Та можна себе знаходити у поезії мало не щодня.
Я тільки що писав Володимиру, де саме і у чому у коментарі до попереднього вірша.

тут, мені здалося, прощання не з поезією, а з сайтом?

Та воно усе якесь супутнє.

У Володимира (мені важко було передивиться півтори сотні його віршів, але я діагонально ознайомивсь з третиною) є досить яскраві твори, які, крім коментарів, не викликали ніякого иншого резонансу.
А мої, що викликають? Ні. Інколи Редакція ставить оцінку? Так.
То чого мені ще хотіти? Яких лаврів?

Самодостатність - це дуже корисна річ.

муза - ще корисніша :)))

У співавторстві з музою зазвичай продуктуються технічно слабенькі вірші.
А без неї - технічно слабенькі тексти.
Або бездоганної якости, але бездушні, як доміно чи розкидана по столу колода гральних карт.
Сьогодні якраз той випадок, коли можна переходить на особистості, а не писати про якогось літературного героя нашого часу.
Вірші Володимира, як я встиг діагностувать і відчуть, сповнені ліричности та фарб, властивих полотнам видатних майстрів живопису.
Я бачу, що виходять з друку книжки значно нижчої поетичної вартости, до них пишуться вступні слова, в яких оспівується авторських геній того чи иншого поета (насправді - частіше за все просто автора).
Можливо, Володимиру бажано надрукуватись.
У такому випадку прийде те відчуття самовдоволеності, якого зараз йому нині бракує як ніколи раніше.

А це ви можете)

:))))))