Поки куценька перерва в нескінченній передвиборчій агітації, чув передачу про африканське плем'я, де чоловік і жінка, себто самець і самка, зустрічаються лише для продовження роду. Як виростогуби! В Африку перелетіти, чи що? Там і виборчі кампанії не такі тривалі – не набридають!
Тим часом дійшла до нашого Івана сплітка про неабияке пожвавлення в Саливоновому таборі, себто – в опорному пункті-громадській приймальній-агітаційному наметі конкурента. Після нічної роздачі передвиборчих яєць ми на таке й розраховували – Іван уже готувався подумки (тобто – вголос, вичищаючи коло худоби), як захищатиметься від обурливих звинувачень у підкупі виборця, цілу промову підготував, аж тут стало відомо, що ситуація значно загрозливіша. З'ясувалося – опираючись на прийнятий, хай поки що й у першому читанні, закон про наклепи, Саливон готує цілу низку заяв до відповідних органів з приводу, буцімто злісних намов на нього особисто та на молодого-перспективного претендента в депутати з боку Івана. І перша зі згаданих заяв стосується звинувачення Саливонового кандидата в корупційності. Таке чуло на зібранні чи не половина села, тому Іванові було не відбрехатися й Саливон, переказували, вже потирав задоволено руки.
Іван таки злякався, аж тут на виручку благовірному прийшла, як і належиться, Одарина: "А ти подай на нього за крадіжку кукурудзи, тобі фермер посвідчить!" – "О! – вмить звеселів Іван і вмить таки розвинув ідею до обсягів мало не планетарних: – Ха, а чо тільки кукурудзу? А ячмінь від комбайна, коли кумів свояк молотив, Саливон хіба не тягав? А дерть із ферми на Саливонишиній зміні? А рибу хто бомбив, коли ставок його племяш сторожував? Е, та маючи такий фактаж, я взагалі вимагатиму, щоб його кандидат знявся з виборчих перегонів!" – "Охолонь! – присадила чоловіка Одарина. – Та ж усе те ви вдвох крали! Згадай ще шифер із запущеного свинарника, гусенят з пташні!" – "Е… – Іван таки присів, – ну то хай хоч свої заяви не подає…"
Цілий день слухаємо з Крошкою передвиборчі дискусії та передвиборчу агітацію. Найцікавіше, як одні валять усі негаразди на інших. "Знаєш, – кажу, – мені дискусія між владою і попередниками нагадує анекдот про взяття Бастилії – Бастилії немає, а хто її взяв – невідомо!" – "Ще питання – чи була Бастилія взагалі?"
Мудро, аж на філософські роздуми повело, а немає ліпшої філософії, як прадавній виростогубовий фольклор. Ось такий, наприклад:

На безхрущів'ї і міль – хрущ.
Похвали мене, моя виростоГУБОНЬКО!
На дурняк і бздюха солодка.

Далі буде…