Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
2025.11.16
12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
В'ячеслав Шестопалов (1990) /
Проза
58 думок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
58 думок
1. Батьки, ви хочете «продовжити» себе в дітях? А оригінал хороший?
2. Бог — Великий Оригінал.
3. Бог усіх чує, а не всім дає. Інколи таке враження, що Він — жінка.
4. В енциклопедії з філософії статті «Ніцше» та «Нігілізм» розташовані поряд.
5. Вдарять по лівій щоці — підстав праву. Але: в людини дві щоки, тільки дві.
6. Глибину думок письменника виявляє розтин тіла.
7. Жінка змушує вбивати,
Як волає із кімнати:
Тут павук сидить
Страшний!
8. Зазвичай «вічна пам’ять» не триває і одного року.
9. Змусити публіку плакати — пік естетичного садизму.
10. Зраджує той, хто забагато слухає інших.
11. Коли прагнеш неможливого, не ризикуєш розчаруватися отриманим.
12. Коли я приходжу до себе в душу, то завжди бачу Бога; коли ж до церкви — лише натовп людей.
13. Латинська мова вже кількасот років помирає.
14. Люблю казки, адже в них більше правди, і найбільша полягає в тому, що мало не все на світі — брехня.
15. Люди поділяються на два типи: тих, хто вважає, що люди поділяються на два типи, і тих, хто так не думає.
16. Людина без ворогів — погана людина.
17. Людина далі від Бога, ніж Він від неї.
18. Людям притаманно завищувати чи занижувати самооцінку. Їм складно з однаковим завзяттям ганити того, хто ще мить тому заслуговував на похвалу.
19. Ми захоплюємося кращими. Кращими з тих, кого знаємо.
20. Ми різні, бо різними очима дивимося; схожі, бо один і той же світ бачимо.
21. Митці не залишили би місця на Землі, якби не містичні сили, що інколи нищать їхні витвори, залишаючи найліпші чи, може, найменш громіздкі.
22. Мрія — продукт мислення з необмеженим терміном придатності.
23. Найдурніша справа — з дурня робити дурня.
24. Наука — лиш мода на теорії.
25. Не будь-яка чесність — справжня чеснота.
26. Не кожному Аврааму Бог дозволяє помилувати сина.
27. Не можна довіряти мистецтво матеріалістам, бо вони його спаплюжать. Не можна довіряти науку
романтикам: вони її спростують.
28. Ніколи не пиши того, під чим не маєш сміливості підписатися.
29. Перед тим як запропонувати гостю почуватися, як удома, поцікавтеся, як він зазвичай поводиться вдома.
30. Писати просто і примітивно можуть усі. Писати складно й оригінально здатна більшість. А просто й оригінально пишуть лише майстри.
31. Підліток — Великий Сумнів.
32. Подяка за минулу послугу — водночас хабар за майбутню.
33. Православ'я виховує, католицизм учить, протестантство відучує.
34. Проспиртовані душі не стають стерильними.
35. Розумний має багато вчитися, аби писати для невігласів
36. Скромність людей — не вдача, а потилиця їхнього самолюбства.
37. Сміх — це особлива реакція людей на особливий вид насильства.
38. Спочатку б’є бойовий клич. І лише потім — клинок.
39. Сталося диво: дива не сталося!
40. Старими людей роблять не діти й онуки, а їхня відсутність.
41. Старість. Волосся з голови тікає у вуха та ніздрі.
42. Страшно не взагалі померти, а померти у невдалий момент.
43. Сучасна емансипована жінка. Вона має право навчатися в університеті, але не може сидячи проїхати в повному тролейбусі.
44. Тільки генно-модифікована людина не має черв’яків.
45. Того, що «було колись», ніколи не було.
46. Треба просити вибачення не для того, щоб його отримати, а щоб ображений міг його дати.
47. У німб слави одягнена лише голова.
48. У юні роки майже всі пишуть вірші, але в поетів і графоманів це не минає з часом.
49. Холерик у гніві ладен зарубати себе, щоб інших хоч кров’ю заляпало.
50. «Хоч до рани прикладай», – сказала вона, витираючи поріз на руці зіжмаканою сторінкою з його книжки.
51. Часом здається, що з християн лишилися тільки комахи-богомоли.
52. Часто «соціальний пакет» включає тільки поліетилен.
53. Шлунковий сік пуританина, мабуть, мультивітамінний.
54. Що менший твір, то більше треба думати, як його написати.
55. Яйця курку не вчать. Тому курці спочатку відрубають голову, а потім із тушки зварять борщ.
56. Якби Бога не існувало, люди вигадали би лояльнішого вседержителя.
57. Якби вампіри існували, то з’їли б усіх діабетиків. Бо ті — найсолодші.
58. Якщо вірш поганий, поет його перепише або взагалі знищить; у графомана ж немає поганих віршів.
2012
2. Бог — Великий Оригінал.
3. Бог усіх чує, а не всім дає. Інколи таке враження, що Він — жінка.
4. В енциклопедії з філософії статті «Ніцше» та «Нігілізм» розташовані поряд.
5. Вдарять по лівій щоці — підстав праву. Але: в людини дві щоки, тільки дві.
6. Глибину думок письменника виявляє розтин тіла.
7. Жінка змушує вбивати,
Як волає із кімнати:
Тут павук сидить
Страшний!
8. Зазвичай «вічна пам’ять» не триває і одного року.
9. Змусити публіку плакати — пік естетичного садизму.
10. Зраджує той, хто забагато слухає інших.
11. Коли прагнеш неможливого, не ризикуєш розчаруватися отриманим.
12. Коли я приходжу до себе в душу, то завжди бачу Бога; коли ж до церкви — лише натовп людей.
13. Латинська мова вже кількасот років помирає.
14. Люблю казки, адже в них більше правди, і найбільша полягає в тому, що мало не все на світі — брехня.
15. Люди поділяються на два типи: тих, хто вважає, що люди поділяються на два типи, і тих, хто так не думає.
16. Людина без ворогів — погана людина.
17. Людина далі від Бога, ніж Він від неї.
18. Людям притаманно завищувати чи занижувати самооцінку. Їм складно з однаковим завзяттям ганити того, хто ще мить тому заслуговував на похвалу.
19. Ми захоплюємося кращими. Кращими з тих, кого знаємо.
20. Ми різні, бо різними очима дивимося; схожі, бо один і той же світ бачимо.
21. Митці не залишили би місця на Землі, якби не містичні сили, що інколи нищать їхні витвори, залишаючи найліпші чи, може, найменш громіздкі.
22. Мрія — продукт мислення з необмеженим терміном придатності.
23. Найдурніша справа — з дурня робити дурня.
24. Наука — лиш мода на теорії.
25. Не будь-яка чесність — справжня чеснота.
26. Не кожному Аврааму Бог дозволяє помилувати сина.
27. Не можна довіряти мистецтво матеріалістам, бо вони його спаплюжать. Не можна довіряти науку
романтикам: вони її спростують.
28. Ніколи не пиши того, під чим не маєш сміливості підписатися.
29. Перед тим як запропонувати гостю почуватися, як удома, поцікавтеся, як він зазвичай поводиться вдома.
30. Писати просто і примітивно можуть усі. Писати складно й оригінально здатна більшість. А просто й оригінально пишуть лише майстри.
31. Підліток — Великий Сумнів.
32. Подяка за минулу послугу — водночас хабар за майбутню.
33. Православ'я виховує, католицизм учить, протестантство відучує.
34. Проспиртовані душі не стають стерильними.
35. Розумний має багато вчитися, аби писати для невігласів
36. Скромність людей — не вдача, а потилиця їхнього самолюбства.
37. Сміх — це особлива реакція людей на особливий вид насильства.
38. Спочатку б’є бойовий клич. І лише потім — клинок.
39. Сталося диво: дива не сталося!
40. Старими людей роблять не діти й онуки, а їхня відсутність.
41. Старість. Волосся з голови тікає у вуха та ніздрі.
42. Страшно не взагалі померти, а померти у невдалий момент.
43. Сучасна емансипована жінка. Вона має право навчатися в університеті, але не може сидячи проїхати в повному тролейбусі.
44. Тільки генно-модифікована людина не має черв’яків.
45. Того, що «було колись», ніколи не було.
46. Треба просити вибачення не для того, щоб його отримати, а щоб ображений міг його дати.
47. У німб слави одягнена лише голова.
48. У юні роки майже всі пишуть вірші, але в поетів і графоманів це не минає з часом.
49. Холерик у гніві ладен зарубати себе, щоб інших хоч кров’ю заляпало.
50. «Хоч до рани прикладай», – сказала вона, витираючи поріз на руці зіжмаканою сторінкою з його книжки.
51. Часом здається, що з християн лишилися тільки комахи-богомоли.
52. Часто «соціальний пакет» включає тільки поліетилен.
53. Шлунковий сік пуританина, мабуть, мультивітамінний.
54. Що менший твір, то більше треба думати, як його написати.
55. Яйця курку не вчать. Тому курці спочатку відрубають голову, а потім із тушки зварять борщ.
56. Якби Бога не існувало, люди вигадали би лояльнішого вседержителя.
57. Якби вампіри існували, то з’їли б усіх діабетиків. Бо ті — найсолодші.
58. Якщо вірш поганий, поет його перепише або взагалі знищить; у графомана ж немає поганих віршів.
2012
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
