Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
2026.07.27
10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
2026.07.27
08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
2026.07.27
06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
2026.07.27
06:01
Штрих II: Маска великого імені
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18
Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Лемберзькі музичні салони польської та австрійської
2026.07.27
01:40
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
2026.07.27
00:13
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надежда Шевцова /
Проза
Приходите к берегам
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Приходите к берегам
Мне снился сон. Мягкий и тихий. Такие сны всегда бывают по утрам. Ощютимые, почти реальные, но всё равно неуловимые. Я уже не сплю, но воображение продолжает рисовать мне обрывочные сюжеты. Первым признаком бодрствования появляются мысли и ассоциации, воспоминания. Их так хочется записать, но встать из теплой кровати в холодную и пустую комнату практически невозможно. И я засыпаю снова.
Просыпаюсь с жуткой головной болью. Похмелье без спиртного определённо бывает только у меня. Лучше уж напиться и проспать всё ночь. Чем трезвой лечь около четырёх и встать к часу дня. Да, алкоголь одно из лучших средств от бессонницы.
Но я не хочу, чтобы она уходила. Мне нравиться сидеть ночью и думать. Я знаю, что ночью мне никто не помешает, не прервёт тихий полёт моих мыслей.
Я люблю в темноте ходить по тихим улицам города, выходить на набережную. Смотреть на море и огни вдалеке. Странно. Море здесь как широкая река. Хотя чего странного - пролив. Днём того берега почти не видно. А ночью, ночью видно и понятно всё. Я вижу огоньки и думаю о том, что люди в домах, на том берегу, тоже видят огни нашего города. И я думаю, что на том берегу тоже есть кто-то, кто сейчас стоит и смотрит через пролив. Может этого человека, как и меня, посетила бессонница. Может он, как и я одинок сейчас. И от этого мне становится тепло на сердце .И я понимаю что не всё так уж плохо в этой жизни. Что тому человеку может тоже очень тяжело. Может, он тоже потерял друзей. Может у него горе .Но он держится .Может он плачет, но возвращается домой спокойный и готовый всем помочь.
И я хочу утешить его, помочь ему, как он помогает другим. Я хочу помочь ему, чтобы он не сломался, как я, чтоб люди не стали ему безразличны, чтобы смех не исчез из его глаз.
И такое одиночество я не променяю ни на что. И того одного человека я не променяю на толпы своих друзей. Которые здесь, на этом берегу, но всё же так далеки.
Но я не могу приходить к морю каждый день. Меня не пускают мама .Нет, я не маленькая, просто она волнуется .Она разрешает уйти, но я понимаю что ей будет одиноко вечером одной . И я нахожу предлог остаться рядом с ней, поговорить о чём-то не значительном .Я люблю маму.
В такие дни я мысленно говорю тому человеку с другого берега
ПРИХОДИ ОБЯЗАТЕЛЬНО...
И я прийду...
И прийдут ещё многие, кому одиноко на Земле. Туда, на другую сторону воды прийдут тысячи одиноких.
И вы сможете стать сильнее, помогая друг другу, И вы сможете разнести свою помощь всем, кто в ней нуждается. И не потерять при этом веры в добро и счастье. Не потерять блеска в глазах.
Просыпаюсь с жуткой головной болью. Похмелье без спиртного определённо бывает только у меня. Лучше уж напиться и проспать всё ночь. Чем трезвой лечь около четырёх и встать к часу дня. Да, алкоголь одно из лучших средств от бессонницы.
Но я не хочу, чтобы она уходила. Мне нравиться сидеть ночью и думать. Я знаю, что ночью мне никто не помешает, не прервёт тихий полёт моих мыслей.
Я люблю в темноте ходить по тихим улицам города, выходить на набережную. Смотреть на море и огни вдалеке. Странно. Море здесь как широкая река. Хотя чего странного - пролив. Днём того берега почти не видно. А ночью, ночью видно и понятно всё. Я вижу огоньки и думаю о том, что люди в домах, на том берегу, тоже видят огни нашего города. И я думаю, что на том берегу тоже есть кто-то, кто сейчас стоит и смотрит через пролив. Может этого человека, как и меня, посетила бессонница. Может он, как и я одинок сейчас. И от этого мне становится тепло на сердце .И я понимаю что не всё так уж плохо в этой жизни. Что тому человеку может тоже очень тяжело. Может, он тоже потерял друзей. Может у него горе .Но он держится .Может он плачет, но возвращается домой спокойный и готовый всем помочь.
И я хочу утешить его, помочь ему, как он помогает другим. Я хочу помочь ему, чтобы он не сломался, как я, чтоб люди не стали ему безразличны, чтобы смех не исчез из его глаз.
И такое одиночество я не променяю ни на что. И того одного человека я не променяю на толпы своих друзей. Которые здесь, на этом берегу, но всё же так далеки.
Но я не могу приходить к морю каждый день. Меня не пускают мама .Нет, я не маленькая, просто она волнуется .Она разрешает уйти, но я понимаю что ей будет одиноко вечером одной . И я нахожу предлог остаться рядом с ней, поговорить о чём-то не значительном .Я люблю маму.
В такие дни я мысленно говорю тому человеку с другого берега
ПРИХОДИ ОБЯЗАТЕЛЬНО...
И я прийду...
И прийдут ещё многие, кому одиноко на Земле. Туда, на другую сторону воды прийдут тысячи одиноких.
И вы сможете стать сильнее, помогая друг другу, И вы сможете разнести свою помощь всем, кто в ней нуждается. И не потерять при этом веры в добро и счастье. Не потерять блеска в глазах.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
