Батькові, у день 95-ліття.

Червневий день. Як кров, буяють маки.
Хмелить п’янкий акації дурман.
Ще соковито зеленіють злаки.
А ранком павутиниться туман.

Червневий день. А скільки вже сплило їх?
За непростий - майже столітній – вік.
І пережити все це міг лиш стоїк,
упевнений у собі чоловік.

Ось стоїте, обтяжений літами,
й тягар тих літ - у глибині очей.
Вже дев’я ть літ немає з нами мами –
лебідки Ваших спільних днів й ночей.

І Ви все задивляєтесь у небо:
десь там – у тій блакитній далині
моргає Ваша кароока Геба,
з якою дні сплили, як уві сні.

Колись циганка Вам наворожила –
топтати споришеву стежечку до ста.
Не знаю, чи вона до днесь дожила,
але її пророцтво дороста.

І Вам ніяк не йметься спочивати:
ще курочок глядіти й кроленят,
у 95 іще косу клепати
і пестити своїх правнученят.

А їх у Вас – не мало, й не багато:
шестірко назбиралося, якраз.
Ви для дітей своїх – найкращий тато,
й п’ятірка внуків горнеться до Вас.

…Червневий день. Ув апогеї літа.
У маково-волошковій красі.
Нехай коса, в руках у Вас зігріта,
ще не в одній скупається росі!

12.06.2012