сраці длубаєшся. Ти не так п’єш. Треба отак, думай про зуби. Ти не так ковтаєш, треба про шлунок думати. Ти не так сидиш, остеохондрозу захотів? Ти не так жуєш, бережи зуби. Як ти взяв торта? Оно одпаде зараз. Підставляй швидше! Та не тим боком! Подай меду. Та не того. Як ти подаєш? Ти що, мене не поважаєш? Прибери кришку. Давай хутчіш. Обережно, не заляпай. Давай, витирай оце во. Швидше. Ще швидше. А он там залишилось. А там хто витиратиме? Давай витирай усе заново, по порядку, а не там кусок, там кусок. Дай сюди ганчірку. Її треба складати отак, - демонстрував дядько із зосередженістю і педантичністю, якої і не снилося ювелірам. – Зрозумів? Повтори. Та не так. Ще раз показую. Дивись уважно. Куди ти дивишся? Сюди дивись, де я роблю. Бачиш? Хто ж тебе навчить складати ганчірку краще за мене? Наліво, наліво загинай. Я кажу наліво!
2005
Муха перервала його цікаву і корисну розповідь. Дядько Павло скрутив газету і заходився винищувати мух, бо вони могли перенести інфекцію на їжу на своїх лапках і крильцях. Дядько Петро скрутив другу і натхненно нею працював, бо мухи могли над’їсти його сніданок. Мухи падали наліво і направо. Більшість розплющувалася на стінах, столі, вікнах. Хар тільки й встигав прикривати чашку чаю від чергових мертвих піке. Але не вберігся, і дядько бейсболіст закинув муху до Харового чаю.
- Вилий геть, - сказав дядько Павло, - Ти знаєш по якому лайні вона перед цим бігала?
Хар зібрався виливать, як його зупинив дядько Петро:
- Не виливай, ти знаєш, скільки мені треба жити, щоб заробити склянку чаю? Триста гривень місячної пенсії поділити на 1 гривню вартості чаю, буде 300 разів на місяць, або 10 разів на день, або раз на 2,5 години. Виливаючи склянку чаю, ти виливаєш геть 2,5 години мого життя.
Хар поставив чай на столі, спостерігаючи за перебігом подій.
Нарешті, накидавши на стіл гору мух, та розмазавши чимало по столових приборах, дядьки побажали усім присутнім:
- Смачного!
- А ти чого не їсиш, - спитав дядько Хара. – Тобі неприємне наше товариство? Не чую відповіді? Ти нас ігноруєш? Ах ти ж свиня невдячна, ми ж тебе виростили, таку тварюку! ... ... ... ... ... !!! ... ! ... ! ... !!! ... !
Хар спокійно сидів звичний до хмарочосів дядькової уяви, я коли поверхи стали знижатися, він зупинив ліфт звичною фразою:
- Вибачте мене негідника, паскудника. Я дурний, не зрозумів Вашої високої мудрості і турботи про моє негідне існування. Та якби не Ви, то я б гнив у наймах по італійських нужниках.
Задоволені почутим дядьки забули про Харовий огріх.
Дядьки продовжували своє піклування:
- Як ти тримаєш виделку? Ти ж не в сраці длубаєшся. Ти не так п’єш. Треба отак, думай про зуби. Ти не так ковтаєш, треба про шлунок думати. Ти не так сидиш, остеохондрозу захотів? Ти не так жуєш, бережи зуби. Як ти взяв торта? Оно одпаде зараз. Підставляй швидше! Та не тим боком! Подай меду. Та не того. Як ти подаєш? Ти що, мене не поважаєш? Прибери кришку. Давай хутчіш. Обережно, не заляпай. Давай, витирай оце во. Швидше. Ще швидше. А он там залишилось. А там хто витиратиме? Давай витирай усе заново, по порядку, а не там кусок, там кусок. Дай сюди ганчірку. Її треба складати отак, - демонстрував дядько із зосередженістю і педантичністю, якої і не снилося ювелірам. – Зрозумів? Повтори. Та не так. Ще раз показую. Дивись уважно. Куди ти дивишся? Сюди дивись, де я роблю. Бачиш? Хто ж тебе навчить складати ганчірку краще за мене? Наліво, наліво загинай. Я кажу наліво!
2005
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
