Котилося літо у розбитій від старости та процьхнутій гноєм фірі. Гупнуло на задок сонце. Субота... і ніч зависла над селом у місячім сяйві. Воно вело до льоху Баби Рузі тоненькою змійкою підзеленькуватого кольору. Доки є те місячне сяйво - доти і змійка в`ється. Так же хлопи надвечір змійок вудять, бахурі бавлєтьсі на бомбетях, а всі хто любит культурно відпічнути то йдут до клюбу.
Нинька там кіно. Всі сходєтсі колєйков, як панчохи на пущенім вочку. На брамці Воксана Файна роздає бльочки. У Міська Попертого морда зализана, що аж блистит (тіко тєжко сказати як "шо" і як "у кого"). З тилу споднів торчит б-лохогін. Єден бік вже ма зубців через єден, а другий ще цілий, бо вуса у Міська ше не виросли. А там дівки скубочуть зернєта і культурно попльовують через плече. Хлопаки ще не веселі, але знають же Баба Рузя нігди їх сумними не полише.
Молодєта пхаютьсі на ґальорку, жеби потискатись. А фустинки в цвіточках допереду, бо не кожна вокуляри взєла. Ой набилося людисок - нема де бомка пустити. Пішла хроніка. Ну чого? Не у хроніка ж пішла, а пішла хроніка - світле майбунє, схоже на літо, але без фіри.
Прокрутився й час для фільми, субтитри показували на мігах, шо час помінєти покришки кінострічки. І тут кіномеханік Василь Квазіморда, перехиливши колєний бокал бурачанки і пропікірувавши головов 1 м 23 см, приземливсі достойно і праведно на перекинуту миску зпід зупи і засьорбнувчи носом два макарони, прикинувсі небіжчиком другої групи інвалідности, але без інвалідної хусьтавки.
До кубрика механіка заскочили два бахура з кугутиками, вони то свистали у задки їм, то витирали об механіка свої сунь-далі від курєчок. Зобачивши першу попавшу покришку - встромили її до апарата - то булa індійська драма "Для чого Раджі тобі Капур?"
До другої апарати поруч вони встромили частину другу "Коли вражий льотчик не здаєсі! 2" . Обидва апарати увімкнули сі синхронно...
Почалось все з перемішки підтанцьовуючих індусів і діалога (колєги льотчика Валіка Кардана) Зеня Збитка зо своїм псом Сірком. Зеньо на дежурці Повітяної Бази і кличе через коридор Сірка, а ідуси танцюють екзотично дригаючись коло нього. Hазустріч, по коридору біжить слонь, а за ним Сірко з кобасов. Звук теж наклався, наче в сподні: "Сірко..Джімі-джімі..морда..ачі-ачі..." - Зеньо тримає у руці тріпачку від мух і б`є нею по бивні слона - той падає на Сірка і Сірко відносить його разом зі заплаканими індусами за небокрай, який знаходиться в спіжарці.
"Ето ти убіл ...Мою ковбасу...я нікоґда не вийду за Тєбія...курв...мать". Починаєтьсі бійка між ідусами (не пойнятно хтоє хто), воден постріл і три додолу, вони вже всюди падають - хто викидаєтьсі з вишки, хто вже зробивсі мутантом - бо голова його, а решта пропелєр "ЯК"а. Зеньо лапає мертвих індусів кукурудзяними паличками і запихає по-єдному собі до писка. Показують кадри бою Валіка Кардана з впертим протівніком...
Ну там всьо по німецьки: "Ziel unter, beginnen mit der Handlung. Die Tankstelle, angreifen! drei, zwo, eins, Bomben los!", а індуси по небу сажають рис і так сапками легенько розкручують пропелєри. Протівнік не втримавшись від скачки на хвості коняки Раджі, підпалює собі свій зі словами "Вернісь у нас будет ре..ееееееууууууаааабах!!!!" Раджа обернувшись, жалісно дивиться на насуплений лоб Валіка і вони зустрічаюся носами і починають обнюхувати одне одного на бруден...того. Видко же кабіна димит і якась жінка миє собі голову на крилі, виливаючи на себе полум`я. З кабіни вилізає закашляний Валік і скаче прямо у глечик зпід молока.
Показують знову Базу на фоні поліцейського участку в ПенДжабі. Вбігає (Зенін колєга по вахті) Петро Кнедлик за ворота, а за ним обмотані полотєнцами поліцаї з палками. Скрізь них - як з фільмів про духів проривається Комісар Гриць Буцім і знову все на купу: "Держі Его...Сірко, я тобі посц...ето не он ето...мої шлюбні мешта..."
Сірко мудро оцінивши обстанівку залазит в ідуську кнайпу і бавиться там з мертвою головою застріленого поліцейського у якого на голові торчит недоїджена ковбаса. Раджі падає на коліна "Отец...Сірко віддай...мой последній...вогирок хоч. Я тебя ... вб`ю заразо ти..." - Раджі плаче, встромивши голову до Сіркової д.пи. Він бере на руки поліцая і Сірко вивозить їх на поверхню проритого ним запасного виходу. Всі індуси довго дивляться і здоймають шапки до Сіркової ду-и, котра промовляє голосом Раджі:"Он бил моім..ПРПРПР(Сіркова ду-а)...і остался такім...ПРПРПРП..." і починаєсі сумна пісня на хінді з лемківським діалектом. Прибігає вся База, приземляєсі на мертву голову поліцая Валік... і всі дружно (тримаючись своїх носів і замонтанених полотенец індусів) кричать Сіркови: "Ну Ти й набзд..Раджі."
Плівка рветья і публіка падає...