Твої листи такі потрібні моєму коханні, як для багаття повітря. Коли його не вистачатиме - вогонь згасне, вистигне і перестане гріти, простір огорне сизий сірий дим, тільки купка попелу і недогорілі поліна ще довго будуть сивіти, як надмогильний камінь.
Тож пиши мені, щоб у моєму серці не згасла любов, у ньому вистачить сили на вічне горіння тільки підтримуй його своїми листами. Присилай їх часто-часто;якщо не зможеш часто-часто, то все-одно, навіть рідко, але присилай, і в кожному разі обов'язково щирі-щирі! І тоді не зникатиме відчуття польоту, буде нестримно кликати даль, і весь світ буде чудовим до запаморочення: люди стануть ще добрішими, квіти - ще барвистішими і запашнішими, і над усім цим стане ще вищим і голубішим небо!
А для того, щоб листи були, як повітря, щоб у них була така житєдайна сила , яка змогла б підняти вкрай стомленого і смертельно хворого , потрібно щоб вони були неповторимими, як у калейдоскопі! А калейдоскоп - це звичайна трубка з дзеркалами, куди насипана жменька кольорових камінчиків. І хоча камінчики завжди залишаються незмінними, проте візерунки створювані ними кожен раз нові і привабливо красиві.
І я прошу тебе, надусе бійся повторення, бо навіть найкрасивіше, кілька разів повторене, перестане захоплювати і наводить байдужість, то хай же у твоїх листах, як у калейдоскопі, одні й ті самі, слова щоразу складаються у неповторимі красиві малюнки! І доки зумієш робити це, доти не перестану любити!
11.12.76