Літо в розпалі. Можна досхочу насолоджуватися теплом, ловити неповоротких барилкуватих метеликів і не думати про неминучу осінь. Осінь для виростогуба – річ найнеприємніша, та поки що корова доїться, вівця з козою пасуться, кастрований кабась їсть за двох, птиця галасує, Одарина радіє. Пропадає цілий день на городі, а Іван більше коло худоби, це – його. Накосити, запарити, натерти. Вичистити гній. Щодня від ранку ледве не до обіду вичищає наш нескінченно стомлений господар гній. Від дрібної скотини та від птиці, а найбільше – від корови. Наша корова – справжній цех по виробництву гною. Природно, що в ході нескінченних та монотонних вичищань у Івана народжуються найфантастичніші теорії та проекти щодо ефективного застосування головного продукту українського тваринництва. Деякими він ділиться з худобою.
"Продають усіляку хімію, що від неї тоді рак та олігофрени народжуються, а воно ж ось, екологічно чисте добриво – пакуй, вигадуй гарну назву, проводь рекламну кампанію та – на ринок! І ніякого тобі обману, ніяких шкідливих добавок, не добриво – краса! А можна й за кордон, у Європу. У Європі ж що – там отими добавками скотину якраз і мордують. Бичок виростає як паровоз завбільшки, а м'ясо милом відгонить, а гній… Хіба від такого паровоза гній? Не те, що від нашої худібки – натуральне, хоч на скибку масти! А можна й у медичних цілях, що – нині це актуально! Провести дослідження й відкрити, наприклад, що гній у формі обмазування є надзвичайно потужним антидепресантом. Відбою не буде!"
Торохтить шухлею об возик, а ми з Крошкою перезираємося: це тобі не "Дєнь і ночь, ночь і дєнь…" це тобі бізнес-проект! Уважуха! "А от якби Іван на своєму екологічному гної мільйон заробив, як гадаєш – скільки днів би прожив? – Два – в ніч на третій би згорів од питва! – Ото, куди нашому народу в бізнес – менталітет не той. – Ага, важка історична спадщина!"


Далі буде…