
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з полуниць солодких спозарання
гарячий липень пиріжки спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на запашний бурштиновий узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з полуниць солодких спозарання
гарячий липень пиріжки спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на запашний бурштиновий узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
2025.06.30
08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
2025.06.30
05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
2025.06.29
23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.
Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.
Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,
2025.06.29
23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,
2025.06.29
22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.
І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.
Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
Невідчутна і ледь жива.
І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.
Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
2025.06.29
17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
2025.06.29
14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і
2025.06.29
12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
2025.06.29
11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі
2025.06.29
06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.
2025.06.28
21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.
Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.
Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань
2025.06.28
20:06
В лузі, серед конюшини,
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Задзижчав сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Задзижчав сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.
2025.06.28
15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…
І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…
І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
2025.06.28
14:50
День Конституції є в Україні,
то ж хочеться усім, щоби закони
оберігали, захищали нині,
щоб ворог не порушував кордони.
Ми суверенні, вільні, незалежні
і знаємо обов'язки і право.
Гарант життя, щоб був завжди належний
для кожної людини від держави
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...то ж хочеться усім, щоби закони
оберігали, захищали нині,
щоб ворог не порушував кордони.
Ми суверенні, вільні, незалежні
і знаємо обов'язки і право.
Гарант життя, щоб був завжди належний
для кожної людини від держави
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Надежда Шевцова /
Проза
Приходите к берегам
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Приходите к берегам
Мне снился сон. Мягкий и тихий. Такие сны всегда бывают по утрам. Ощютимые, почти реальные, но всё равно неуловимые. Я уже не сплю, но воображение продолжает рисовать мне обрывочные сюжеты. Первым признаком бодрствования появляются мысли и ассоциации, воспоминания. Их так хочется записать, но встать из теплой кровати в холодную и пустую комнату практически невозможно. И я засыпаю снова.
Просыпаюсь с жуткой головной болью. Похмелье без спиртного определённо бывает только у меня. Лучше уж напиться и проспать всё ночь. Чем трезвой лечь около четырёх и встать к часу дня. Да, алкоголь одно из лучших средств от бессонницы.
Но я не хочу, чтобы она уходила. Мне нравиться сидеть ночью и думать. Я знаю, что ночью мне никто не помешает, не прервёт тихий полёт моих мыслей.
Я люблю в темноте ходить по тихим улицам города, выходить на набережную. Смотреть на море и огни вдалеке. Странно. Море здесь как широкая река. Хотя чего странного - пролив. Днём того берега почти не видно. А ночью, ночью видно и понятно всё. Я вижу огоньки и думаю о том, что люди в домах, на том берегу, тоже видят огни нашего города. И я думаю, что на том берегу тоже есть кто-то, кто сейчас стоит и смотрит через пролив. Может этого человека, как и меня, посетила бессонница. Может он, как и я одинок сейчас. И от этого мне становится тепло на сердце .И я понимаю что не всё так уж плохо в этой жизни. Что тому человеку может тоже очень тяжело. Может, он тоже потерял друзей. Может у него горе .Но он держится .Может он плачет, но возвращается домой спокойный и готовый всем помочь.
И я хочу утешить его, помочь ему, как он помогает другим. Я хочу помочь ему, чтобы он не сломался, как я, чтоб люди не стали ему безразличны, чтобы смех не исчез из его глаз.
И такое одиночество я не променяю ни на что. И того одного человека я не променяю на толпы своих друзей. Которые здесь, на этом берегу, но всё же так далеки.
Но я не могу приходить к морю каждый день. Меня не пускают мама .Нет, я не маленькая, просто она волнуется .Она разрешает уйти, но я понимаю что ей будет одиноко вечером одной . И я нахожу предлог остаться рядом с ней, поговорить о чём-то не значительном .Я люблю маму.
В такие дни я мысленно говорю тому человеку с другого берега
ПРИХОДИ ОБЯЗАТЕЛЬНО...
И я прийду...
И прийдут ещё многие, кому одиноко на Земле. Туда, на другую сторону воды прийдут тысячи одиноких.
И вы сможете стать сильнее, помогая друг другу, И вы сможете разнести свою помощь всем, кто в ней нуждается. И не потерять при этом веры в добро и счастье. Не потерять блеска в глазах.
Просыпаюсь с жуткой головной болью. Похмелье без спиртного определённо бывает только у меня. Лучше уж напиться и проспать всё ночь. Чем трезвой лечь около четырёх и встать к часу дня. Да, алкоголь одно из лучших средств от бессонницы.
Но я не хочу, чтобы она уходила. Мне нравиться сидеть ночью и думать. Я знаю, что ночью мне никто не помешает, не прервёт тихий полёт моих мыслей.
Я люблю в темноте ходить по тихим улицам города, выходить на набережную. Смотреть на море и огни вдалеке. Странно. Море здесь как широкая река. Хотя чего странного - пролив. Днём того берега почти не видно. А ночью, ночью видно и понятно всё. Я вижу огоньки и думаю о том, что люди в домах, на том берегу, тоже видят огни нашего города. И я думаю, что на том берегу тоже есть кто-то, кто сейчас стоит и смотрит через пролив. Может этого человека, как и меня, посетила бессонница. Может он, как и я одинок сейчас. И от этого мне становится тепло на сердце .И я понимаю что не всё так уж плохо в этой жизни. Что тому человеку может тоже очень тяжело. Может, он тоже потерял друзей. Может у него горе .Но он держится .Может он плачет, но возвращается домой спокойный и готовый всем помочь.
И я хочу утешить его, помочь ему, как он помогает другим. Я хочу помочь ему, чтобы он не сломался, как я, чтоб люди не стали ему безразличны, чтобы смех не исчез из его глаз.
И такое одиночество я не променяю ни на что. И того одного человека я не променяю на толпы своих друзей. Которые здесь, на этом берегу, но всё же так далеки.
Но я не могу приходить к морю каждый день. Меня не пускают мама .Нет, я не маленькая, просто она волнуется .Она разрешает уйти, но я понимаю что ей будет одиноко вечером одной . И я нахожу предлог остаться рядом с ней, поговорить о чём-то не значительном .Я люблю маму.
В такие дни я мысленно говорю тому человеку с другого берега
ПРИХОДИ ОБЯЗАТЕЛЬНО...
И я прийду...
И прийдут ещё многие, кому одиноко на Земле. Туда, на другую сторону воды прийдут тысячи одиноких.
И вы сможете стать сильнее, помогая друг другу, И вы сможете разнести свою помощь всем, кто в ней нуждается. И не потерять при этом веры в добро и счастье. Не потерять блеска в глазах.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію