Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.28
21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
2026.08.28
19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
2026.08.28
17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
2026.08.28
16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
2026.08.28
14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
2026.08.28
11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
2026.08.28
07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
2026.08.27
21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
2026.08.27
16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
2026.08.27
15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
2026.08.27
13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
2026.08.27
12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
2026.08.27
10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
2026.08.27
07:17
Огортає туман невблаганно
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
2026.08.26
21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
2026.08.26
19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили.
Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Ганзенко (1958) /
Проза
Нотатки білоплямистого виростогуба (31)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нотатки білоплямистого виростогуба (31)
"І немає нічого таємного, що не стало би явним!" Гарний вислів, от не запам'ятав лишень, хто це сказав. А я про наших політичних лідерів – Івана та його кума Саливона. Саливониха десь уздріла Одарину й давай жалітися: моріг Лексусами витолочили, огірки солоні в погребі закінчились… Гадали – окрім милиць підкинуть щось… Ну, скрізь же: підкуп виборців-підкуп виборців… То Саливон до довіреної особи, товкся-товкся та: "Вже втратились, мо б помогли, як найактивнішому… А ті: "Ви що? Та наш кандидат – молодий і незаплямований, та наш бюджет сформовано з внесків небайдужих громадян! От ви, Саливоне, скільки до виборчого бюджету внесли, як найактивніший?" Саливон губу вронив: "Як, ще й гроші? А Лексуси, то на внески?" – "А ви зайвих питань не задавайте, в вас он іще милиці кандидатові, забули?" Ну, Саливон тими милицями… по Лексусах… Скандал був, – Саливониха розказувала. А що, він уже й без милиць ходив. Повигонив, словом, пішов до сусіда (своєї не було – повипивали), купив пляшку…
Іван, коли Одарина розказувала, хмурився, а як приїхали знов од кандидата, він до них: пособити мовляв, утратився… То ті: "Ви що? Ми гадали, ви – ідейний боєць, за оновлення влади печетеся…" – "Воно таке, – Іван, – та я більш кумові хотів насолить. А це ж – і втратився, з половиною села погризся…" – "Ну ось, як переможе наш кандидат, то тоді…" – "Що?" – "Будемо створювати нову партію, то вас призначимо лідером сільського осередку!" – "Що? Та я… та на дідька мені… та ви всі…" Повигонив Іван довірених осіб, взяв у Одарини пляшку й пішов до кума Саливона – миритися. Крошман лише головою похитав: "Безідейний виборець, і на що сподівається? Ще двадцять років із рабства виходитимуть" – "Кому в гної тепло, той і за двісті не вийде!"
Ну все – головна інтрига виборів умерла – можна залягати в сплячку. А що, метелика вже й удень не знайдеш, не те, що вночі, синоптики приморозками лякають, Крошка від мишей мало не відбивається… Вона ж, миша, по осені до людського обійстя злазиться, то Крошман бідолашний аж сон згубив – полює на них денно та нічно, потеревенити ніколи. Мордяку наїв, але я йому не заздрю – скоро зима, а Іван може до хати пустити, а може й чоботом під котяче гузно, за настроєм… Я інша справа – поринув собі в анабіоз, ні їсти тобі не треба, ні пити. Але ж анабіоз – не сон, остаточно не відключаєшся – мариш, травень згадуєш… А вірші виростогубові які складаються! Зима для мене – що болдінська осінь для Пушкіна! Шкода – радіо в полишеному колодязі не чуть – від життя відстану, але може воно й на краще.
Тож бувайте, шановні мої дочитувачі, до зустрічі навесні, бо ваш дописувач поринає в анабіоз. Ось кидаю вам наостанок разок виростогубової мудрості – міркуйте!
На тобі, кажане, що мені не бажа́не!
Бідний, як церковний кажан.
Ліпше кажан у руці, ніж журавель у небі!
Куди день, туди й сон.
Була б вишня, а хрущ знайдеться.
Не всяка діжа схожа на куб, не всякий кажан – виростогуб!
Як падати, то з дуба, як читати – то виростогуба!
Все це крилами по воді писано!
Поки сонце зійде кажан черево наїсть!
Образив кажана – матимеш справу з Бетменом!
Далі буде…
Іван, коли Одарина розказувала, хмурився, а як приїхали знов од кандидата, він до них: пособити мовляв, утратився… То ті: "Ви що? Ми гадали, ви – ідейний боєць, за оновлення влади печетеся…" – "Воно таке, – Іван, – та я більш кумові хотів насолить. А це ж – і втратився, з половиною села погризся…" – "Ну ось, як переможе наш кандидат, то тоді…" – "Що?" – "Будемо створювати нову партію, то вас призначимо лідером сільського осередку!" – "Що? Та я… та на дідька мені… та ви всі…" Повигонив Іван довірених осіб, взяв у Одарини пляшку й пішов до кума Саливона – миритися. Крошман лише головою похитав: "Безідейний виборець, і на що сподівається? Ще двадцять років із рабства виходитимуть" – "Кому в гної тепло, той і за двісті не вийде!"
Ну все – головна інтрига виборів умерла – можна залягати в сплячку. А що, метелика вже й удень не знайдеш, не те, що вночі, синоптики приморозками лякають, Крошка від мишей мало не відбивається… Вона ж, миша, по осені до людського обійстя злазиться, то Крошман бідолашний аж сон згубив – полює на них денно та нічно, потеревенити ніколи. Мордяку наїв, але я йому не заздрю – скоро зима, а Іван може до хати пустити, а може й чоботом під котяче гузно, за настроєм… Я інша справа – поринув собі в анабіоз, ні їсти тобі не треба, ні пити. Але ж анабіоз – не сон, остаточно не відключаєшся – мариш, травень згадуєш… А вірші виростогубові які складаються! Зима для мене – що болдінська осінь для Пушкіна! Шкода – радіо в полишеному колодязі не чуть – від життя відстану, але може воно й на краще.
Тож бувайте, шановні мої дочитувачі, до зустрічі навесні, бо ваш дописувач поринає в анабіоз. Ось кидаю вам наостанок разок виростогубової мудрості – міркуйте!
На тобі, кажане, що мені не бажа́не!
Бідний, як церковний кажан.
Ліпше кажан у руці, ніж журавель у небі!
Куди день, туди й сон.
Була б вишня, а хрущ знайдеться.
Не всяка діжа схожа на куб, не всякий кажан – виростогуб!
Як падати, то з дуба, як читати – то виростогуба!
Все це крилами по воді писано!
Поки сонце зійде кажан черево наїсть!
Образив кажана – матимеш справу з Бетменом!
Далі буде…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ВІЙНА З ЛОЗОХВОСТИКАМИ. Десять фрагментів з роману. 7."
• Перейти на сторінку •
"ВІЙНА З ЛОЗОХВОСТИКАМИ. Десять фрагментів з роману. 6."
• Перейти на сторінку •
"ВІЙНА З ЛОЗОХВОСТИКАМИ. Десять фрагментів з роману. 6."
Про публікацію
