незвичайна побудова нейтралітету.

несподіване закінчення -
"Ідуть в нікуди і прийшли нізвідки.
Тим більш в одної чоловік – поет..."

"Странгуляційна борозна дороги" - не дай Боже, кому.

Тим більш в одної чоловік – поет...
гарно

цiкаво, пане Iгорю, що наштовхнуло Вас написати цю поезiю? що передувало jiй?

в одноji чоловiк поет, котрий оспiвуе смерть. аватарка супер.

Стаєм водою, вийшовши з води...
Дійсно Бог сказав: нехай вироїть вода живу душу.

Хай вироїть душа поета хороших віршів книгу не одну:)

"Дорога – простір?
Чи дорога – час?.." - Дорога - щастя! :)
То ж - тост - "За вічно-прошваркочений нейтралітет!"
***
сон снігів
сніг у сні
як зігрів
він мені
геть розтав
в серці - love
:)

поражена глубиною текста..

мне когда-то помешала работать над переводом стихотворная фраза "чи то вІрші оці, чи віршІ"..
фразу, зацепившую меня здесь больше всего: "Несказаних, бо несказанних, слів..." - я вполне вижу в переводе. есть предощущение..не знаю насколько сможется - но чтоб именно в переводе, хотелось бы.. так, здесь первое- ключевое - слово придется скорее всего изменить в переводе. и скорее всего это будет уже не физический термин, а соответствующий ему эпитет. можно ли при этом говорить о возможности перевода?.. но мне было бы очень интересно..

я прошу у вас разрешения работать над этим текстом.
о возможных результатах вы узнаете первым, со всеми вытекающими от сюда последствиями)
пожалуйста)

с уважением, Татьяна Квашенко

Люкс, Ігоре!
ПС. Повезло тій одній...

Гарно - Несказаних, бо несказанних, слів.

І жаль бабці (Тим більш в одної чоловік – поет...)

філософія!!!

Дорогий Ігоре, якщо по чесному про недоліки, то напихав ти в текст всього, як одна з ліргероїнь в торбу, чи як улюблений твій еротичний поет Вакуленко в свої легені, тому незвичне, яскраве твоє бачення, твої ідеї просто не мають місця для потрібного розгортання, для свого повноцінного прояву - красі потрібне місце, якого практично немає - коефіцієнт прозорості 0,671 нічим для тебе, друже, не виправданий.
Ти спробував відточити кожну дрібничку, але дуже часто це таки не ті дрібнички, які варто було записувати...
Вважаю, що ти сам чудово побачиш зайве, в тому числі і свої орієнтири на Вакуленка...
З іншої сторони, можу тебе привітати, такий твір обов'язково перетворить, наприклад, російськомовний переклад у вкрай смішний, бо всі ці твої подробиці ловляться в реальність лише фантастичною українською мовою, і начисто будуть випадати в контексті інших мов (нмсд, звичайно). Але минулий твій вірш "Живу. Учусь...", де ти пройшов по межі, а інколи трішки глибше, це довів аж надто наочно.
Тільки не видаляйся, інакше ми не побачимо чергової поразки наших, в цілому досить вмілих, перекладачів.

Дякую за увагу, Терцино.
:)

:)
Це Вам, Наталю.

Житіє моє надихнуло, житіє..., Маріанно.
:)

Будьмо і тримаймося, Володимире!
Що ще скажиш?
До зустрічі!
:)

Гайда, Юрцю, до Лемберга нарешті!
Хочу з Тобою випити... соку березового тощо.

Десь днями медаль преміальну мені для Тебе передадуть. Золоту. То вона разом із дипломом Тебе ждатиме. А медаль знаєш як замочують?

Дякую, дорога Тетяно (Марто - не знаю, як Вам приємніше), за щиру увагу.
Дозвіл, природно, даю. :)
Чому б не дати Вам?
І взагалі вірш уже живе своїм вільним (чи божевільним?) життям.
Удачі+... :)

А про поета Ти подумав, Іване?..
:)

Цьомм, Тамарцю...
Що я можу ще сказати?..
:)