Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.14
19:42
Не чуть зозуль в Єрусалимі.
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця
2026.05.14
19:35
Під городом під Фелліном гримить канонада.
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а
2026.05.14
19:05
Критикую київську поетесу
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?
2026.05.14
18:56
Фрік - фрікує,
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!
Бик - бикує,
ПРОВОКАТОР-ПРОВОКУЄ!
2026.05.14
18:40
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)
Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер…
(З останніх поетичних надходжень)
Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав
2026.05.14
15:11
Кажуть, без кохання жити неможливо...
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер.
Кажуть, що кохання - вища нагорода...
А у мене інші нагороди є!
Маю гостре слово та кричущу ноту -
Я живу - й нічого! Поки що не вмер.
Я - самодостатній чоловік щасливий,
З радістю виходжу я в прямий етер.
Кажуть, що кохання - вища нагорода...
А у мене інші нагороди є!
Маю гостре слово та кричущу ноту -
2026.05.14
14:22
Четвертий закон Менделя
Ми не вивчали в школі.
Мендель дала декому пенделя,
Натякнувши, що цей король голий.
Датчанин Ганс Крістіан Андерсен
І шведка Астрід Лінґрен
Перетнулися в Такера Карлсона,-
Ми не вивчали в школі.
Мендель дала декому пенделя,
Натякнувши, що цей король голий.
Датчанин Ганс Крістіан Андерсен
І шведка Астрід Лінґрен
Перетнулися в Такера Карлсона,-
2026.05.14
12:40
Суботнім днем я вийду в місто чуле,
Де заблукала в хащах пустота,
Де воскресає втрачене минуле
Й сідають пилом на асфальт літа.
Побачу, що ніхто не поспішає
І вулиці безлюдні в самоті.
Як проблиски дощу чи водограю,
Де заблукала в хащах пустота,
Де воскресає втрачене минуле
Й сідають пилом на асфальт літа.
Побачу, що ніхто не поспішає
І вулиці безлюдні в самоті.
Як проблиски дощу чи водограю,
2026.05.14
12:28
я хочу слів нових
михайль семенко
я хочу слів нових
щоб ці слова
не як полова
щоб як трава
Мабуть, вже понад років десять я уважно стежу за неочікуваними, інколи навіть на межі фолу, маршрутами музи Андрія Мироховича. Недаремно у його вірші, який
2026.05.14
11:52
РУСАЛКА НА ЙМЕННЯ «ЛЮБАВА»
Над Десною тумани, як сиве старе полотно,
Де вода забирає у пам’яті сонячні кроки.
Він – державна печатка, він – мудрість, він – горде вино,
А вона… тільки трави і погляд дівочий глибокий.
Над Десною розлилася ніч, гус
2026.05.14
09:55
мені би невагомого чогось
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий
2026.05.14
08:11
Алебастровий дзбан над безоднею лине
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?
В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?
В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі
2026.05.14
07:38
Римуються з укриттям
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.
Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.
Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,
2026.05.14
07:25
Знов день промайнув, не лишивши світлини
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.
Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.
Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню
2026.05.14
06:54
Безжурний світ
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив
2026.05.13
19:36
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Ганзенко (1958) /
Проза
Нотатки білоплямистого виростогуба (1)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нотатки білоплямистого виростогуба (1)
Я – білоплямистий виростогуб, простіше мовлячи – звичайнісінький собі кажан Хоча тут одразу виникає категоричне заперечення, оскільки ми, кажани, звичайнісінькими не можемо бути за визначенням. Бо ми загадкові, таємничі, оповиті, так би мовити й огорнуті. Ну, а я ще й білоплямистий, хоча кіт Крошка, бува, намагається дошпетити мені, дражнячи пьострим, але то в нього задавнено – не зважайте. Крошка поведений на великому – трапилася йому якось на Різдво добряча шмата перепеченого ошийка, то Крошка на ціле життя забив собі в довбеху, що велике – це клас! Тепер аж міниться, коли чує слова з "великий" усередині – "великодержавний" там, "великорос", або оце: "великий і могучий", еге. Міниться аж…
Бо в нас у хліві радіоточка – тарабанить цілий день, трансляції з Верховної Ради слухаємо, еге. Я на бантині вишу, догори ногами, природно, як і личить порядному виростогубу, вночі метеликів ловлю, а вдень слухаю. В хліві корова, коза, вівця, підсвинок, гуси-кури, дрібнота різна словом. Нікого ніяк не звуть, корову коровою просто, козу козою, кота тільки Крошкою кличуть та пса тутешнього – Кап'яром. Що воно за біда Кап'яр – ніхто не зна, бо по радіо про Кап'яр ніхто нічого не казав, а це Іван так собаку назвав; теревенів Крошка, що то з армії щось, коли служив Іван себто.
Іван – господар наш, і жінка, Одарина його – хазяйка. Ці все мріють відпочити, ціле білоплямисте життя, скільки себе пам'ятаю, мріють Іван із Одариною відпочити – ні про що більш не мріють, але ніколи не відпочивають. Ніколи! Ні́коли їм!
Зрозуміло, найбільше спати мені не дає Крошка, ну – корова ж на горище не вилізе! Це сидить, облизується: "А ти ж, виростогубе, – каже, – насправді ніякий не кажан – ти летюча миша! А я – кіт, уловлюєш, до чого хилю? – Я, – кажу, – телепню, вловляю лише ультразвукові хвилі, чого тобі й довіку не втямити, а миша я ніяка не миша, та й не схожий! – А я трансляцію слухав, там прийняли закон, що великий і могучий тепер із державним урівнюють, а на ньому, на великому й на могучому, кажанів нема – тільки миші! – Дурний ти й дурна твоя трансляція – поки на кажана облизуватимешся, гляди – правдиві миші хвоста одгризуть!"
Далі буде…
Бо в нас у хліві радіоточка – тарабанить цілий день, трансляції з Верховної Ради слухаємо, еге. Я на бантині вишу, догори ногами, природно, як і личить порядному виростогубу, вночі метеликів ловлю, а вдень слухаю. В хліві корова, коза, вівця, підсвинок, гуси-кури, дрібнота різна словом. Нікого ніяк не звуть, корову коровою просто, козу козою, кота тільки Крошкою кличуть та пса тутешнього – Кап'яром. Що воно за біда Кап'яр – ніхто не зна, бо по радіо про Кап'яр ніхто нічого не казав, а це Іван так собаку назвав; теревенів Крошка, що то з армії щось, коли служив Іван себто.
Іван – господар наш, і жінка, Одарина його – хазяйка. Ці все мріють відпочити, ціле білоплямисте життя, скільки себе пам'ятаю, мріють Іван із Одариною відпочити – ні про що більш не мріють, але ніколи не відпочивають. Ніколи! Ні́коли їм!
Зрозуміло, найбільше спати мені не дає Крошка, ну – корова ж на горище не вилізе! Це сидить, облизується: "А ти ж, виростогубе, – каже, – насправді ніякий не кажан – ти летюча миша! А я – кіт, уловлюєш, до чого хилю? – Я, – кажу, – телепню, вловляю лише ультразвукові хвилі, чого тобі й довіку не втямити, а миша я ніяка не миша, та й не схожий! – А я трансляцію слухав, там прийняли закон, що великий і могучий тепер із державним урівнюють, а на ньому, на великому й на могучому, кажанів нема – тільки миші! – Дурний ти й дурна твоя трансляція – поки на кажана облизуватимешся, гляди – правдиві миші хвоста одгризуть!"
Далі буде…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
