Я – білоплямистий виростогуб, простіше кажучи – кажан. Вночі полюю на метеликів, а вдень сплю, висячи догори ногами під бантиною, хоча про це все я вже, здається, казав. На метеликів я полюю ціле літо, тільки не в травні, бо в травні я полюю на хрущів, тлустих, поживних і смачнючих. Через те я дуже люблю травень, травень для мене, як щось велике для кота Крошки. Природно – той найбільше любить корову, бо корова в нашому хліві найбільша, до того ж не знає людської мови зате має язика, зрозуміло – великого! Ну, ще Крошка ласує інколи її молоком, хоча це, я гадаю, в його ставленні до ВЕЛИКОЇ рогатої не головне.
Унизу в хліві висить радіоточка і ми всі: і корова, і вівця, й підсвинок та інша худоба цілий день слухаємо трансляції з Верховної Ради, я тільки так слухаю – крізь кажанячий сон, але бесіду завжди готовий підтримати. Мій улюблений депутат – якийсь Бахметов, тому, що він жодного разу не виступав і, якби всі депутати були такі, як мій улюблений, то всі кажани під бантинами солодко б собі спали і ніхто б нам не заважав. Улюблений депутат Крошки – Чичитов, бо навпаки – виступає завжди дуже голосно та часто вживає слово "великий" іноді навіть – "велічайший". З цього видно, що наші з Крошкою політичні переконання дуже різняться. В Івана ж та Одарини, наших господарів, які ціле життя мріють про відпочинок, але ніколи не відпочивають, улюблених депутатів нема, зате є такі, яких вони не люблять найбільше. Власне, це депутатка на прізвище Безбогословська, коли вона виступає, то в нашої великоязикої корови зникає молоко, зрозуміло – таке мало кому сподобається.
Попри відчутні розбіжності в переконаннях, ми всі єдині в одному – дуже не любимо, коли в парламенті відбувається блокування трибуни, не важливо з якого приводу. Бо тоді по радіо пускають музику, але за всю історію вітчизняного парламентаризму радіоточка жодного разу не виконала нашої улюбленої пісні. А тут слід зауважити, що ніщо так не об'єднує нашу виразно різношерсту спільноту, як музичні уподобання, адже всі ми: і великоязика корова, і Крошка, і коза, і вівця, й пес Кап'яр до нестями закохані в пісню, назви якої ніхто не знає, але починається вона словами "Дєнь і ночь, ночь і дєнь на моєм плєчє рємень…" Саме цю пісню, і лише її полюбляє затягнути наш господар Іван, коли буває напідпитку. Доспівавши до кінця, Іван незмінно розмазує по обличчю сльози, вигукує загадкову фразу: "Какую страну просралі" й надовго замовкає. Ще Крошка казав, що наш господар дуже боїться бандерівців. Буцім прийдуть і заберуть корову.

Далі буде…