ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.
А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,
2024.11.23
17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,
2024.11.23
16:51
І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.
ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.
2024.11.23
16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.
Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,
2024.11.23
15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мірко Трасун /
Проза
Походеньки Хара. В інтернаті
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Походеньки Хара. В інтернаті
- Що це, торт на сніданок? – Спитав дядько Павло Хара. – Та це справжнє лайно. Сюди кладуть усіляке дешеве лайно, маргарини, жири, бо справжнє масло – дорого. Це шкідливо для здоров’я.
Муха перервала його цікаву і корисну розповідь. Дядько Павло скрутив газету і заходився винищувати мух, бо вони могли перенести інфекцію на їжу на своїх лапках і крильцях. Дядько Петро скрутив другу і натхненно нею працював, бо мухи могли над’їсти його сніданок. Мухи падали наліво і направо. Більшість розплющувалася на стінах, столі, вікнах. Хар тільки й встигав прикривати чашку чаю від чергових мертвих піке. Але не вберігся, і дядько бейсболіст закинув муху до Харового чаю.
- Вилий геть, - сказав дядько Павло, - Ти знаєш по якому лайні вона перед цим бігала?
Хар зібрався виливать, як його зупинив дядько Петро:
- Не виливай, ти знаєш, скільки мені треба жити, щоб заробити склянку чаю? Триста гривень місячної пенсії поділити на 1 гривню вартості чаю, буде 300 разів на місяць, або 10 разів на день, або раз на 2,5 години. Виливаючи склянку чаю, ти виливаєш геть 2,5 години мого життя.
Хар поставив чай на столі, спостерігаючи за перебігом подій.
Нарешті, накидавши на стіл гору мух, та розмазавши чимало по столових приборах, дядьки побажали усім присутнім:
- Смачного!
- А ти чого не їсиш, - спитав дядько Хара. – Тобі неприємне наше товариство? Не чую відповіді? Ти нас ігноруєш? Ах ти ж свиня невдячна, ми ж тебе виростили, таку тварюку! ... ... ... ... ... !!! ... ! ... ! ... !!! ... !
Хар спокійно сидів звичний до хмарочосів дядькової уяви, я коли поверхи стали знижатися, він зупинив ліфт звичною фразою:
- Вибачте мене негідника, паскудника. Я дурний, не зрозумів Вашої високої мудрості і турботи про моє негідне існування. Та якби не Ви, то я б гнив у наймах по італійських нужниках.
Задоволені почутим дядьки забули про Харовий огріх.
Дядьки продовжували своє піклування:
- Як ти тримаєш виделку? Ти ж не в сраці длубаєшся. Ти не так п’єш. Треба отак, думай про зуби. Ти не так ковтаєш, треба про шлунок думати. Ти не так сидиш, остеохондрозу захотів? Ти не так жуєш, бережи зуби. Як ти взяв торта? Оно одпаде зараз. Підставляй швидше! Та не тим боком! Подай меду. Та не того. Як ти подаєш? Ти що, мене не поважаєш? Прибери кришку. Давай хутчіш. Обережно, не заляпай. Давай, витирай оце во. Швидше. Ще швидше. А он там залишилось. А там хто витиратиме? Давай витирай усе заново, по порядку, а не там кусок, там кусок. Дай сюди ганчірку. Її треба складати отак, - демонстрував дядько із зосередженістю і педантичністю, якої і не снилося ювелірам. – Зрозумів? Повтори. Та не так. Ще раз показую. Дивись уважно. Куди ти дивишся? Сюди дивись, де я роблю. Бачиш? Хто ж тебе навчить складати ганчірку краще за мене? Наліво, наліво загинай. Я кажу наліво!
2005
Муха перервала його цікаву і корисну розповідь. Дядько Павло скрутив газету і заходився винищувати мух, бо вони могли перенести інфекцію на їжу на своїх лапках і крильцях. Дядько Петро скрутив другу і натхненно нею працював, бо мухи могли над’їсти його сніданок. Мухи падали наліво і направо. Більшість розплющувалася на стінах, столі, вікнах. Хар тільки й встигав прикривати чашку чаю від чергових мертвих піке. Але не вберігся, і дядько бейсболіст закинув муху до Харового чаю.
- Вилий геть, - сказав дядько Павло, - Ти знаєш по якому лайні вона перед цим бігала?
Хар зібрався виливать, як його зупинив дядько Петро:
- Не виливай, ти знаєш, скільки мені треба жити, щоб заробити склянку чаю? Триста гривень місячної пенсії поділити на 1 гривню вартості чаю, буде 300 разів на місяць, або 10 разів на день, або раз на 2,5 години. Виливаючи склянку чаю, ти виливаєш геть 2,5 години мого життя.
Хар поставив чай на столі, спостерігаючи за перебігом подій.
Нарешті, накидавши на стіл гору мух, та розмазавши чимало по столових приборах, дядьки побажали усім присутнім:
- Смачного!
- А ти чого не їсиш, - спитав дядько Хара. – Тобі неприємне наше товариство? Не чую відповіді? Ти нас ігноруєш? Ах ти ж свиня невдячна, ми ж тебе виростили, таку тварюку! ... ... ... ... ... !!! ... ! ... ! ... !!! ... !
Хар спокійно сидів звичний до хмарочосів дядькової уяви, я коли поверхи стали знижатися, він зупинив ліфт звичною фразою:
- Вибачте мене негідника, паскудника. Я дурний, не зрозумів Вашої високої мудрості і турботи про моє негідне існування. Та якби не Ви, то я б гнив у наймах по італійських нужниках.
Задоволені почутим дядьки забули про Харовий огріх.
Дядьки продовжували своє піклування:
- Як ти тримаєш виделку? Ти ж не в сраці длубаєшся. Ти не так п’єш. Треба отак, думай про зуби. Ти не так ковтаєш, треба про шлунок думати. Ти не так сидиш, остеохондрозу захотів? Ти не так жуєш, бережи зуби. Як ти взяв торта? Оно одпаде зараз. Підставляй швидше! Та не тим боком! Подай меду. Та не того. Як ти подаєш? Ти що, мене не поважаєш? Прибери кришку. Давай хутчіш. Обережно, не заляпай. Давай, витирай оце во. Швидше. Ще швидше. А он там залишилось. А там хто витиратиме? Давай витирай усе заново, по порядку, а не там кусок, там кусок. Дай сюди ганчірку. Її треба складати отак, - демонстрував дядько із зосередженістю і педантичністю, якої і не снилося ювелірам. – Зрозумів? Повтори. Та не так. Ще раз показую. Дивись уважно. Куди ти дивишся? Сюди дивись, де я роблю. Бачиш? Хто ж тебе навчить складати ганчірку краще за мене? Наліво, наліво загинай. Я кажу наліво!
2005
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію