дякую, Олесю :) дуже рада вам.

дякую, пані Любо!
якось вчора ми з донькою говорили про те, навіщо одягатися красиво :)) вона сказала - ну люди ж будуть дивитися і їм буде радісно :)) щось в тому є...

Дай вам Бог здоров'я, пане Іване! Дякую! :))

ну, я думаю, що раз ті світи так густо заселені, то не такі вони вже й холодні :))) дякую, Таню!

о, я никогда не определяю для себя тему, а просто пишу о том, что меня волнует… Но вот вы сказали о теме, и я задумалась :)) Как мне кажется, основная тема - это двойственность мира, но не всегда противоположность...
А в ней проявляется ещё одна, о которой я оговорилась почти что одним словом, - сила тяготения, которая и приводит все в движение… Но это вечная тема :)))

Ну, и как мне кажется, вся интересная поэзия - это умная чувственность, интеллект, я думаю, - ворота туда, куда сама чувственность зайти не может...
Спасибо, Нико, вот и заставили вы меня задуматься :))

Оленко, чесно, мені навпаки здавалося, що тут забагато кольорів :)) я довго сиділа над цим віршем і немилосердно повидаляла з нього усе, що не було необхідним… :))
Дякую!

о, Флоренський - то взагалі таке супер-джерело натхнення :)) я "підвисаю" на першому ж абзаці :)) багато чого гарного з'являється в голові, а ця картинка була особливо виразна - як повний мотив, і я, не мудрствуя лукаво, вирішила її записати…

мені дуже шкода, що іноді нам наче вдається поринати в якісь такі казкові області, де живуть душі віршів (о сказала!:))) і вони навіть торкаються нас, але вони настільки тонкі, що не лишаються в пам'яті, якщо зразу не записати хоч декілька начерків… скільки таких я наче ще десь відчуваю, але вже не можу згадати… :))))

/через зворушено-задумливий настрій
усі ритуальні поклони виконуються трохи неуважно.../

авжеж

о не будемо полохати...


*навшпиньки тихесенько кудись*