- А де шукати наречену, - розмірковував Хар. – Танці, газети, радіо, Інтернет... Ідея!
Хар знайшов на порносайті фото гарненької білявки, а на американських сайтах шлюбних знайомств розмістив об’яви про бажання простої цнотливої Маші знайти собі щедрого покровителя. Так Хар подбав про „Машу”, тепер йому треба було подбати про себе. Він пішов на танці та познайомився там з двома десятками гарненьких дівчаток, призначивши усім побачення на наступний день, але в різний час та в різних місцях. З двома десятками тому, що за статистикою лише одне з двадцяти знайомств на дискотеці має успішне продовження. Ось графік із записної книжки Хара:
18:00 Площа Перемоги. Катя (біла)
18:00 Васляєва. Тоня.
18:05 Південна. Іра.
18:05 Будівельників. Свєта.
18:10 Колос. Таня.
18:10 Автовокзал. Юля.
18:15 Дев’ята. Настя.
18:15 Шоста. Катя (руда)
18:20 Третя. Віка.
18:20 Садова. Ліза.
18:25 Дормашина. Ксюха.
18:25 Радянська. Женя.
18:30 Декабристів. Галя.
18:30 Пушкінська. Оля.
18:35 Ринок. Альона.
18:35 Водопровідна. Інна.
18:40 Стадіон. Наташа.
18:40 Спортшкола. Надія.
Для немісцевих треба пояснити, що це один з популярних місцевих перевізних маршрутів.
Наступного дня Хар перевірив електронну поштову скриньку. Стерши листи кількох збоченців, він прочитав повідомлення Стіва з Невади. Той закохався у Машу та надсилає 200 доларів на рахунок її батька, Хара, бо вона ще не має особистого рахунку. „Не густо!”- подумав Хар, Пітер з Техасу освідчився, а Джон з Іллінойсу надіслав своє фото. „Жлоби!” – подумав Хар про Пітера та Джона, а Стіву надіслав наступне фривольніше фото Маші та друкнув кілька слів англійською: „О, мій коханий Стіве! Світло моїх очей і мого серця! Твоя щедрість гріє мою душу і моє незаймане тіло. Довіку твоя Маша шепоче твоє ім’я з кожним ударом палаючого коханням серця.” Потім Хар написав Пітерові, що поділяє його почуття, але зараз у скруті, бо захворів батько, а йому треба на лікування 500 доларів. А потім Джону: „О мій товстенький пустунчику, твій образ просто-таки зведе мене з розуму. Як я мрію опинитися в твоїх мужніх обіймах. На жаль, зараз змушена займатися тяжкою виснажливою працею, щоб заробити собі 200 доларів на місяць. Але то дрібниці, я щаслива, що ти бачив мене на вершині моєї ще не зів’ялої краси.”
Потім Хар поїхав на кінцеву зупинку і о 18:00, сівши на радянський нереактивний тролейбус, неквапно вирушив по маршруту.
- Катя є, - задоволено відмітив Хар і їхав далі. – А яка гарна Тоня! - У Хара піднімався настрій. І не тільки. І не тільки піднімався, він просто летів над відсутніми сьогодні хмарами.
- Ось і Південна, а Ірини нема. Яка стерва! Що вона про себе думає! Свєта є, але якась похмура, чого б ото пертися на побачення. А де ж Таня? Нема? Ще одна стерва! Та ні, он вона іде. 18:11. І не соромно так губити чужий час! Одна хвилина – це ж ціла вічність для кохання. О, а Юля не сама, що вона, з мамою приперлася? Насті нема. Каті нема. Самовпевнені дурепи! Віка роззирається, ну давай, давай, виглядай свою долю. Лізо, ау! Я знав, що Ксюха не припреться сюди з Північного. А Женя часу не гає, як вона може фліртувати з продавцем дисків, призначивши побачення! Галя вивчає афіші, ха, думала кіно подивитися, ото комедія. Де ж та Оля. Ото ще, звєзда. Да, Альона, їж банани, сьогодні тобі більшого не світить. Інна палить, казала бабуся, що з таких толку не буде. А Наташі пасує стрижка. Надії нема. От я прийшов на побачення, хвилина в хвилину, а її нема, через таких як вона і б’ються закохані серця китайською порцеляною. Ну що ж, поїхали назад, - через півгодини Хар сів на зворотній тролейбус. Стійкість Наташі викликала захоплення Хара, „Зайнятися б їй спортом,” - турбувався хлопець.
- І чого б ото так палить? – думав Хар про Інну. На місці Альони меморіалили бананові решки. На зупинці „Ринок” зайшла до тролейбусу Оля. Проїжджаючи Пушкінську, вона роззиралися на всі боки, вишукуючи Хара.
- Ох і стерва! – подумав Хар. – Обвела хлопця навкруг пальця. Крутить серцем, як циган сонцем.
Проїхавши зупинку, Ольга явно засмутилася, огледіла салон і побачила ... Хара! Той привітно махав їй долонею та запрошував сісти до себе.
- А ти запізнився, - грайливо докорила Ольга.
- Пробач.
- З тебе кіно, - сказала вона, витягнувши Хара на наступній зупинці.
Вони підходили до кінотеатру „Піонер”. Галя досі чергувала. Зіткнення неминуче. Але бувалий Хар виплутувався і не з таких ситуацій. Коли підійшли до Галі за пару метрів, і та в сутінках розгледіла мерзотника, Хар щосили вигукнув:
- Я ненавиджу комуністів!
- Мерзотник! – крикнула Галя, ляснула Хара і побігла геть.
- Червоне місто, - пояснив Хар Олі, зарано радіючи швидкій розв’язці. Надихнуті прикладом Галі до нього бігли з кулаками два підігріті пивом пенсіонери. Хар зайняв бойову стійку богомола, але пенсіонери, відштовхнувши Хара, побігли до тролейбуса, бо приватні автобуси відмовляються задурно возить дідів 364 дні на рік, а того дня було не 9 травня.

2005