Я – білоплямистий кажан-виростогуб, що висить собі по трудах догори ногами під бантиною та намагається заснути, а великоязикодержавний котяра Крошка вдвох із трансляцією з Верховної Ради йому (мені – виростогубу себт.) заважають. Це нескінченно втомлена Одарина доїть корову та коментує радіо: "Е, – конституційну реформу би й нам запровадити, мо' б тоді не пив, катюга, та раду на нього мала!" А той гній вичищає, та: "Я тобі запроваджу: слова не матимеш – лиш коли я схочу, недоторканості не матимеш, пенсія вся в мене буде, і бражка теж у мене – фінансові, так би мовити, та промислові потоки, о! Я чував, що ниньки все до рук Сім'ї переходить, а Іван у сім'ї голова!"
"А попався, пьострий, – це Крошка до мене, – як хазяїн конституційну реформу реалізує, то я випрошу в нього посаду генпрокурора над вами всіма – над худобою. Тебе притягну за несанкціоноване винищення нічних метеликів і зачиню до качанівської сажки, ну – де господарі качани тримають у клітці. Бо стабільність має бути в усьому! І коли схочу – тоді й з'їм! – Дурний ти, – кажу, – хоч і великодержавний. Тобі треба стабільності, то сиди в клітці, а білоплямистому виростогубу одне лиш потрібне – воля! Ну от помізкуй: стабільність тобі дадуть, жменю "Віскаса" насиплють, а мишей ловити – зась, а березень – не дочекаєшся. Та ж для кота березень, що для білоплямистого виростогуба – травень! Ага? – Е ні, – котяра задумливо. – Я березня ні за яку стабільність не віддам! – Ото! – А раптом бандерівці прийдуть, корову однімуть…" Тьху! Я йому про індики, а він мені про кури дикі!"
А Одарина в хліві відром торохтить: "Гавкай-гавкай, Кап'яр теж гавкає, а вся його конституція – собача буда!" – до Івана…

Далі буде…