Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.23
09:17
Талановитого актора-міма зі Сумщини знали як «живу скульптуру». Він популяризував цей вид мистецтва в Україні та за кордоном. Дарував те, що сьогодні всім нам так не вистачає, - посмішку.
Його життя обірвалося на 32-му році у бою під Куп‘янськом…
Він за
Його життя обірвалося на 32-му році у бою під Куп‘янськом…
Він за
2026.05.23
08:15
Дитя, у якому вбачаю себе,
Моє відображення, внутрішнє его,
Подеколи тихе невтішне цабе.
Тому і прохаю – послухай, сердего,
На мене дивись, ти ж посутність моя,
І вириватись нікуди не треба,
Яка б не крутила тебе течія.
А знову не чуєш, а може, вда
Моє відображення, внутрішнє его,
Подеколи тихе невтішне цабе.
Тому і прохаю – послухай, сердего,
На мене дивись, ти ж посутність моя,
І вириватись нікуди не треба,
Яка б не крутила тебе течія.
А знову не чуєш, а може, вда
2026.05.23
01:00
Я більше не буду зручним.
Я більше не буду ручним.
Нікого давно не чекаю.
Пливу до останнього краю
Крізь дим.
Все! Досить! Ні слова про текст!
Чи вибух, чи знову протест,
Я більше не буду ручним.
Нікого давно не чекаю.
Пливу до останнього краю
Крізь дим.
Все! Досить! Ні слова про текст!
Чи вибух, чи знову протест,
2026.05.22
20:47
ковінька твоїй матері
і трясця теж авжеж
нам весело в цій матриці
веселощі без меж
у дишло пропаганду їх
слідкуймо за руками
бо мусора пов’язані
навіки з бандюками
і трясця теж авжеж
нам весело в цій матриці
веселощі без меж
у дишло пропаганду їх
слідкуймо за руками
бо мусора пов’язані
навіки з бандюками
2026.05.22
19:38
А що лишиться? — Хмари плоть химерна,
у жмені стуленій добірні ярі зерна,
солодкий мед дбайливої бджоли,
загуслий час непевної вечірньої пори.
Коли підводять янголи тебе до краю,
і золотий Дніпро за обрієм зникає,
і тихій шурхіт від самотнього вес
у жмені стуленій добірні ярі зерна,
солодкий мед дбайливої бджоли,
загуслий час непевної вечірньої пори.
Коли підводять янголи тебе до краю,
і золотий Дніпро за обрієм зникає,
і тихій шурхіт від самотнього вес
2026.05.22
18:12
Самотній столик. З кавою горня.
Самотнє сонце смішно мружить око.
Милуюсь неба звітреним бароко,
де літака сріблястість, мов блешня,
у височіні блиска одиноко...
Здійнявся вітер, завихрив окіл,
зриває листя, віє в очі пилом.
Самотнє сонце смішно мружить око.
Милуюсь неба звітреним бароко,
де літака сріблястість, мов блешня,
у височіні блиска одиноко...
Здійнявся вітер, завихрив окіл,
зриває листя, віє в очі пилом.
2026.05.22
16:44
до чого йшлося
той іній
на моїм волоссі
і коло
обігу води
вона
оте
не приведи
той іній
на моїм волоссі
і коло
обігу води
вона
оте
не приведи
2026.05.22
15:56
Півонії диво розквітло в саду,
Рожеве вмивається вранці в росі,
У ніжній, солодкій, пречистій красі,
Натхнення - душі, і гармонії - дух.
Відкинувши геть і тривогу й біду,
Я пещу пелюстки тендітні усі.
Півонії диво розквітло в саду,.
Рожеве вмивається вранці в росі,
У ніжній, солодкій, пречистій красі,
Натхнення - душі, і гармонії - дух.
Відкинувши геть і тривогу й біду,
Я пещу пелюстки тендітні усі.
Півонії диво розквітло в саду,.
2026.05.22
12:13
Прийду востаннє я у рідний гай
Перед від'їздом у краї далекі.
І заспіває пісню водограй,
Тополь і осокорів звучний клекіт.
Прийду востаннє я на цей моріг,
Босоніж стану на зів'ялі трави,
Відчувши гостро, що таке поріг
Перед від'їздом у краї далекі.
І заспіває пісню водограй,
Тополь і осокорів звучний клекіт.
Прийду востаннє я на цей моріг,
Босоніж стану на зів'ялі трави,
Відчувши гостро, що таке поріг
2026.05.22
10:14
Ми без успіху вилазим
На зелене на весні -
Наші крила, ніби клешні
Наше довге, наче сни!
Наші підсумки і поле
Надсилають смертним- Геть! -
Як розчинники для солі ,
На зелене на весні -
Наші крила, ніби клешні
Наше довге, наче сни!
Наші підсумки і поле
Надсилають смертним- Геть! -
Як розчинники для солі ,
2026.05.22
06:14
Шастає, як вітер,
Всюдисущий Вітя
Закутками рідного села, -
Начебто заблуда,
Нишпорить повсюди
І розповідає опісля:
Де чималі вишні,
А де нікудишні
Всюдисущий Вітя
Закутками рідного села, -
Начебто заблуда,
Нишпорить повсюди
І розповідає опісля:
Де чималі вишні,
А де нікудишні
2026.05.21
22:06
В хвилини музики печальної
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.
2026.05.21
21:10
із ранку визирнеш надвір
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier
2026.05.21
20:19
Може то ворони,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!
Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!
Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,
2026.05.21
18:45
У розпечену ніч наче дідько останній вселився,
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.
Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.
Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь
2026.05.21
18:04
Всяк прагне в небі журавля зловити,
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
МАНДРИ В КОСМОСІ 35. ІДЕЯ – ІДЕЯ ІДЕЙ. ОЛЬГА БУДЗАН «ЗАМКНЕНЕ КОЛО…» (вибрані тексти Поетичних Май
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10173
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МАНДРИ В КОСМОСІ 35. ІДЕЯ – ІДЕЯ ІДЕЙ. ОЛЬГА БУДЗАН «ЗАМКНЕНЕ КОЛО…» (вибрані тексти Поетичних Май
“Сонячна система, як і весь Всесвіт…” Далі читай: Ольга Будзан. «Замкнене коло або про порядок у Сонячній системі».
Поетичні Майстерні. http://maysterni.com/publication.php?id=82840
У своєму творі Ольга Будзан, “замкнувши” коло порядку в Сонячній системі, залишила логічно «незамкненим» коло Всесвіту подальшого (загальнішого) – всіх зірок (планетарних систем подібних сонячній) та чорних дір космосу. Там начебто існує (висловлюючись науково-популярно) такий порядок : чорні діри безупинно пожирають матерію і, зрештою… її поглинуть. Є й оптимістичний варіант – діра, поглинувши матеріальний простір та обновивши матерію, викидає її… знову в навколишній космос, можливо, з допомогою сонць (зірок).* Не буду стверджувати, що я правильно зрозумів природу цього явища і що це вже останнє коло Всесвіту, яке потребує логічного «замкнення»… Хочу зосередити вашу увагу на іншому - на субстанції нематеріальній… тій, що увесь цей колосальний (для людської свідомості) матеріальний простір пронизує одномоментно поза часом і простором – це ідея і Ідея ідеї – Бог.
Закономірно виникає запитання , як людська свідомість може, заперечуючи Бога, не усвідомлювати, що таке заперечення є всього–навсього мізерною ідеєю… і отже, яким би абсурдним не виглядав цей мій висновок, по суті, заперечення Бога має “божественну” (нематеріальну) природу.
Матерія без ідеї (інформації) - ось те «ніщо», що може існувати як абсолютне «ніщо»… Але якщо таке «ніщо» існує, то воно логічно вже щось (інформація)… А якщо інформація без матерії… “Абсурдність” існування для людської свідомості такого логічного ряду очевидна… Цей умовивід може бути аргументом на користь існування Ідеї ідей – Бога, це, щоправда, додає ще більше абсурду до загальної картини непотрібних доказів, бо Бог вимагає лиш віри…
То що таке ідея? Очевидно, що ця субстанція логічно - не коло, хоча зв’язка понять матерія–ідея більше ніж натякає на наявність кола… але ж виключно у філософському просторі ідеї – Ідеї ідей... Сама ж матерія начебто глуха та важко проникна… для самої матерії… А для ідеї? А для проникнення матерією в матерію з допомогою ідеї? Здавалось би, копаючи землю порівняно легко, проникаємо матеріальною лопатою в матеріальний грунт… Та насправді ж - скільки ідей! Починаючи з банальної, наприклад: а посадимо на тій грядці… І не завершуючи навіть ідеєю кристалічності будови сплаву заліза та вуглицю, з якого виготовлена лопата, яку штампували на звичайному заводі , але яку колись першим викував коваль, а те залізо… Очевидною є безконечність того ряду та оптимістична сила звичайної повсякденної ідеї.
А Ідеї ідей!?
* Інакше кажучи, інформація, що потрапила в чорну діру, у чорній дірі і зберігається. Виникає питання: «Для чого чорні діри?» Відповідно до тієї ж теорії суперструн, частки здобувають у надрах чорної діри таку колосальну енергію, що вона їх просто викидає… в 9-мірний простір!
Інтернет. Секрети всесвіту! Теорія чорних дір? http://www.esc.lviv.ua/zagadki-chornix-dir/

худ. Я Саландяк
Поетичні Майстерні. http://maysterni.com/publication.php?id=82840
У своєму творі Ольга Будзан, “замкнувши” коло порядку в Сонячній системі, залишила логічно «незамкненим» коло Всесвіту подальшого (загальнішого) – всіх зірок (планетарних систем подібних сонячній) та чорних дір космосу. Там начебто існує (висловлюючись науково-популярно) такий порядок : чорні діри безупинно пожирають матерію і, зрештою… її поглинуть. Є й оптимістичний варіант – діра, поглинувши матеріальний простір та обновивши матерію, викидає її… знову в навколишній космос, можливо, з допомогою сонць (зірок).* Не буду стверджувати, що я правильно зрозумів природу цього явища і що це вже останнє коло Всесвіту, яке потребує логічного «замкнення»… Хочу зосередити вашу увагу на іншому - на субстанції нематеріальній… тій, що увесь цей колосальний (для людської свідомості) матеріальний простір пронизує одномоментно поза часом і простором – це ідея і Ідея ідеї – Бог.
Закономірно виникає запитання , як людська свідомість може, заперечуючи Бога, не усвідомлювати, що таке заперечення є всього–навсього мізерною ідеєю… і отже, яким би абсурдним не виглядав цей мій висновок, по суті, заперечення Бога має “божественну” (нематеріальну) природу.
Матерія без ідеї (інформації) - ось те «ніщо», що може існувати як абсолютне «ніщо»… Але якщо таке «ніщо» існує, то воно логічно вже щось (інформація)… А якщо інформація без матерії… “Абсурдність” існування для людської свідомості такого логічного ряду очевидна… Цей умовивід може бути аргументом на користь існування Ідеї ідей – Бога, це, щоправда, додає ще більше абсурду до загальної картини непотрібних доказів, бо Бог вимагає лиш віри…
То що таке ідея? Очевидно, що ця субстанція логічно - не коло, хоча зв’язка понять матерія–ідея більше ніж натякає на наявність кола… але ж виключно у філософському просторі ідеї – Ідеї ідей... Сама ж матерія начебто глуха та важко проникна… для самої матерії… А для ідеї? А для проникнення матерією в матерію з допомогою ідеї? Здавалось би, копаючи землю порівняно легко, проникаємо матеріальною лопатою в матеріальний грунт… Та насправді ж - скільки ідей! Починаючи з банальної, наприклад: а посадимо на тій грядці… І не завершуючи навіть ідеєю кристалічності будови сплаву заліза та вуглицю, з якого виготовлена лопата, яку штампували на звичайному заводі , але яку колись першим викував коваль, а те залізо… Очевидною є безконечність того ряду та оптимістична сила звичайної повсякденної ідеї.
А Ідеї ідей!?
* Інакше кажучи, інформація, що потрапила в чорну діру, у чорній дірі і зберігається. Виникає питання: «Для чого чорні діри?» Відповідно до тієї ж теорії суперструн, частки здобувають у надрах чорної діри таку колосальну енергію, що вона їх просто викидає… в 9-мірний простір!
Інтернет. Секрети всесвіту! Теорія чорних дір? http://www.esc.lviv.ua/zagadki-chornix-dir/

худ. Я Саландяк
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10173
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"МАНДРИ В КОСМОСІ 36. ОЛЯ ЛАХОЦЬКА “… В ОБІЙМИ ВОГНЕПТАХА…” (вибрані тексти Поетичних Майстерень)."
• Перейти на сторінку •
" Мандри в космосі 34 Малевича квадрати (логіка кольорових композицій)"
• Перейти на сторінку •
" Мандри в космосі 34 Малевича квадрати (логіка кольорових композицій)"
Про публікацію
