
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Мірко Трасун /
Проза
Походеньки Хара. В інтернаті
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Походеньки Хара. В інтернаті
- Що це, торт на сніданок? – Спитав дядько Павло Хара. – Та це справжнє лайно. Сюди кладуть усіляке дешеве лайно, маргарини, жири, бо справжнє масло – дорого. Це шкідливо для здоров’я.
Муха перервала його цікаву і корисну розповідь. Дядько Павло скрутив газету і заходився винищувати мух, бо вони могли перенести інфекцію на їжу на своїх лапках і крильцях. Дядько Петро скрутив другу і натхненно нею працював, бо мухи могли над’їсти його сніданок. Мухи падали наліво і направо. Більшість розплющувалася на стінах, столі, вікнах. Хар тільки й встигав прикривати чашку чаю від чергових мертвих піке. Але не вберігся, і дядько бейсболіст закинув муху до Харового чаю.
- Вилий геть, - сказав дядько Павло, - Ти знаєш по якому лайні вона перед цим бігала?
Хар зібрався виливать, як його зупинив дядько Петро:
- Не виливай, ти знаєш, скільки мені треба жити, щоб заробити склянку чаю? Триста гривень місячної пенсії поділити на 1 гривню вартості чаю, буде 300 разів на місяць, або 10 разів на день, або раз на 2,5 години. Виливаючи склянку чаю, ти виливаєш геть 2,5 години мого життя.
Хар поставив чай на столі, спостерігаючи за перебігом подій.
Нарешті, накидавши на стіл гору мух, та розмазавши чимало по столових приборах, дядьки побажали усім присутнім:
- Смачного!
- А ти чого не їсиш, - спитав дядько Хара. – Тобі неприємне наше товариство? Не чую відповіді? Ти нас ігноруєш? Ах ти ж свиня невдячна, ми ж тебе виростили, таку тварюку! ... ... ... ... ... !!! ... ! ... ! ... !!! ... !
Хар спокійно сидів звичний до хмарочосів дядькової уяви, я коли поверхи стали знижатися, він зупинив ліфт звичною фразою:
- Вибачте мене негідника, паскудника. Я дурний, не зрозумів Вашої високої мудрості і турботи про моє негідне існування. Та якби не Ви, то я б гнив у наймах по італійських нужниках.
Задоволені почутим дядьки забули про Харовий огріх.
Дядьки продовжували своє піклування:
- Як ти тримаєш виделку? Ти ж не в сраці длубаєшся. Ти не так п’єш. Треба отак, думай про зуби. Ти не так ковтаєш, треба про шлунок думати. Ти не так сидиш, остеохондрозу захотів? Ти не так жуєш, бережи зуби. Як ти взяв торта? Оно одпаде зараз. Підставляй швидше! Та не тим боком! Подай меду. Та не того. Як ти подаєш? Ти що, мене не поважаєш? Прибери кришку. Давай хутчіш. Обережно, не заляпай. Давай, витирай оце во. Швидше. Ще швидше. А он там залишилось. А там хто витиратиме? Давай витирай усе заново, по порядку, а не там кусок, там кусок. Дай сюди ганчірку. Її треба складати отак, - демонстрував дядько із зосередженістю і педантичністю, якої і не снилося ювелірам. – Зрозумів? Повтори. Та не так. Ще раз показую. Дивись уважно. Куди ти дивишся? Сюди дивись, де я роблю. Бачиш? Хто ж тебе навчить складати ганчірку краще за мене? Наліво, наліво загинай. Я кажу наліво!
2005
Муха перервала його цікаву і корисну розповідь. Дядько Павло скрутив газету і заходився винищувати мух, бо вони могли перенести інфекцію на їжу на своїх лапках і крильцях. Дядько Петро скрутив другу і натхненно нею працював, бо мухи могли над’їсти його сніданок. Мухи падали наліво і направо. Більшість розплющувалася на стінах, столі, вікнах. Хар тільки й встигав прикривати чашку чаю від чергових мертвих піке. Але не вберігся, і дядько бейсболіст закинув муху до Харового чаю.
- Вилий геть, - сказав дядько Павло, - Ти знаєш по якому лайні вона перед цим бігала?
Хар зібрався виливать, як його зупинив дядько Петро:
- Не виливай, ти знаєш, скільки мені треба жити, щоб заробити склянку чаю? Триста гривень місячної пенсії поділити на 1 гривню вартості чаю, буде 300 разів на місяць, або 10 разів на день, або раз на 2,5 години. Виливаючи склянку чаю, ти виливаєш геть 2,5 години мого життя.
Хар поставив чай на столі, спостерігаючи за перебігом подій.
Нарешті, накидавши на стіл гору мух, та розмазавши чимало по столових приборах, дядьки побажали усім присутнім:
- Смачного!
- А ти чого не їсиш, - спитав дядько Хара. – Тобі неприємне наше товариство? Не чую відповіді? Ти нас ігноруєш? Ах ти ж свиня невдячна, ми ж тебе виростили, таку тварюку! ... ... ... ... ... !!! ... ! ... ! ... !!! ... !
Хар спокійно сидів звичний до хмарочосів дядькової уяви, я коли поверхи стали знижатися, він зупинив ліфт звичною фразою:
- Вибачте мене негідника, паскудника. Я дурний, не зрозумів Вашої високої мудрості і турботи про моє негідне існування. Та якби не Ви, то я б гнив у наймах по італійських нужниках.
Задоволені почутим дядьки забули про Харовий огріх.
Дядьки продовжували своє піклування:
- Як ти тримаєш виделку? Ти ж не в сраці длубаєшся. Ти не так п’єш. Треба отак, думай про зуби. Ти не так ковтаєш, треба про шлунок думати. Ти не так сидиш, остеохондрозу захотів? Ти не так жуєш, бережи зуби. Як ти взяв торта? Оно одпаде зараз. Підставляй швидше! Та не тим боком! Подай меду. Та не того. Як ти подаєш? Ти що, мене не поважаєш? Прибери кришку. Давай хутчіш. Обережно, не заляпай. Давай, витирай оце во. Швидше. Ще швидше. А он там залишилось. А там хто витиратиме? Давай витирай усе заново, по порядку, а не там кусок, там кусок. Дай сюди ганчірку. Її треба складати отак, - демонстрував дядько із зосередженістю і педантичністю, якої і не снилося ювелірам. – Зрозумів? Повтори. Та не так. Ще раз показую. Дивись уважно. Куди ти дивишся? Сюди дивись, де я роблю. Бачиш? Хто ж тебе навчить складати ганчірку краще за мене? Наліво, наліво загинай. Я кажу наліво!
2005
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію