Чудовий натюрморт. (а може б - "Очима жадібно ПАСУ (ЛОВЛЮ)"?

Шановний Володимире, збігів приголосних не повинно бути у жодному випадку, доки у них не з'являється поетична доцільність, тут, ніби, такої не помітно - "Так гоже", "В пахучі шерехи", "далеч синя"... Далі передній план,який посилено формують дієслова - аж надто, схоже, перевантажується цим дійством, бажано намагатися йти "за дієслово", описуючи стан, ситуацію, що виникають після дії того дієслова, тощо. Та це, знову ж таки, всіх нас стосується.

Володю, гарний вірш, вітаю, ростеш. Дуже гарна ілюстрація до вірша. Бачу, вже здобув статус R2, дуже радий за тебе. Це - нагорода за твої муки творчі. Думаю, будеш цінувати здобуте такою тяжкою працею.
Пару зауваг з твого дозволу. "Очима жадібно беру" - в цьому контексті краще вжити точніше слово "вбираю красу гаїв барвистих", бо беру, знаєш, можуть сприйняти так, як ніби жінку гвалтом беруть...
"Тепла янтарний постріл" можна легко замінити на "тепла бурштинний простір" - буде більш по-українськи. До речі сам образ - прекрасна знахідка, вітаю.
Слово "пістрявий" я б взагалі викинув би з української мови (вона достатньо багата і без нього), настільки це неприємна мені калька з російського слова "пестрый", яке російською звучить органічно, а нашою - геть штучно. Є прекрасне слово "строкатий" з однаковою кількістю голосних, так що "строкатою юрмою" звучатиме чудово і в обраному ритмі.
А все інше - і майстерно і досить легко читається.)))

Задовільно - коли радість на устах, добре - коли її випромінюють очі, відмінно - коли вона йде з самого серця, тоді це справжнє надбання :)

А вірш так і випромінює сердешні порухи душі...

Вовчику, ти, як би це штамповано не виглядало у моєму дописі, "душею жадібно береш".
Але як майстер (а я бачу у тебе підвищення мистецького статусу), ти, мабуть, вирішив уникнути оцих, нмсдд, самих популярних у ліриці слів. "Очима" зустрічається у менших обсягах тиражування.
Довгих тобі років цього щастя - отак віршувати. Щоб бути Пушкіним, спочатку треба загинути.
А ти - живи і принось радість :))

!!!)))

))) Можливо)))!
Але вони ніколи не ображали ....)))

"Беру" і "вбираю" - обидва слова є словниках. Тільки тобі, як поету і вже майстру, треба зуміти вибрати точніше. Ти вибрав гірший варіант, починаєш деградувати, загордився, не встигнувши отримати статус майстра.
Тепер щодо "пістрявих" і "янтарних". У радянські часи словники робили так званими "російсько-російськими", щоб наша мова якомога менше відрізнялася від російської, тому повводили у словники і, зокрема, і "янтар". Тільки патріоти намагалися зберігати у чистоті мову. У львівській області навіть є місто Бурштин, а ти це слово не хочеш вжити, хоч сам із заходу. Його вживав М.Рильський - серед поетів він мову рідну знав найкраще. А "пістрявий" - вживалося і до революції, це, звісно, справа смаку. Але на мою думку - не найкращого смаку. Іти шляхом гордині і найменшого опору - не кращий шлях для розвитку.(

Вибач, що я так гостро, друже-колего, майстре новоспечений! Ти б знав, як мене мі Але повір, страшенно ці слова різали слух, ми колись ледь не вигнали з роботи літредакторку з редакції журналу "Українська культура" за невідчуття слова, на чолі з редактором, яка слова "строкатий натовп" виправила на "пістрявий натовп" - калька з рос. "пестрая толпа" - порівняй як органічно звучить російською і як дико - українською!
Ну ще "яентарний" ти лишив це ще можна стерпіти - більш милозвучне слово, ніж "бурштинний", а оці два - молодець, що виправив, тепер вірш має вигляд, написаного майстром.

Ти б знав, як мене мій батько, буває, "розпікає" за вірші. Він - сатирик - ріже правду межи очі, аж гай шумить. І переважно правильно каже. Так що бач...
Це - той абзац, який я почав писати, а потім натис "ентер" випадково, і вийшов "обрізаний" коментар.
Будь і тримайся, Володимире!)))