Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.14
13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
2026.07.14
13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка воскова чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Сльози скрапують рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Свічка воскова чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Сльози скрапують рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
2026.07.14
11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ.
Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем.
***
– Ти підн
2026.07.14
10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
2026.07.14
07:25
У просторім помешканні
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
2026.07.14
03:23
Я сподіваюсь, у вас ніколи більше не виникне подібна можливість. Але знати про неї надалі доцільно та смішно.
На ту мить Україна збиралася в державний кулак, і ми двоє, шниривши на Хрещатику-26, вирішили від балди найнятися ще й перекладачами в Міністер
2026.07.13
19:08
І історію і сучасність підганяють одне під одного.
Декому у Варшаві знову закортіло у Варшавський договір. А заодно й під московське сідло.
Гонор може перекладатися як «честь», «гідність». Але може також як «пиха» чи «чванство». Вибір за паньством.
2026.07.13
17:09
те "я" - останнє в зграї літер
на небо квоти обміліле дно
нанизуй музику на вітер
цей сніжно-білий сонм тремтливих нот
те "я" - у слові поминальнім
і глобус для фанатів крутизни
коли відходиш то принаймні
на небо квоти обміліле дно
нанизуй музику на вітер
цей сніжно-білий сонм тремтливих нот
те "я" - у слові поминальнім
і глобус для фанатів крутизни
коли відходиш то принаймні
2026.07.13
15:04
Дивлячись у вікна
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки
2026.07.13
14:41
Таємний кут у скалках скла
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.
Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.
Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,
2026.07.13
14:28
Скинувши зажуру із чола,
Дочекавшись слушної нагоди,
Врешті-решт зустрілись, узяла
Трохи коньячку і бутербродів.
Як давно не бачились. З-під вій
Очі ніжні, мов черемха біла.
Бачиш, як завчасно, любий мій,
Дочекавшись слушної нагоди,
Врешті-решт зустрілись, узяла
Трохи коньячку і бутербродів.
Як давно не бачились. З-під вій
Очі ніжні, мов черемха біла.
Бачиш, як завчасно, любий мій,
2026.07.13
14:04
Як у коханні щось не йдеться,
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
2026.07.13
13:35
Мороз тривожний покриває розум,
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.
Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.
Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса
2026.07.13
11:10
сів і віршик написав
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри
2026.07.13
10:45
СПАЛАХ ТРЕТІЙ. СВІТЛО І ТІНІ СЕКЕШФЕГЕРВАРА
Розспівний шепіт Бояна завис у густому від видінь минулого повітрі на півслові… Його долоні, що гріли ступні Анастасії, злегка здригнулися. Він підвів голову, подивився на вузьке вікно-бійницю вгорі тьмяної ке
2026.07.13
09:31
Таксопарку міського шофер
Пішоходом працює тепер.
Залишкове пальне
Він продасть і гульне,
Як і всякий місцевий шофер.
А товариш його на «Рено»
Перевозить усяке майно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пішоходом працює тепер.
Залишкове пальне
Він продасть і гульне,
Як і всякий місцевий шофер.
А товариш його на «Рено»
Перевозить усяке майно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
2026.06.18
2026.06.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Лисенко (1997) /
Вірші
202 земных поэмы
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
202 земных поэмы
Утром ранним на рассвете солнце яркое пробьется.
И в глаза подует ветер, значит, лето к нам несется.
И, казалось бы, для грусти не должна искать причин.
А вот их, наверно – куча: я одна, ты не один.
Уезжаешь в другой город, хочешь моряком ты стать,
А меня окутал холод, я ведь обещала ждать.
Знаешь, я тебя дождусь: год пройдет, пройдет их два.
Похудею, перебьюсь и на ноги вновь, едва.
Встану с красных да колен, грусть, печаль и шоколад.
У тебя там много Лен, много Вик и много Злат.
Ты хотел стать моряком, хвастался как в том мундире
Будешь изучать закон, драить палубу, сортиры.
Вместо курточки зеленой – синий доблестный мундир.
Буду ждать, и ты вернешься, ты вернешься невредим.
Знаю, буду не нужна, знаю, ты найдешь другую.
Дембель, выпью я до дна. Что со мной? Да все впустую.
У меня ведь страх и риск, ты красивый и желанный,
Только слово, только писк – я с тобой, мой долгожданный.
Тебе кажется, что это только фраза, лишь слова.
За окном проходит лето, пролетела и зима.
Электричка Город-Город, я стою совсем одна.
На широком том перроне, где нам встреча суждена.
Выйду, помашу платочком и тебя увижу я,
Ты стал крепче, стал мужчиной, только кем же стала я?
Я зачахла, исхудала и мрачнею с года в год.
Не спасает и работа, и журналы ярких мод.
Мне не надо той одежды, обуви и бытия.
Я устала жить как прежде, нужен ты, я – не твоя.
Снова солнце, снова лето, снова грусть, печаль, тоска.
Шоколад, резвятся дети. Ну а я? Я далека.
Без тебя жить не сумела, растворилась без тебя,
202 земных поэмы, столько же – без бытия.
2012
И в глаза подует ветер, значит, лето к нам несется.
И, казалось бы, для грусти не должна искать причин.
А вот их, наверно – куча: я одна, ты не один.
Уезжаешь в другой город, хочешь моряком ты стать,
А меня окутал холод, я ведь обещала ждать.
Знаешь, я тебя дождусь: год пройдет, пройдет их два.
Похудею, перебьюсь и на ноги вновь, едва.
Встану с красных да колен, грусть, печаль и шоколад.
У тебя там много Лен, много Вик и много Злат.
Ты хотел стать моряком, хвастался как в том мундире
Будешь изучать закон, драить палубу, сортиры.
Вместо курточки зеленой – синий доблестный мундир.
Буду ждать, и ты вернешься, ты вернешься невредим.
Знаю, буду не нужна, знаю, ты найдешь другую.
Дембель, выпью я до дна. Что со мной? Да все впустую.
У меня ведь страх и риск, ты красивый и желанный,
Только слово, только писк – я с тобой, мой долгожданный.
Тебе кажется, что это только фраза, лишь слова.
За окном проходит лето, пролетела и зима.
Электричка Город-Город, я стою совсем одна.
На широком том перроне, где нам встреча суждена.
Выйду, помашу платочком и тебя увижу я,
Ты стал крепче, стал мужчиной, только кем же стала я?
Я зачахла, исхудала и мрачнею с года в год.
Не спасает и работа, и журналы ярких мод.
Мне не надо той одежды, обуви и бытия.
Я устала жить как прежде, нужен ты, я – не твоя.
Снова солнце, снова лето, снова грусть, печаль, тоска.
Шоколад, резвятся дети. Ну а я? Я далека.
Без тебя жить не сумела, растворилась без тебя,
202 земных поэмы, столько же – без бытия.
2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
