Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надежда Шевцова /
Проза
Приходите к берегам
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Приходите к берегам
Мне снился сон. Мягкий и тихий. Такие сны всегда бывают по утрам. Ощютимые, почти реальные, но всё равно неуловимые. Я уже не сплю, но воображение продолжает рисовать мне обрывочные сюжеты. Первым признаком бодрствования появляются мысли и ассоциации, воспоминания. Их так хочется записать, но встать из теплой кровати в холодную и пустую комнату практически невозможно. И я засыпаю снова.
Просыпаюсь с жуткой головной болью. Похмелье без спиртного определённо бывает только у меня. Лучше уж напиться и проспать всё ночь. Чем трезвой лечь около четырёх и встать к часу дня. Да, алкоголь одно из лучших средств от бессонницы.
Но я не хочу, чтобы она уходила. Мне нравиться сидеть ночью и думать. Я знаю, что ночью мне никто не помешает, не прервёт тихий полёт моих мыслей.
Я люблю в темноте ходить по тихим улицам города, выходить на набережную. Смотреть на море и огни вдалеке. Странно. Море здесь как широкая река. Хотя чего странного - пролив. Днём того берега почти не видно. А ночью, ночью видно и понятно всё. Я вижу огоньки и думаю о том, что люди в домах, на том берегу, тоже видят огни нашего города. И я думаю, что на том берегу тоже есть кто-то, кто сейчас стоит и смотрит через пролив. Может этого человека, как и меня, посетила бессонница. Может он, как и я одинок сейчас. И от этого мне становится тепло на сердце .И я понимаю что не всё так уж плохо в этой жизни. Что тому человеку может тоже очень тяжело. Может, он тоже потерял друзей. Может у него горе .Но он держится .Может он плачет, но возвращается домой спокойный и готовый всем помочь.
И я хочу утешить его, помочь ему, как он помогает другим. Я хочу помочь ему, чтобы он не сломался, как я, чтоб люди не стали ему безразличны, чтобы смех не исчез из его глаз.
И такое одиночество я не променяю ни на что. И того одного человека я не променяю на толпы своих друзей. Которые здесь, на этом берегу, но всё же так далеки.
Но я не могу приходить к морю каждый день. Меня не пускают мама .Нет, я не маленькая, просто она волнуется .Она разрешает уйти, но я понимаю что ей будет одиноко вечером одной . И я нахожу предлог остаться рядом с ней, поговорить о чём-то не значительном .Я люблю маму.
В такие дни я мысленно говорю тому человеку с другого берега
ПРИХОДИ ОБЯЗАТЕЛЬНО...
И я прийду...
И прийдут ещё многие, кому одиноко на Земле. Туда, на другую сторону воды прийдут тысячи одиноких.
И вы сможете стать сильнее, помогая друг другу, И вы сможете разнести свою помощь всем, кто в ней нуждается. И не потерять при этом веры в добро и счастье. Не потерять блеска в глазах.
Просыпаюсь с жуткой головной болью. Похмелье без спиртного определённо бывает только у меня. Лучше уж напиться и проспать всё ночь. Чем трезвой лечь около четырёх и встать к часу дня. Да, алкоголь одно из лучших средств от бессонницы.
Но я не хочу, чтобы она уходила. Мне нравиться сидеть ночью и думать. Я знаю, что ночью мне никто не помешает, не прервёт тихий полёт моих мыслей.
Я люблю в темноте ходить по тихим улицам города, выходить на набережную. Смотреть на море и огни вдалеке. Странно. Море здесь как широкая река. Хотя чего странного - пролив. Днём того берега почти не видно. А ночью, ночью видно и понятно всё. Я вижу огоньки и думаю о том, что люди в домах, на том берегу, тоже видят огни нашего города. И я думаю, что на том берегу тоже есть кто-то, кто сейчас стоит и смотрит через пролив. Может этого человека, как и меня, посетила бессонница. Может он, как и я одинок сейчас. И от этого мне становится тепло на сердце .И я понимаю что не всё так уж плохо в этой жизни. Что тому человеку может тоже очень тяжело. Может, он тоже потерял друзей. Может у него горе .Но он держится .Может он плачет, но возвращается домой спокойный и готовый всем помочь.
И я хочу утешить его, помочь ему, как он помогает другим. Я хочу помочь ему, чтобы он не сломался, как я, чтоб люди не стали ему безразличны, чтобы смех не исчез из его глаз.
И такое одиночество я не променяю ни на что. И того одного человека я не променяю на толпы своих друзей. Которые здесь, на этом берегу, но всё же так далеки.
Но я не могу приходить к морю каждый день. Меня не пускают мама .Нет, я не маленькая, просто она волнуется .Она разрешает уйти, но я понимаю что ей будет одиноко вечером одной . И я нахожу предлог остаться рядом с ней, поговорить о чём-то не значительном .Я люблю маму.
В такие дни я мысленно говорю тому человеку с другого берега
ПРИХОДИ ОБЯЗАТЕЛЬНО...
И я прийду...
И прийдут ещё многие, кому одиноко на Земле. Туда, на другую сторону воды прийдут тысячи одиноких.
И вы сможете стать сильнее, помогая друг другу, И вы сможете разнести свою помощь всем, кто в ней нуждается. И не потерять при этом веры в добро и счастье. Не потерять блеска в глазах.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
