Лигнувши з кумом Саливоном по чарці, Іван поривався їхати до Українського Дому, як він казав: "Отстаївать закон про язики". Бо прийдуть, мовляв, бандерівці та однімуть корову. "Головне, – теревенив, – не дозволити їм поставити намети. Бо тоді все, тоді – новий Майдан!" Назавтра, правда, на тверезу голову, вже нікуди не поривався, чим невиправно впав у очах нашого великодержавного Крошки, бо той було намірився їхати до Києва з хазяїном удвох. Одарина, коли Іван під чемергесом, мовчить, зате наступного дня іронізувала: "Поїдь-поїдь, може дубінкою по череп'янці отримаєш – на користь піде! – Ти нічого не понімаєш! – Іван їй на те. – Ми у великій страні жили й наших ракет боялися! – Твоя ракета в хліві за дверима стояла, ота, що з зашмульганим держаком! Ти з гімна не вилазив, ні тоді – ні тепер! – Тоді була уверенность, і язик був, міжнаціонального общенія! – Комедія, – Одарина Іванові. – В Чотириплюхівці всі по українському балакають, і в Задеригузнівці по українському, і в Сільрадівці, і в Жаб'ячому – яке "общеніє?"
Крошка знову мене перейменовував: "Літуча миша, ага! Заснеш, одчепишся од бантини, впадеш – ото я тебе й з'їм! – Не миша я, а виростогуб, білоплямистий, а виростогуби ніколи од бантини не одчіпляються! Власне, як мене не називай, а я ким був – тим і залишусь! – Все одно наша взяла і скоро тільки великі страни на землі залишаться, і лише великі язики! – А великий язик тобі мишей ловити часом не заважатиме? – За це не печися, Крошка – кращий ловець мишей на цілому кутку!" – гордовито завершив котяра й залишив мене нарешті в спокої, попрямувавши виконувати свої безпосередні обов'язки. То я трохи задрімав, бо в Раді сьогодні тихо, дрімав і згадував свій благословенний травень. Язики, язики… хрущі – ось головне!
Пізніше Крошка притяг на горище здоровенну мишу. Хряцав її та хижо позирав на мою бантину. "А що, – спробував я зіпсувати котярі апетит, – либонь вона українською мовою балакала?" Кіт мало не вдавився: "Та… гм… не знаю… Какая разніца, якою мовою вона розмовляла! Головне, що миша була молоденька і вгодована!"

Далі буде…