ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *
Образ твору Странгуляційна борозна дороги.
Дві бабці йдуть.
Одна з них – Смерть чиясь.
Неясно лиш:
До Бога, чи від Бога?
Дорога – простір?
Чи дорога – час?..

І склом рідким тремтить забутий голос
Десь там, десь там – ізвідки ми й куди...
Вертаємось, коли на серці голо,
Стаєм водою, вийшовши з води.

Кайфуєм між пройдешнім і прийдешнім,
Де «чорний ящик», наче чорний гріб.
Де кров’ю з медом світяться черешні –
Нешлюбні доньки падшої зорі.

А цвіт старий, незайманий бджолою,
Що пережив останній сон снігів,
Стає поволі тінню золотою
Несказаних, бо несказанних, слів.

А бабці йдуть...
Шварґочуть, як сусідки.
Про те, про се.
У них нейтралітет.

Ідуть в нікуди і прийшли нізвідки.
Тим більш в одної чоловік – поет...




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-04-13 17:22:41
Переглядів сторінки твору 7331
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.671
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.10.12 18:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-14 11:05:27 ]
Да... уж, пане Миколо.
І вона також. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-14 11:06:19 ]
Я такий... :)
Привіт Вакуленку передавай.

Будьмо і тримаймося, Володимире!
Не сумуй.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-04-14 11:58:38 ]
Ну Вакуленко - це суто ваш, Ігорю, вибір )
А щодо "не сумуй", це вочевидь - "плюнь на все" - наша стандартна ідіома?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-14 16:39:40 ]
Игорь..без претензий на что либо)..просто так..в знак благодарности за ваше чем-то необъяснимо цепляющее меня творчество..

Петлёй под ноги борозда дороги.
Идут две бабы.
Смерть – одной есть суть.
И лишь неясно:
к Богу иль от Бога?
Пространство – путь им?
Или время - путь?..

Как жидкий лед - дрожит забытый голос
там, где-то там – откуда мы, куда...
Идём назад, когда на сердце голо,
Мы - снова то, что дàло жизнь - вода.

Мы – меж былым и будущим нездешним,
Где «черный ящик», будто черный гроб.
Где кровью с медом светятся черешни –
Плоды любви космических особ.

А старый цвет, незанятый пчелою,
Что пережил последний сон снегов,
Покрыл собой, как тенью золотою,
Нескàзанную несказàнность слов.

А бабы шли..
В соседских пересудах.
О том, о сем.
У них нейтралитет.

Шли в никуда, придя из ниоткуда.
Тем более, что муж одной – поэт...

с теплом, Таня (вот так мне приятнее, и особенно приятно, что вы об этом спросили)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-14 20:14:27 ]
Хорошо, Таня.
По-своему хорошо.
То, что не буквально: где-то выигривает, где-то проигрывает... Как мне кажется. :) Но вообщем - Вы настоящий любящий поэт-соперник (как переводчик в стихах, - по формуле друга Пушкина В. Жуковского). Спасибо.
Искренне Ваш
ИП. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-14 20:26:39 ]
cпасибо, Игорь) я счастлива..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-14 20:16:13 ]
PS. А чому Ви не ставите свій переклад на загальний огляд? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-14 20:31:18 ]
вы считаете это возможным?
мне бы не хотелось спровоцировать очередную волну критицизма..перевода в жёстком смысле не вышло. слишком уж он свободен..но мне нравится ваше стихо..и конечно - мне бы хотелось, чтобы оказалась ваша "золотая тень" на моей странице..если позволите - то может быть я поставлю. но у меня ещё 3 страницы - на Стихире, Графоманах.нет и КП. Тогда уж везде?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-14 20:41:23 ]
Та ставте, Таню, всюди і (як там у Булгакова): "Никогда и ничего не бойтесь. Это неразумно".
Переклад класний.
Чи Ви мені не вірите?
Хай обговорюють.
Це ж добре.
Аби не мовчали!
Подивіться інші переклади мене: http://www.stihi.ru/2010/02/04/8108

До речі, в Санкт-Петербурзі зараз готують книгу мою російською мовою. Так що у Вас є перспектива також у наступну потрапити. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-14 20:42:48 ]
:)... спасибо...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-14 20:52:04 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-06-09 21:42:26 ]
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним. (Л1на Костенко)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-06-09 22:02:07 ]
:)