Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
2026.02.03
05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих
Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті
2026.02.02
20:41
Надішліть мої сни лелеками
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
ген за обрій, за небокрай,
де любов заливає глеками
росянистий карпатський плай,
щоб слова оселились птицями-
емігрантами в далині
і віддали тепла сторицею
тим, хто дав колись крил мені.
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
2026.02.02
08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
2026.02.01
21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
2026.02.01
21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
2026.02.01
16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
МАНДРИ В КОСМОСІ 35. ІДЕЯ – ІДЕЯ ІДЕЙ. ОЛЬГА БУДЗАН «ЗАМКНЕНЕ КОЛО…» (вибрані тексти Поетичних Май
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10173
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МАНДРИ В КОСМОСІ 35. ІДЕЯ – ІДЕЯ ІДЕЙ. ОЛЬГА БУДЗАН «ЗАМКНЕНЕ КОЛО…» (вибрані тексти Поетичних Май
“Сонячна система, як і весь Всесвіт…” Далі читай: Ольга Будзан. «Замкнене коло або про порядок у Сонячній системі».
Поетичні Майстерні. http://maysterni.com/publication.php?id=82840
У своєму творі Ольга Будзан, “замкнувши” коло порядку в Сонячній системі, залишила логічно «незамкненим» коло Всесвіту подальшого (загальнішого) – всіх зірок (планетарних систем подібних сонячній) та чорних дір космосу. Там начебто існує (висловлюючись науково-популярно) такий порядок : чорні діри безупинно пожирають матерію і, зрештою… її поглинуть. Є й оптимістичний варіант – діра, поглинувши матеріальний простір та обновивши матерію, викидає її… знову в навколишній космос, можливо, з допомогою сонць (зірок).* Не буду стверджувати, що я правильно зрозумів природу цього явища і що це вже останнє коло Всесвіту, яке потребує логічного «замкнення»… Хочу зосередити вашу увагу на іншому - на субстанції нематеріальній… тій, що увесь цей колосальний (для людської свідомості) матеріальний простір пронизує одномоментно поза часом і простором – це ідея і Ідея ідеї – Бог.
Закономірно виникає запитання , як людська свідомість може, заперечуючи Бога, не усвідомлювати, що таке заперечення є всього–навсього мізерною ідеєю… і отже, яким би абсурдним не виглядав цей мій висновок, по суті, заперечення Бога має “божественну” (нематеріальну) природу.
Матерія без ідеї (інформації) - ось те «ніщо», що може існувати як абсолютне «ніщо»… Але якщо таке «ніщо» існує, то воно логічно вже щось (інформація)… А якщо інформація без матерії… “Абсурдність” існування для людської свідомості такого логічного ряду очевидна… Цей умовивід може бути аргументом на користь існування Ідеї ідей – Бога, це, щоправда, додає ще більше абсурду до загальної картини непотрібних доказів, бо Бог вимагає лиш віри…
То що таке ідея? Очевидно, що ця субстанція логічно - не коло, хоча зв’язка понять матерія–ідея більше ніж натякає на наявність кола… але ж виключно у філософському просторі ідеї – Ідеї ідей... Сама ж матерія начебто глуха та важко проникна… для самої матерії… А для ідеї? А для проникнення матерією в матерію з допомогою ідеї? Здавалось би, копаючи землю порівняно легко, проникаємо матеріальною лопатою в матеріальний грунт… Та насправді ж - скільки ідей! Починаючи з банальної, наприклад: а посадимо на тій грядці… І не завершуючи навіть ідеєю кристалічності будови сплаву заліза та вуглицю, з якого виготовлена лопата, яку штампували на звичайному заводі , але яку колись першим викував коваль, а те залізо… Очевидною є безконечність того ряду та оптимістична сила звичайної повсякденної ідеї.
А Ідеї ідей!?
* Інакше кажучи, інформація, що потрапила в чорну діру, у чорній дірі і зберігається. Виникає питання: «Для чого чорні діри?» Відповідно до тієї ж теорії суперструн, частки здобувають у надрах чорної діри таку колосальну енергію, що вона їх просто викидає… в 9-мірний простір!
Інтернет. Секрети всесвіту! Теорія чорних дір? http://www.esc.lviv.ua/zagadki-chornix-dir/

худ. Я Саландяк
Поетичні Майстерні. http://maysterni.com/publication.php?id=82840
У своєму творі Ольга Будзан, “замкнувши” коло порядку в Сонячній системі, залишила логічно «незамкненим» коло Всесвіту подальшого (загальнішого) – всіх зірок (планетарних систем подібних сонячній) та чорних дір космосу. Там начебто існує (висловлюючись науково-популярно) такий порядок : чорні діри безупинно пожирають матерію і, зрештою… її поглинуть. Є й оптимістичний варіант – діра, поглинувши матеріальний простір та обновивши матерію, викидає її… знову в навколишній космос, можливо, з допомогою сонць (зірок).* Не буду стверджувати, що я правильно зрозумів природу цього явища і що це вже останнє коло Всесвіту, яке потребує логічного «замкнення»… Хочу зосередити вашу увагу на іншому - на субстанції нематеріальній… тій, що увесь цей колосальний (для людської свідомості) матеріальний простір пронизує одномоментно поза часом і простором – це ідея і Ідея ідеї – Бог.
Закономірно виникає запитання , як людська свідомість може, заперечуючи Бога, не усвідомлювати, що таке заперечення є всього–навсього мізерною ідеєю… і отже, яким би абсурдним не виглядав цей мій висновок, по суті, заперечення Бога має “божественну” (нематеріальну) природу.
Матерія без ідеї (інформації) - ось те «ніщо», що може існувати як абсолютне «ніщо»… Але якщо таке «ніщо» існує, то воно логічно вже щось (інформація)… А якщо інформація без матерії… “Абсурдність” існування для людської свідомості такого логічного ряду очевидна… Цей умовивід може бути аргументом на користь існування Ідеї ідей – Бога, це, щоправда, додає ще більше абсурду до загальної картини непотрібних доказів, бо Бог вимагає лиш віри…
То що таке ідея? Очевидно, що ця субстанція логічно - не коло, хоча зв’язка понять матерія–ідея більше ніж натякає на наявність кола… але ж виключно у філософському просторі ідеї – Ідеї ідей... Сама ж матерія начебто глуха та важко проникна… для самої матерії… А для ідеї? А для проникнення матерією в матерію з допомогою ідеї? Здавалось би, копаючи землю порівняно легко, проникаємо матеріальною лопатою в матеріальний грунт… Та насправді ж - скільки ідей! Починаючи з банальної, наприклад: а посадимо на тій грядці… І не завершуючи навіть ідеєю кристалічності будови сплаву заліза та вуглицю, з якого виготовлена лопата, яку штампували на звичайному заводі , але яку колись першим викував коваль, а те залізо… Очевидною є безконечність того ряду та оптимістична сила звичайної повсякденної ідеї.
А Ідеї ідей!?
* Інакше кажучи, інформація, що потрапила в чорну діру, у чорній дірі і зберігається. Виникає питання: «Для чого чорні діри?» Відповідно до тієї ж теорії суперструн, частки здобувають у надрах чорної діри таку колосальну енергію, що вона їх просто викидає… в 9-мірний простір!
Інтернет. Секрети всесвіту! Теорія чорних дір? http://www.esc.lviv.ua/zagadki-chornix-dir/

худ. Я Саландяк
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10173
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"МАНДРИ В КОСМОСІ 36. ОЛЯ ЛАХОЦЬКА “… В ОБІЙМИ ВОГНЕПТАХА…” (вибрані тексти Поетичних Майстерень)."
• Перейти на сторінку •
" Мандри в космосі 34 Малевича квадрати (логіка кольорових композицій)"
• Перейти на сторінку •
" Мандри в космосі 34 Малевича квадрати (логіка кольорових композицій)"
Про публікацію
