ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.24 23:03
* 212 *
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
У сквері
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Підкажи сонечку
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Шерех часу невагомих
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
* * *
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
***
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Прощання
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
* * *
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 6)
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
* 211 *
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Повноводність
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
5. Шум-Кушта
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи: – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто супроводитиме ме

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:16
Згорілий рондель
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.

Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -

Борис Костиря
2026.09.23 14:40
* * *
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг

Вячеслав Руденко
2026.09.23 11:38
У збуренні, в русі , як хвилі ментальні…
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.

Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Богдан Манюк (1965) / Вірші

 МОНОЛОГ З ПРАСЛОВЯНСЬКИМ ВІДТІНКОМ
Зустрінь мене, смерте, не в білій одежі,
не окликом жаху на зблиску-косі,
а усміхом Вирію з вічної вежі,
що вище крилатих німих голосінь…
Обов’язком Неви – таким невеселим
у тайну предвічну мене поверни,
де губляться сни й Білобога оселі,
де миру як цівки і обмаль війни,
де доля-жебрачка сліпцем не канючить
для днів моїх сонця на правді-стерні,
а є лиш бажання гріховно-жагуче
присутності Яви на вежі сумній.
Відчалив од смутку і кроком не кволим
на вежу – жонглюю життям молодим.
Прости, наймиліша, - стаю твоїм болем!
Із приязні щемно до люті не йди,
коли обійматиме дні мої Нева
й топитиме ревно в очищах доріг.
Востаннє столико емоцій заграви
станцюють довкруг неминучості гріх,
як прірва, як совість, як око, разючий
і все поглинаючий, наче соха...
…А потім мене вже з душею розлучать,
що в сяйві Трисуття сильніш од гріха.

2007-2012р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-04-05 23:54:53
Переглядів сторінки твору 3253
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.872 / 5.5  (4.993 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.017 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.09.12 21:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-06 00:31:15 ]
Рано Вам еще мечтать об этом!
Хорошо там, где мы есть!
:) :) :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-06 18:04:19 ]
Анно, згоден з Вами. Щиро вдячний за хвилю оптимізму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-06 08:03:21 ]
з чого такі думки печальні(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-06 18:10:05 ]
Оксанко, переглядав фото у своїх альбомах. Багатьох знайомих вже немає. Навіялася така ось тематика. Зробив варіацію раніше написаного. Але, як каже Анна, рано ще туди...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Потебня (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-06 10:31:05 ]
Щось, Богдане, я з Вами сьогодні,як кажуть, на одній хвилі. Смерть... Хоча тема цікава. Прочитав із задоволенням. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-06 18:15:30 ]
Володя, я десь читав, що покоряються смерті слабкі, а сильні перетворюють її на філософію. Дяка за візит.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-06 10:46:36 ]
Життя триває довше за багатьох із нас...
Всупереч законам буття - пам'ять про нас передається від серця до серця. Як любов...
Богдане! Веселіше! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-06 18:17:06 ]
Пане Василю, побажання буде виконано! Вдячний за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-04-06 15:01:26 ]
Цей вірш, навіть попри тематику смерті (якої до речі, у повному розумінні не існує - є перехід), -- є дуже енергічним за ритмікою, насиченим, на нотці Стусівського стилю.
Чується тут не млявість, -- а пульс життя. "праслов"янський відтінок" - додає особливого шарму, якогось баласування на межі віків. ГАРНЕННА РОБОТА- Богдане!

Відповім на Ваш вірш так:


"Допоки ми тут - під сітчаткою Божого Ока
із поглядом світлим, овиті любов"ю з висот,-
пильнуймо осердя душі і незримого крока,
шануймо духовне зернятко Творцевих красот.
Виточуймо Рай у рел"єфі натхненного слова
різцями кристальної думки - і будемо жить...
стежeю отою, що барвами вся кольорова,-
аби лиш не сіра, і лиш би - не згубная сить..."

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-06 22:39:17 ]
Роксолано, гроза заставляє мене поспішати. Ви дуже добре мене розумієте, а Ваш експромт говорить про міцні ноги Вашого таланту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-06 22:21:29 ]
Пані Смерть не варто кликати, Її слід поважати. Прочитала на одному диханні.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-07 10:05:54 ]
Патаро, я її не кличу. В неї без мене роботи багато. Вдячний за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-07 11:10:18 ]
Десь на генному рівні оживають-озиваються і Білобог, і Явь і вся Мудрість предків, і питають-наказують поглядом самим: будь і дій! фантастичний вірш, Богдане!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-07 14:30:19 ]
Вікторіє, вельми вдячний. Згоден з Вами: надбання предків треба відчувати на генному рівні і любити, і берегти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-04-08 16:40:00 ]
прочитала з захопленням. це заклик до життя, а не ниття -існування, дякую)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-04-08 22:10:05 ]
Це - справді більше філософія, аніж прагнення відходу, або просто мрія про гарний відхід, хай відбудеться якомога пізніше. А може і загострене бажання жити. Цікаво розкрито тему.
А чому світ померлих у Вас, пане Богдане - НЕва, а не НАва? У "Велесовій книзі" і у перекладі Б.Яценка і в Галини Лозко - Нава. Світ Прави (Богів), Яви (живих і нині сущих) і Нави (померлих). ))