Містечко_в_пальтечку миршавім,
з пегасом на прапорі,
з торбами на спині;
Столичні потяги тут зупиняються на півгодини,
чи навіть і довше,
вокзальний Ленін, випацьканий у сріблянці,
махає рукою, як диригент : «Усьо, приїхали»;

жіночки із валізами непідйомними
вправно маневрують пероном:
«Варєнічки з сиром, картошкою, мнясом!»,
до вагонів сунуть із ябками наливними,
із наливками, пивом, кросвордами;
вуйко з вусами голосно продає німу рибу,
замітаючи копченими хвостами афсальти...

Столичні потяги зупиняються тут надовго,
І – доки міняють локомотиви,
Тобто - хвости на голову безголову,

стоять, курять, торгують,
шило на мило, слова – на полову,
із пустого в порожнє переливають, владу лають,
витрішки продають, п'ють,
і знов – еге-гей! у путь!
тільки вже в іншому,
протилежному напрямку...

Дивне містечко,
напівдорозі із дому до Києва,
вічна точка неповернення
моєї абсурдної батьківщини...