Улас далеченько одірвався від своїх і летів на ворожу татарську сотню.
- Самогубець! – сміялись татари. Десятки стріл та куль просвистіли за спиною козака, він летів на ворога так швидко, як не могли передбачити вороги і врахувати поправку на випередження. Улас вистрелив з першого пістоля, і впало троє татар уражені дробом. Другий пістоль вивів з бою ще двох бусурманів. Уласове око вихопило найгаласливішого та найброньованішого татарина – третій пістоль поставив червону крапку на чолі воєводи. Не встигло розгубитися знеголовлене військо, як четвертий пістоль майстерно поцілив ще чотирьох суперників.
- Коли ж посилю батьків рекорд, та заб’ю пострілом десятьох? – розпачливо промайнуло у голові Уласа, який шаблею в десниці відбивав десятки ятаганів. Нарешті шуя запхнула пістоль за пояс та вишукала звідти ... ріжок тютюну.
- Та й гарний же був тютюн, - друга жалісна думка супроводила магічний рух лівиці. Чужі вершники і підвершні не сподівалися такої підступної хімічної атаки та не мали козачого імунітету до козацького тютюну. Зафоркали коні, зачхали і заплакали вершники.
- А це ще й не онучі, - нарешті посміхнувся Улас, продовжуючи правицею відбивати ятаганову навалу, а лівою пірнувши у нетрі поясу та явивши на світ кинджалове лезо. – А тепер ми на рівних! – гукнув герой ворожій сотні.
Диверсійна робота кинджалу підрізала ворожі сідла, попруги; коротка сталь впиналась в шиї та очі коней, бедра наїзників. Потаємні леза в чоботах підрізали м’язи на ногах коней. Падали коні і вершники. Недобитки кричали під копитами схарапуджених та очманілих тварин. Від татарської сотні залишився у бою тільки десяток ординців. Покривавлена решта кричала із покривавленої землі. І не кричала. От і кинджал утік у грудях впалого одного татарина. От і щедро пощерблена шабля застрягла в розрубленому до пояса іншому. І збодрилися бусурмани, з новою ярістю кинулися на безоружного. Те, що відбувалося далі, схоже на неймовірну легенду. Змахнув Улас шуйцею, і замертво впало два вороги, змахнув десницею, і ще троє подалося до аллаха.
- Шайтан! – заволали бідолахи та кинулися втрьох навтіки.
Магія? Ні, секрет в козацьких бойових перснях, придатних і до ближнього, і до середнього бою. Але ж, зброя полишила козачі руки і, навіть, козачі пальці. А на Уласа несуться два вершники з місячними лезами. Улас, більше зайнятий відганянням мух, збив нахаб меткими ударами сталевих кулаків. Потім, приспустившись з сідла, вихопив з ковили та метнув навздогін трофейний спис, який перекинув прохромленого вершника через голову коня. Потім полетів другий. І третій. Протягом польоту третього списа багато чого сталося. А саме, Улас подумав, що перебивши всіх ворогів, не буде кому донести вістку про могутність козацтва та деморалізувати кількатисячне військо. Тому ж він, приспустившись з сідла, вихопив трофейну рушницю та поцілив коневі утікача ноги. Утікач з конем полетіли в ковилу, а смертоносний спис лише зірвав шапку з голови невдахи-щасливця.

2005