Іван люто чиргикав шухлею та сикався до Одарини (бо ж ні до кого було більше): "Довірена особа… забув із якого гімна виліз? Просив же: візьми на ставку агітатора, то він: "Куди тобі зі свинячим рилом до Лексусів!" Іще кум називається! А ми його дискредитуємо – о! І кандидата того, молокососа, заразом. Напишемо в газету, що вони вдвох усю рибу в нашому ставку виглушили. Браконьєри!" Одарина, доячи: "Та на таке ніхто й не блимне – мілкотем'я…" – "То… то підеш і заявиш, що він тебе зґвалтував!" – "Хто, кум?" – "Ага, тобі лиш кум на умі – кандидат! За таке напевно з реєстрації знімуть!" – "Поки там кого знімуть, то я тебе зараз, дурню, шухлею по макітрі зніму!"
Ну, ми так і припускали з Крошманом, що Одарина не поведеться, то Іван пішов "другім путьом" (дослівно) – повитрушував із поштових скриньок агітаційні матеріали головного конкурента Саливонового кандидата, зібрав сельчан на вигоні, де дітлашня грає зазвичай у футбол, і звернувся до земляків із полум'яною промовою. Нижче, у викладі присутнього на зборах Кап'яра, подаю ключовий фрагмент. Зауважу лише, що місця, де Іван переходив на ненормативну лексику, інтелігентний від природи пес позначав, як "гав-гав."
"…і кожна (гав-гав) знає, що Томашківський пивзавод уже років зо чотири, як не працює, тому вся ця (гав-гав) про пивопровід є не чим іншим, як банальним уведенням виборця в оману, у чому немає нічого дивного, бо я вищезгаданого (гав-гав), себто колишнього мого кума давно знаю і про його (гав-гав) давно підозрював! А оскільки яблуко від яблуні, себто довірена особа від кандидата, як відомо, далеко не падає, то й сам вищезгаданий кандидат є, зрозуміло, добрячим (гав-гав) і вся його (гав-гав) політична сила лише з таких і складається! Тому я пропоную вам підтримувати на найближчих виборах не якогось там (гав-гав), а справді народного кандидата: не корупціонера, не тушку, не прихильника одностатевих шлюбів, тьху… (гав-гав), і головне – не бандерівця, бо ті, як прийдуть, то однімуть корову…"
Цілий день слухаємо по радіо політичну рекламу та затято з Крошкою на цей предмет дискутуємо. І є чого: той, хто мав би звітувати про зроблене, розказує про гріхи попередників; той, хто жодного разу нікого ще не зупинив, войовничо заявляє, що "їх зупинить", а той закликає "повернути країну народові", під народом маючи на увазі, либонь, себе.
Весело, словом, за клопотнечею мало не забув навідатися до печерки, що в полишеному колодязі – місця мого зимового анабіозу, поприбирати там, те-се… А час.
Ну й традиційно вже кілька прикладів виростогубової мудрості:

На горищі виростогуб, а в Києві дядько.
Кажан високого польоту.
Дасть Бог ніч, дасть і метелика!

Далі буде…