
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
2025.06.21
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ілюзія
О
Ілюзія
О
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ольга Лисенко (1997) /
Вірші
202 земных поэмы
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
202 земных поэмы
Утром ранним на рассвете солнце яркое пробьется.
И в глаза подует ветер, значит, лето к нам несется.
И, казалось бы, для грусти не должна искать причин.
А вот их, наверно – куча: я одна, ты не один.
Уезжаешь в другой город, хочешь моряком ты стать,
А меня окутал холод, я ведь обещала ждать.
Знаешь, я тебя дождусь: год пройдет, пройдет их два.
Похудею, перебьюсь и на ноги вновь, едва.
Встану с красных да колен, грусть, печаль и шоколад.
У тебя там много Лен, много Вик и много Злат.
Ты хотел стать моряком, хвастался как в том мундире
Будешь изучать закон, драить палубу, сортиры.
Вместо курточки зеленой – синий доблестный мундир.
Буду ждать, и ты вернешься, ты вернешься невредим.
Знаю, буду не нужна, знаю, ты найдешь другую.
Дембель, выпью я до дна. Что со мной? Да все впустую.
У меня ведь страх и риск, ты красивый и желанный,
Только слово, только писк – я с тобой, мой долгожданный.
Тебе кажется, что это только фраза, лишь слова.
За окном проходит лето, пролетела и зима.
Электричка Город-Город, я стою совсем одна.
На широком том перроне, где нам встреча суждена.
Выйду, помашу платочком и тебя увижу я,
Ты стал крепче, стал мужчиной, только кем же стала я?
Я зачахла, исхудала и мрачнею с года в год.
Не спасает и работа, и журналы ярких мод.
Мне не надо той одежды, обуви и бытия.
Я устала жить как прежде, нужен ты, я – не твоя.
Снова солнце, снова лето, снова грусть, печаль, тоска.
Шоколад, резвятся дети. Ну а я? Я далека.
Без тебя жить не сумела, растворилась без тебя,
202 земных поэмы, столько же – без бытия.
2012
И в глаза подует ветер, значит, лето к нам несется.
И, казалось бы, для грусти не должна искать причин.
А вот их, наверно – куча: я одна, ты не один.
Уезжаешь в другой город, хочешь моряком ты стать,
А меня окутал холод, я ведь обещала ждать.
Знаешь, я тебя дождусь: год пройдет, пройдет их два.
Похудею, перебьюсь и на ноги вновь, едва.
Встану с красных да колен, грусть, печаль и шоколад.
У тебя там много Лен, много Вик и много Злат.
Ты хотел стать моряком, хвастался как в том мундире
Будешь изучать закон, драить палубу, сортиры.
Вместо курточки зеленой – синий доблестный мундир.
Буду ждать, и ты вернешься, ты вернешься невредим.
Знаю, буду не нужна, знаю, ты найдешь другую.
Дембель, выпью я до дна. Что со мной? Да все впустую.
У меня ведь страх и риск, ты красивый и желанный,
Только слово, только писк – я с тобой, мой долгожданный.
Тебе кажется, что это только фраза, лишь слова.
За окном проходит лето, пролетела и зима.
Электричка Город-Город, я стою совсем одна.
На широком том перроне, где нам встреча суждена.
Выйду, помашу платочком и тебя увижу я,
Ты стал крепче, стал мужчиной, только кем же стала я?
Я зачахла, исхудала и мрачнею с года в год.
Не спасает и работа, и журналы ярких мод.
Мне не надо той одежды, обуви и бытия.
Я устала жить как прежде, нужен ты, я – не твоя.
Снова солнце, снова лето, снова грусть, печаль, тоска.
Шоколад, резвятся дети. Ну а я? Я далека.
Без тебя жить не сумела, растворилась без тебя,
202 земных поэмы, столько же – без бытия.
2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію