ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надежда Шевцова /
Проза
Приходите к берегам
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Приходите к берегам
Мне снился сон. Мягкий и тихий. Такие сны всегда бывают по утрам. Ощютимые, почти реальные, но всё равно неуловимые. Я уже не сплю, но воображение продолжает рисовать мне обрывочные сюжеты. Первым признаком бодрствования появляются мысли и ассоциации, воспоминания. Их так хочется записать, но встать из теплой кровати в холодную и пустую комнату практически невозможно. И я засыпаю снова.
Просыпаюсь с жуткой головной болью. Похмелье без спиртного определённо бывает только у меня. Лучше уж напиться и проспать всё ночь. Чем трезвой лечь около четырёх и встать к часу дня. Да, алкоголь одно из лучших средств от бессонницы.
Но я не хочу, чтобы она уходила. Мне нравиться сидеть ночью и думать. Я знаю, что ночью мне никто не помешает, не прервёт тихий полёт моих мыслей.
Я люблю в темноте ходить по тихим улицам города, выходить на набережную. Смотреть на море и огни вдалеке. Странно. Море здесь как широкая река. Хотя чего странного - пролив. Днём того берега почти не видно. А ночью, ночью видно и понятно всё. Я вижу огоньки и думаю о том, что люди в домах, на том берегу, тоже видят огни нашего города. И я думаю, что на том берегу тоже есть кто-то, кто сейчас стоит и смотрит через пролив. Может этого человека, как и меня, посетила бессонница. Может он, как и я одинок сейчас. И от этого мне становится тепло на сердце .И я понимаю что не всё так уж плохо в этой жизни. Что тому человеку может тоже очень тяжело. Может, он тоже потерял друзей. Может у него горе .Но он держится .Может он плачет, но возвращается домой спокойный и готовый всем помочь.
И я хочу утешить его, помочь ему, как он помогает другим. Я хочу помочь ему, чтобы он не сломался, как я, чтоб люди не стали ему безразличны, чтобы смех не исчез из его глаз.
И такое одиночество я не променяю ни на что. И того одного человека я не променяю на толпы своих друзей. Которые здесь, на этом берегу, но всё же так далеки.
Но я не могу приходить к морю каждый день. Меня не пускают мама .Нет, я не маленькая, просто она волнуется .Она разрешает уйти, но я понимаю что ей будет одиноко вечером одной . И я нахожу предлог остаться рядом с ней, поговорить о чём-то не значительном .Я люблю маму.
В такие дни я мысленно говорю тому человеку с другого берега
ПРИХОДИ ОБЯЗАТЕЛЬНО...
И я прийду...
И прийдут ещё многие, кому одиноко на Земле. Туда, на другую сторону воды прийдут тысячи одиноких.
И вы сможете стать сильнее, помогая друг другу, И вы сможете разнести свою помощь всем, кто в ней нуждается. И не потерять при этом веры в добро и счастье. Не потерять блеска в глазах.
Просыпаюсь с жуткой головной болью. Похмелье без спиртного определённо бывает только у меня. Лучше уж напиться и проспать всё ночь. Чем трезвой лечь около четырёх и встать к часу дня. Да, алкоголь одно из лучших средств от бессонницы.
Но я не хочу, чтобы она уходила. Мне нравиться сидеть ночью и думать. Я знаю, что ночью мне никто не помешает, не прервёт тихий полёт моих мыслей.
Я люблю в темноте ходить по тихим улицам города, выходить на набережную. Смотреть на море и огни вдалеке. Странно. Море здесь как широкая река. Хотя чего странного - пролив. Днём того берега почти не видно. А ночью, ночью видно и понятно всё. Я вижу огоньки и думаю о том, что люди в домах, на том берегу, тоже видят огни нашего города. И я думаю, что на том берегу тоже есть кто-то, кто сейчас стоит и смотрит через пролив. Может этого человека, как и меня, посетила бессонница. Может он, как и я одинок сейчас. И от этого мне становится тепло на сердце .И я понимаю что не всё так уж плохо в этой жизни. Что тому человеку может тоже очень тяжело. Может, он тоже потерял друзей. Может у него горе .Но он держится .Может он плачет, но возвращается домой спокойный и готовый всем помочь.
И я хочу утешить его, помочь ему, как он помогает другим. Я хочу помочь ему, чтобы он не сломался, как я, чтоб люди не стали ему безразличны, чтобы смех не исчез из его глаз.
И такое одиночество я не променяю ни на что. И того одного человека я не променяю на толпы своих друзей. Которые здесь, на этом берегу, но всё же так далеки.
Но я не могу приходить к морю каждый день. Меня не пускают мама .Нет, я не маленькая, просто она волнуется .Она разрешает уйти, но я понимаю что ей будет одиноко вечером одной . И я нахожу предлог остаться рядом с ней, поговорить о чём-то не значительном .Я люблю маму.
В такие дни я мысленно говорю тому человеку с другого берега
ПРИХОДИ ОБЯЗАТЕЛЬНО...
И я прийду...
И прийдут ещё многие, кому одиноко на Земле. Туда, на другую сторону воды прийдут тысячи одиноких.
И вы сможете стать сильнее, помогая друг другу, И вы сможете разнести свою помощь всем, кто в ней нуждается. И не потерять при этом веры в добро и счастье. Не потерять блеска в глазах.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію