Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.08
15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
2026.02.08
12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
2026.02.08
11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
2026.02.08
09:09
Із Леоніда Сергєєва
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
2026.02.07
23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
2026.02.07
21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
2026.02.07
20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
2026.02.07
20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
2026.02.07
13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
2026.02.07
10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
2026.02.07
09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
2026.02.07
05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
2026.02.06
21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
2026.02.06
21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
2026.02.06
18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
2026.02.06
17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.07
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
В'ячеслав Шестопалов (1990) /
Проза
58 думок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
58 думок
1. Батьки, ви хочете «продовжити» себе в дітях? А оригінал хороший?
2. Бог — Великий Оригінал.
3. Бог усіх чує, а не всім дає. Інколи таке враження, що Він — жінка.
4. В енциклопедії з філософії статті «Ніцше» та «Нігілізм» розташовані поряд.
5. Вдарять по лівій щоці — підстав праву. Але: в людини дві щоки, тільки дві.
6. Глибину думок письменника виявляє розтин тіла.
7. Жінка змушує вбивати,
Як волає із кімнати:
Тут павук сидить
Страшний!
8. Зазвичай «вічна пам’ять» не триває і одного року.
9. Змусити публіку плакати — пік естетичного садизму.
10. Зраджує той, хто забагато слухає інших.
11. Коли прагнеш неможливого, не ризикуєш розчаруватися отриманим.
12. Коли я приходжу до себе в душу, то завжди бачу Бога; коли ж до церкви — лише натовп людей.
13. Латинська мова вже кількасот років помирає.
14. Люблю казки, адже в них більше правди, і найбільша полягає в тому, що мало не все на світі — брехня.
15. Люди поділяються на два типи: тих, хто вважає, що люди поділяються на два типи, і тих, хто так не думає.
16. Людина без ворогів — погана людина.
17. Людина далі від Бога, ніж Він від неї.
18. Людям притаманно завищувати чи занижувати самооцінку. Їм складно з однаковим завзяттям ганити того, хто ще мить тому заслуговував на похвалу.
19. Ми захоплюємося кращими. Кращими з тих, кого знаємо.
20. Ми різні, бо різними очима дивимося; схожі, бо один і той же світ бачимо.
21. Митці не залишили би місця на Землі, якби не містичні сили, що інколи нищать їхні витвори, залишаючи найліпші чи, може, найменш громіздкі.
22. Мрія — продукт мислення з необмеженим терміном придатності.
23. Найдурніша справа — з дурня робити дурня.
24. Наука — лиш мода на теорії.
25. Не будь-яка чесність — справжня чеснота.
26. Не кожному Аврааму Бог дозволяє помилувати сина.
27. Не можна довіряти мистецтво матеріалістам, бо вони його спаплюжать. Не можна довіряти науку
романтикам: вони її спростують.
28. Ніколи не пиши того, під чим не маєш сміливості підписатися.
29. Перед тим як запропонувати гостю почуватися, як удома, поцікавтеся, як він зазвичай поводиться вдома.
30. Писати просто і примітивно можуть усі. Писати складно й оригінально здатна більшість. А просто й оригінально пишуть лише майстри.
31. Підліток — Великий Сумнів.
32. Подяка за минулу послугу — водночас хабар за майбутню.
33. Православ'я виховує, католицизм учить, протестантство відучує.
34. Проспиртовані душі не стають стерильними.
35. Розумний має багато вчитися, аби писати для невігласів
36. Скромність людей — не вдача, а потилиця їхнього самолюбства.
37. Сміх — це особлива реакція людей на особливий вид насильства.
38. Спочатку б’є бойовий клич. І лише потім — клинок.
39. Сталося диво: дива не сталося!
40. Старими людей роблять не діти й онуки, а їхня відсутність.
41. Старість. Волосся з голови тікає у вуха та ніздрі.
42. Страшно не взагалі померти, а померти у невдалий момент.
43. Сучасна емансипована жінка. Вона має право навчатися в університеті, але не може сидячи проїхати в повному тролейбусі.
44. Тільки генно-модифікована людина не має черв’яків.
45. Того, що «було колись», ніколи не було.
46. Треба просити вибачення не для того, щоб його отримати, а щоб ображений міг його дати.
47. У німб слави одягнена лише голова.
48. У юні роки майже всі пишуть вірші, але в поетів і графоманів це не минає з часом.
49. Холерик у гніві ладен зарубати себе, щоб інших хоч кров’ю заляпало.
50. «Хоч до рани прикладай», – сказала вона, витираючи поріз на руці зіжмаканою сторінкою з його книжки.
51. Часом здається, що з християн лишилися тільки комахи-богомоли.
52. Часто «соціальний пакет» включає тільки поліетилен.
53. Шлунковий сік пуританина, мабуть, мультивітамінний.
54. Що менший твір, то більше треба думати, як його написати.
55. Яйця курку не вчать. Тому курці спочатку відрубають голову, а потім із тушки зварять борщ.
56. Якби Бога не існувало, люди вигадали би лояльнішого вседержителя.
57. Якби вампіри існували, то з’їли б усіх діабетиків. Бо ті — найсолодші.
58. Якщо вірш поганий, поет його перепише або взагалі знищить; у графомана ж немає поганих віршів.
2012
2. Бог — Великий Оригінал.
3. Бог усіх чує, а не всім дає. Інколи таке враження, що Він — жінка.
4. В енциклопедії з філософії статті «Ніцше» та «Нігілізм» розташовані поряд.
5. Вдарять по лівій щоці — підстав праву. Але: в людини дві щоки, тільки дві.
6. Глибину думок письменника виявляє розтин тіла.
7. Жінка змушує вбивати,
Як волає із кімнати:
Тут павук сидить
Страшний!
8. Зазвичай «вічна пам’ять» не триває і одного року.
9. Змусити публіку плакати — пік естетичного садизму.
10. Зраджує той, хто забагато слухає інших.
11. Коли прагнеш неможливого, не ризикуєш розчаруватися отриманим.
12. Коли я приходжу до себе в душу, то завжди бачу Бога; коли ж до церкви — лише натовп людей.
13. Латинська мова вже кількасот років помирає.
14. Люблю казки, адже в них більше правди, і найбільша полягає в тому, що мало не все на світі — брехня.
15. Люди поділяються на два типи: тих, хто вважає, що люди поділяються на два типи, і тих, хто так не думає.
16. Людина без ворогів — погана людина.
17. Людина далі від Бога, ніж Він від неї.
18. Людям притаманно завищувати чи занижувати самооцінку. Їм складно з однаковим завзяттям ганити того, хто ще мить тому заслуговував на похвалу.
19. Ми захоплюємося кращими. Кращими з тих, кого знаємо.
20. Ми різні, бо різними очима дивимося; схожі, бо один і той же світ бачимо.
21. Митці не залишили би місця на Землі, якби не містичні сили, що інколи нищать їхні витвори, залишаючи найліпші чи, може, найменш громіздкі.
22. Мрія — продукт мислення з необмеженим терміном придатності.
23. Найдурніша справа — з дурня робити дурня.
24. Наука — лиш мода на теорії.
25. Не будь-яка чесність — справжня чеснота.
26. Не кожному Аврааму Бог дозволяє помилувати сина.
27. Не можна довіряти мистецтво матеріалістам, бо вони його спаплюжать. Не можна довіряти науку
романтикам: вони її спростують.
28. Ніколи не пиши того, під чим не маєш сміливості підписатися.
29. Перед тим як запропонувати гостю почуватися, як удома, поцікавтеся, як він зазвичай поводиться вдома.
30. Писати просто і примітивно можуть усі. Писати складно й оригінально здатна більшість. А просто й оригінально пишуть лише майстри.
31. Підліток — Великий Сумнів.
32. Подяка за минулу послугу — водночас хабар за майбутню.
33. Православ'я виховує, католицизм учить, протестантство відучує.
34. Проспиртовані душі не стають стерильними.
35. Розумний має багато вчитися, аби писати для невігласів
36. Скромність людей — не вдача, а потилиця їхнього самолюбства.
37. Сміх — це особлива реакція людей на особливий вид насильства.
38. Спочатку б’є бойовий клич. І лише потім — клинок.
39. Сталося диво: дива не сталося!
40. Старими людей роблять не діти й онуки, а їхня відсутність.
41. Старість. Волосся з голови тікає у вуха та ніздрі.
42. Страшно не взагалі померти, а померти у невдалий момент.
43. Сучасна емансипована жінка. Вона має право навчатися в університеті, але не може сидячи проїхати в повному тролейбусі.
44. Тільки генно-модифікована людина не має черв’яків.
45. Того, що «було колись», ніколи не було.
46. Треба просити вибачення не для того, щоб його отримати, а щоб ображений міг його дати.
47. У німб слави одягнена лише голова.
48. У юні роки майже всі пишуть вірші, але в поетів і графоманів це не минає з часом.
49. Холерик у гніві ладен зарубати себе, щоб інших хоч кров’ю заляпало.
50. «Хоч до рани прикладай», – сказала вона, витираючи поріз на руці зіжмаканою сторінкою з його книжки.
51. Часом здається, що з християн лишилися тільки комахи-богомоли.
52. Часто «соціальний пакет» включає тільки поліетилен.
53. Шлунковий сік пуританина, мабуть, мультивітамінний.
54. Що менший твір, то більше треба думати, як його написати.
55. Яйця курку не вчать. Тому курці спочатку відрубають голову, а потім із тушки зварять борщ.
56. Якби Бога не існувало, люди вигадали би лояльнішого вседержителя.
57. Якби вампіри існували, то з’їли б усіх діабетиків. Бо ті — найсолодші.
58. Якщо вірш поганий, поет його перепише або взагалі знищить; у графомана ж немає поганих віршів.
2012
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
