Не совсем согласна. Попытку Галины еще нельзя расценивать как полноценный перевод. Это только первая попытка. Остальные два перевода мне лично было интересно сравнить. И я не вижу ничего дурного или зазорного в этом. Тем более, что написаны они были в разное время. А тех, "кто в гробу", не воскресят и самые лучшие переводы в мире. Так что теперь, не переводить? :) По поводу ощущений переводчика могу сказать - не знаю, как кому, но мне интересно и полезно сравнивать несколько переводов одного и того же текста. Чисто с профессиональной точки зрения. Всё остальное - пощечины или места какие-то - это комплексы.

Ви хочете сказати, що ті, хто другими перекладали котрогось автора, позбавлені смаку? Сміливо. А я навпаки, в збірку не втулю. А на сторінку втулила, бо вчуся і інакше не заставлю себе продовжувати, а залишу в папірчиках. А так буде воно висіти і нагадувати, що треба шліфувати. Ось воно, "хто кого витіснить", оговорочка... А під сонцем місця всім вистачить.

ТО це Домінік Луцюк був першим? А мені на сторінку Олександр Комаров написав. НЕ маю зараз часу шукати, чий то текст, маю бігти, ввечері гляну. Хто би ставив під сумнів творчу силу Домініка, а кому потрібна дискусія, хай дискусує.

Особливо перекладаючи про китайчатко Лі п"ятою чи шостою, так, Юлю?

Вірш пана Миколи стосувався кількості перекладів одного автора і тих, "кому не лінь". І йому теж було не лінь, писати і розпалювати вогонь. Мабуть, давно у спортзалі не був, або начальник у ньому прокинувся, що на килим викликає. А я теж про творчий процес перекладання Вертинського, там було авторів і авторів. І нічого, і китайчатка то витримали, і авто нікого не задавило. Всі помістилися.

Здається, це вас зачепило, а не мене. Битися з чоловіками - та хіба в крайньому випадку на дивані, але аж ніяк не на килимі. А в спортзал люди ходять не лише тоді, коли удар вже не тримається, а щоб зайву агресію випустити.