![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.07.03
20:19
Сприятливі умови без умов…
Відновиться прадавній Правди Тин
Зустрітися б у колі молитов —
І я додав би кілька сот цеглин…
Кошторис — наше з вами забуття
Минуле відгукнулось в самий раз,
І дідове пророче: — Внук, затям…
Чекай і ти на добрезвісний ск
Відновиться прадавній Правди Тин
Зустрітися б у колі молитов —
І я додав би кілька сот цеглин…
Кошторис — наше з вами забуття
Минуле відгукнулось в самий раз,
І дідове пророче: — Внук, затям…
Чекай і ти на добрезвісний ск
2024.07.03
16:41
Якась дивна свобода слова на сайті «Поетичні майстерні» - лише для «своїх»…
Як сказали би на Євро-24: гра в одні ворота!
От, скажімо, ніхто не блокує серіал «Банальна гундарівщина» одного поета-вчителя фізкультури, який щотижня виливає на мене цілі пото
2024.07.03
16:36
Вірш «Під ковдрою», що був розміщений у 110-ому випуску «Юркодару» і який не містить жодного прізвища чи образи на чиюсь адресу, ЗАБЛОКОВАНО на ПМ.
Але цей текст можна прочитати на Українському порталі поезії з відповідною приміткою: Заблоковано на сайті
Але цей текст можна прочитати на Українському порталі поезії з відповідною приміткою: Заблоковано на сайті
2024.07.03
15:22
Із Т.Г.Шевченка
Воєвода престарілий,
трохи маючи ще сили,
на війну гайнув.
За дубовими дверима,
за запорами твердими
він жону замкнув.
Воєвода престарілий,
трохи маючи ще сили,
на війну гайнув.
За дубовими дверима,
за запорами твердими
він жону замкнув.
2024.07.03
12:29
Я спитав ім’я,
У відповідь: «Марія».
Яке цнотливе!
У відповідь: «Марія».
Яке цнотливе!
2024.07.03
12:23
Демократія (грецькою – влада народу) потрібна народу. Якщо замість народу – отара, то для кого і для чого демократія?
Сильні покладаються на справедливість, слабкі – на підлість.
Що більше втрачається можливостей, то більше виникає бажань.
Бочка
2024.07.03
11:55
Верба плакуча стихла над ставком,
проміння сонця гладить їй волосся,
рясним багрянцем небо налилося,
зове лелека вечір за селом,
летить тріскучий клекіт увсебіч
і затишно стає, аж донезмоги,
благословенна всемогутнім Богом
спускається на землю тиха
проміння сонця гладить їй волосся,
рясним багрянцем небо налилося,
зове лелека вечір за селом,
летить тріскучий клекіт увсебіч
і затишно стає, аж донезмоги,
благословенна всемогутнім Богом
спускається на землю тиха
2024.07.02
22:41
Тихо станеш межи нами в центрі людяної зали,
Бо бажаєш, щоби люди твої чари приховали;
Та не вдасться задум хитрий, адже вій твоїх кинжали
Нам красу твою відкриють, дивну вроду Тані Бали.
Хоч на самім краю світу заховайся від усіх
Ти
Бо бажаєш, щоби люди твої чари приховали;
Та не вдасться задум хитрий, адже вій твоїх кинжали
Нам красу твою відкриють, дивну вроду Тані Бали.
Хоч на самім краю світу заховайся від усіх
Ти
2024.07.02
13:45
Спекотний літній день, спекотна літня ніч.
В перервах де-не-де танцює літня злива.
Все начебто окей, та літні комарі
З любові до людей романтику накрили...
Дата сьогоднішня
В перервах де-не-де танцює літня злива.
Все начебто окей, та літні комарі
З любові до людей романтику накрили...
Дата сьогоднішня
2024.07.02
10:26
Цикади влаштували бенефіс
під гомінливу музику прибою.
Лунає у Іраклії каприс
на фоні саг зеленого розвою!.
Заслухались реліктові ліси,
у них дрімає ще дідівська сила.
Оаза невимовної краси
під гомінливу музику прибою.
Лунає у Іраклії каприс
на фоні саг зеленого розвою!.
Заслухались реліктові ліси,
у них дрімає ще дідівська сила.
Оаза невимовної краси
2024.07.02
09:53
Спекотний день… Ані шелесне
Понад водою очерет, –
Ніщо в блакиті піднебесній
Не поривається у лет.
Ані хмарини, ні пташини,
Ні повівання вітерця, –
Лиш тільки сонце цілу днину
Пашить нестерпно без кінця.
Понад водою очерет, –
Ніщо в блакиті піднебесній
Не поривається у лет.
Ані хмарини, ні пташини,
Ні повівання вітерця, –
Лиш тільки сонце цілу днину
Пашить нестерпно без кінця.
2024.07.02
09:32
Ти повинен написати про вітер цієї весни
Залишити для неї оте мерехтіння світла
Написати жовтоокі кульбаби і солодке гудіння бджіл
Про те як птахи у польоті торкаються чорним пір’ям.
Як в саду опадає його білосніжна кужіль,
Не забудь про цвітіння б
Залишити для неї оте мерехтіння світла
Написати жовтоокі кульбаби і солодке гудіння бджіл
Про те як птахи у польоті торкаються чорним пір’ям.
Як в саду опадає його білосніжна кужіль,
Не забудь про цвітіння б
2024.07.02
07:04
Зітруть ідентичність, націю втоплять у крові,
варвари мову відправлять на історичний смітник.
Зросійщені кажеш? Значить до цього готові.
Не треба цідити крізь зуби заїжджене – звик.
Куриво степом та чорні дими над ланами,
пліч-о-пліч стоять ратоборці
варвари мову відправлять на історичний смітник.
Зросійщені кажеш? Значить до цього готові.
Не треба цідити крізь зуби заїжджене – звик.
Куриво степом та чорні дими над ланами,
пліч-о-пліч стоять ратоборці
2024.07.02
05:46
Горять усі мої архіви.
Їх знищує вогонь омани.
Життя таке несправедливе!
Чекання вранішньої зливи -
Чудові, нереальні плани...
Горять усі мої архіви.
Їх знищує вогонь омани.
Життя таке несправедливе!
Чекання вранішньої зливи -
Чудові, нереальні плани...
Горять усі мої архіви.
2024.07.02
02:29
Колись росли ромашки і човни.
Колись і ми з троянди народилися.
По піднебессю - трішки білизни:
хмарки веселі дихають в потилицю.
Зелений край до солоду густий -
липнево мед лоскоче усміх вусами.
Переболить, як вистоїть настій,
бо жити треба, жити
Колись і ми з троянди народилися.
По піднебессю - трішки білизни:
хмарки веселі дихають в потилицю.
Зелений край до солоду густий -
липнево мед лоскоче усміх вусами.
Переболить, як вистоїть настій,
бо жити треба, жити
2024.07.01
22:18
А у безсоння - кадастр особливий:
Ось небо ночі в зоряній парчі,
З*явився місяця яскравий бивень...
Мені б ... дрімати на твоїм плечі.
Немає від безсоння цього ліків.
(Мереживо моїх думок і мрій).
Чи не забув гаряче грацій літо,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ось небо ночі в зоряній парчі,
З*явився місяця яскравий бивень...
Мені б ... дрімати на твоїм плечі.
Немає від безсоння цього ліків.
(Мереживо моїх думок і мрій).
Чи не забув гаряче грацій літо,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Мірко Трасун /
Проза
Козацький бойовик. Один проти сотні
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Козацький бойовик. Один проти сотні
Улас далеченько одірвався від своїх і летів на ворожу татарську сотню.
- Самогубець! – сміялись татари. Десятки стріл та куль просвистіли за спиною козака, він летів на ворога так швидко, як не могли передбачити вороги і врахувати поправку на випередження. Улас вистрелив з першого пістоля, і впало троє татар уражені дробом. Другий пістоль вивів з бою ще двох бусурманів. Уласове око вихопило найгаласливішого та найброньованішого татарина – третій пістоль поставив червону крапку на чолі воєводи. Не встигло розгубитися знеголовлене військо, як четвертий пістоль майстерно поцілив ще чотирьох суперників.
- Коли ж посилю батьків рекорд, та заб’ю пострілом десятьох? – розпачливо промайнуло у голові Уласа, який шаблею в десниці відбивав десятки ятаганів. Нарешті шуя запхнула пістоль за пояс та вишукала звідти ... ріжок тютюну.
- Та й гарний же був тютюн, - друга жалісна думка супроводила магічний рух лівиці. Чужі вершники і підвершні не сподівалися такої підступної хімічної атаки та не мали козачого імунітету до козацького тютюну. Зафоркали коні, зачхали і заплакали вершники.
- А це ще й не онучі, - нарешті посміхнувся Улас, продовжуючи правицею відбивати ятаганову навалу, а лівою пірнувши у нетрі поясу та явивши на світ кинджалове лезо. – А тепер ми на рівних! – гукнув герой ворожій сотні.
Диверсійна робота кинджалу підрізала ворожі сідла, попруги; коротка сталь впиналась в шиї та очі коней, бедра наїзників. Потаємні леза в чоботах підрізали м’язи на ногах коней. Падали коні і вершники. Недобитки кричали під копитами схарапуджених та очманілих тварин. Від татарської сотні залишився у бою тільки десяток ординців. Покривавлена решта кричала із покривавленої землі. І не кричала. От і кинджал утік у грудях впалого одного татарина. От і щедро пощерблена шабля застрягла в розрубленому до пояса іншому. І збодрилися бусурмани, з новою ярістю кинулися на безоружного. Те, що відбувалося далі, схоже на неймовірну легенду. Змахнув Улас шуйцею, і замертво впало два вороги, змахнув десницею, і ще троє подалося до аллаха.
- Шайтан! – заволали бідолахи та кинулися втрьох навтіки.
Магія? Ні, секрет в козацьких бойових перснях, придатних і до ближнього, і до середнього бою. Але ж, зброя полишила козачі руки і, навіть, козачі пальці. А на Уласа несуться два вершники з місячними лезами. Улас, більше зайнятий відганянням мух, збив нахаб меткими ударами сталевих кулаків. Потім, приспустившись з сідла, вихопив з ковили та метнув навздогін трофейний спис, який перекинув прохромленого вершника через голову коня. Потім полетів другий. І третій. Протягом польоту третього списа багато чого сталося. А саме, Улас подумав, що перебивши всіх ворогів, не буде кому донести вістку про могутність козацтва та деморалізувати кількатисячне військо. Тому ж він, приспустившись з сідла, вихопив трофейну рушницю та поцілив коневі утікача ноги. Утікач з конем полетіли в ковилу, а смертоносний спис лише зірвав шапку з голови невдахи-щасливця.
2005
- Самогубець! – сміялись татари. Десятки стріл та куль просвистіли за спиною козака, він летів на ворога так швидко, як не могли передбачити вороги і врахувати поправку на випередження. Улас вистрелив з першого пістоля, і впало троє татар уражені дробом. Другий пістоль вивів з бою ще двох бусурманів. Уласове око вихопило найгаласливішого та найброньованішого татарина – третій пістоль поставив червону крапку на чолі воєводи. Не встигло розгубитися знеголовлене військо, як четвертий пістоль майстерно поцілив ще чотирьох суперників.
- Коли ж посилю батьків рекорд, та заб’ю пострілом десятьох? – розпачливо промайнуло у голові Уласа, який шаблею в десниці відбивав десятки ятаганів. Нарешті шуя запхнула пістоль за пояс та вишукала звідти ... ріжок тютюну.
- Та й гарний же був тютюн, - друга жалісна думка супроводила магічний рух лівиці. Чужі вершники і підвершні не сподівалися такої підступної хімічної атаки та не мали козачого імунітету до козацького тютюну. Зафоркали коні, зачхали і заплакали вершники.
- А це ще й не онучі, - нарешті посміхнувся Улас, продовжуючи правицею відбивати ятаганову навалу, а лівою пірнувши у нетрі поясу та явивши на світ кинджалове лезо. – А тепер ми на рівних! – гукнув герой ворожій сотні.
Диверсійна робота кинджалу підрізала ворожі сідла, попруги; коротка сталь впиналась в шиї та очі коней, бедра наїзників. Потаємні леза в чоботах підрізали м’язи на ногах коней. Падали коні і вершники. Недобитки кричали під копитами схарапуджених та очманілих тварин. Від татарської сотні залишився у бою тільки десяток ординців. Покривавлена решта кричала із покривавленої землі. І не кричала. От і кинджал утік у грудях впалого одного татарина. От і щедро пощерблена шабля застрягла в розрубленому до пояса іншому. І збодрилися бусурмани, з новою ярістю кинулися на безоружного. Те, що відбувалося далі, схоже на неймовірну легенду. Змахнув Улас шуйцею, і замертво впало два вороги, змахнув десницею, і ще троє подалося до аллаха.
- Шайтан! – заволали бідолахи та кинулися втрьох навтіки.
Магія? Ні, секрет в козацьких бойових перснях, придатних і до ближнього, і до середнього бою. Але ж, зброя полишила козачі руки і, навіть, козачі пальці. А на Уласа несуться два вершники з місячними лезами. Улас, більше зайнятий відганянням мух, збив нахаб меткими ударами сталевих кулаків. Потім, приспустившись з сідла, вихопив з ковили та метнув навздогін трофейний спис, який перекинув прохромленого вершника через голову коня. Потім полетів другий. І третій. Протягом польоту третього списа багато чого сталося. А саме, Улас подумав, що перебивши всіх ворогів, не буде кому донести вістку про могутність козацтва та деморалізувати кількатисячне військо. Тому ж він, приспустившись з сідла, вихопив трофейну рушницю та поцілив коневі утікача ноги. Утікач з конем полетіли в ковилу, а смертоносний спис лише зірвав шапку з голови невдахи-щасливця.
2005
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію