Люблю тебе тепер,
Всі таємниці здер.
Не "після" і не "до", у променях згораю.
Навзрид або на сміх,
люблю тепер, при всіх,
А вчора - промовчу, а завтра – я не знаю.

В минулім "я любив"
як в холоді могил.
Все ніжне, що в мені - безкрилить і стриножить,
Хоча поет поетів говорив:
- Я вас любив, любов ще, бути може...

Говорять так про кинуте, відцвіле –
І в цьому жалість є і милостИвість,
без трону потурання королю.
Є в цьому жаль, роки що уявила,
Порив, де вже загублена нестримність,
І як би недовіра до "люблю".

Люблю ж бо, вір-не-вір
Моє «тепер» як вир.
Мій вік стоїть тепер – не зріжу і не вдарю!
У часі - у продовженні "тепер" –
не дихаю з «було», прийдешнім я не марю.

Прийду я вбрід і вплав -
Тепер - хоч обезглав! –
З цепами на ногах і з гирями по пуду.
Ти тільки помилково не застав,
Щоб після "я люблю" додав ще я і "буду".

Є гіркота у "буду", як не дивно,
Підроблений автограф, червоточина
І лаз – що у запас, чи двері,
Отрута, що на дні шукатиме людина,
Теперішньому ляпас мов, чудна картина -
Той сумнів в тому, що люблю тепер я.

Герой французьких снів
З численністю часів,
В майбутнім де - не те, й по-іншому в минулім.
Приставлений де був я до ганьби стовпів,
До мовного бар'єру
я кликаний був. Чули?

Різниця в мовах - ах!
Становище це - крах!
Та ми з тобою вдвох шукати вихід згодні.
Люблю тебе і у складних часах –
Й в майбутньому й в минулому «сьогодні»!

2012

В.Высоцкий «Люблю тебя сейчас»

Люблю тебя сейчас,
Не тайно - напоказ.
Не "после" и не "до", в лучах твоих сгораю.
Навзрыд или смеясь,
Но я люблю сейчас,
А в прошлом - не хочу, а в будущем - не знаю.

В прошедшем "я любил"
Печальнее могил.
Все нежное во мне бескрылит и стреножит,
Хотя поэт поэтов говорил:
- Я вас любил, любовь еще, быть может...

Так говорят о брошенном, отцветшем -
И в этом жалость есть и снисходительность,
Как к свергнутому с трона королю.
Есть в этом сожаленье об ушедшем,
Стремленье, где утеряна стремительность,
И как бы недоверье к "я люблю".

Люблю тебя теперь
Без обещаний: "Верь!"
Мой век стоит сейчас - я век не перережу!
Во время - в продолжении "теперь" -
Я прошлым не дышу и будущим не грежу.

Приду и вброд и вплавь
К тебе - хоть обезглавь! -
С цепями на ногах и с гирями по пуду.
Ты только по ошибке не заставь,
Чтоб после "я люблю" добавил я и "буду".

Есть в этом "буду" горечь, как ни странно,
Подделанная подпись, червоточина
И лаз для отступления в запас,
Бесцветный яд на самом дне стакана
И, словно настоящему пощечина, -
Сомненье в том, что я люблю сейчас.

Смотрю французский сон
С обилием времен,
Где в будущем - не так и в прошлом - по-другому.
К позорному столбу я пригвожден,
К барьеру вызван я языковому.

Ах, - разность в языках!
Не положенье - крах!
Но выход мы вдвоем поищем и обрящем.
Люблю тебя и в сложных временах -
И в будущем и в прошлом настоящем!