В гнилому, як література, стійлі,
Де з акварелі кінь лише ірже,-
Ніч в Ірпені з підтьоками на стінах,
І без Малишка й Гуцала уже…
Мов електричка, дошкуляє мишка,
Що ревізує хлібне і грибне.
То в Гуцала шухлядах, то в Малишка,
То в мене під подушкою шкрябне…
… Невиспаний,пропахлий мишуками,
Несу росу ірпінську чим раніш…
І тільки свійські гуси косяками,
Як ті рядки, що зіпсували вірш,
Ледачою і ситою ходою,
Як ми самі… Як наш натхненний дух:
Спливаємо ірпінською водою,
Де в жабниках лиш вправно ловлять мух.

Володимир Рабенчук. В Ірпінському будинку творчості // Січеслав. – 2008. -№4.

Така чутлива до талантів мишка!
Аби у кого хліба не гризне:
Шкребе в столі, що знав іще Малишка,
Або об’їсть… великого мене!

Не оцінив, як слід, її увагу,
Бо одяг через ту мишву смердить…
Аж тут назустріч – гусяча ватага:
Гусей і гризунів тут аж кишить!

Я знав: література – класна штука.
Тепер же певен, що вона гнила!
Бо в ній, мов у болоті, жаба кумка,
І… б’ють поети мух біля стола…


18.06.2009.