* * *
Як постарієм і вже кров у жилах
Застигне, й не радітимемо дню,
Зродити в серці будучи не в силах
Хоч іскорку колишнього вогню,
Єдина втіха – згадувать щоночі
В красі й шаленстві юних, дужих нас
Й крізь пам’яті усевидющі очі
Вертати в сни той неповторний час.
О любий, о мій сплюху, о коханий!
Як ранком проясниться небозвід
Й пора від сну будитись, хай жаданий,
І віддаватись дня турботам слід, –
Не нарікай же на старечу втому:
В серцях екстаз був ще годину тому.

Edna St. Vincent Millay
* * *
When we are old and those rejoicing veins
Are frosty channels to a muted stream,
And out of all our burning there remains
No feeblest spark to fire us, even in a dream,
This be our solace: that it was not said
When we were young and warm and in our prime,
Upon our couch we lay as lie the dead,
Sleeping away the unreturning time.
O sweet, O heavy-lidded, O my love,
When morning strikes her spear upon the land,
And we must rise and arm us and reprove
The insolent daylight with a steady hand,
Be not discountenanced if the knowing know
We rose from rapture but an hour ago.

* * *
Відмовсь від слів насмішкуватих, знов
Не промовляй їх, не плоди химери;
Не випробовуй сумнівом любов,
Інакше смерть постукає у двері.
Підозра й сумнів не несуть розрад,
Та й недругів довкіл нас так багато;
Й від гостя не сприймай всерйоз порад,
Якого сам ти запросив на свято.
Він – спільник часу, пройда й бузувір,
Прислужник смерті, посланець відчаю;
Що розлюблю тебе колись, не вір;
Не вір, і прожени його, благаю:
Поверх усіх бар’єрів з частоколу
Хай щезне й не вертається до столу.

Edna St. Vincent Millay
* * *
Most wicked words! forbear to speak them out.
Utter them not again; blaspheme no more
Against our love with maxims learned from Doubt:
Lest Death should get his foot inside the door.
We are surrounded by a hundred foes;
And he that at your bidding joins our feast,
I stake my heart upon it, is one of those,
Not in their councils does he sit the least.
Hark not his whisper: he is Time's ally,
Kinsman to death, and leman of Despair:
Believe that I shall love you till I die;
Believe, and thrust him forth; and arm the stair;
And top the walls with spikes and splintered glass
That he pass gutted should again he pass.