Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.08
07:18
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
2025.12.08
06:50
Перепілка ляскає у житі,
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
2025.12.08
00:02
Вранці протер очі заспаний день,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.
Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.
Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,
2025.12.07
22:20
Заборонений плід закотився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.
Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.
Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився
2025.12.07
22:16
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.12.07
22:02
Потребність спокою зросла…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…
2025.12.07
19:04
твою поезію я глибоко шаную і ціню,
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...
2025.12.07
18:01
Уроки лінь робити, купа всього у Сашка.
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в
2025.12.07
12:23
Збирається вже в хмари вороння,
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
2025.12.07
08:06
Я плела тобі віночок
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
2025.12.07
06:13
Укрившись вогкою землею
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
2025.12.07
04:57
Володимиру Діброві
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
2025.12.06
22:19
Заблукав я в епохах минулих.
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
2025.12.06
15:04
З екрана телевізора в кімнату навпроти долинав голос американського президента Джо Байдена — трохи хриплий і, як завше, спокійний.
«Чи не щовечора чую застереження? — подумав Згурський, за звичкою вибираючи книгу для читання з сотень придбаних. — Невже з
2025.12.06
05:21
уже була ніч спекотна довга літня
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
МАНДРИ В КОСМОСІ 36. ОЛЯ ЛАХОЦЬКА “… В ОБІЙМИ ВОГНЕПТАХА…” (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10851
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МАНДРИ В КОСМОСІ 36. ОЛЯ ЛАХОЦЬКА “… В ОБІЙМИ ВОГНЕПТАХА…” (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
Оля Лахоцька
Не-(г)ода
Зі спектра цвіту
перейти у біле –
така твоя, скиталице, пора.
Колись росло,
сміялось і шуміло,
а ти пішла туди,
де біль-гора…
Там шлях один –
в обійми вогнептаха
з ім'ям непевним –
чи то жар, чи жаль.
Ти йшла на гору,
а зійшла на плаху,
і в твого ката
очі, як мигдаль...
Сліпих вітрів
не зупинити бігу –
помолишся
за недруга палкіш,
бо кожен йде
перед сліпучим снігом
таємну осінь –
вогняний рубіж.
Я Анонім
ТИ В ОБІЙМАХ ВОГНЕПТАХА
(ображений аналог)
…в обійми вогнептаха
з ім'ям непевним –
чи то жар, чи жаль...
Оля Ляхоцька
Смієшся-плачеш…
Ти вся така…о-ох. Ха -ха!
В обіймах вогнептаха…
Роблю ВЕЛИКІ ОЧІ – бачиш?
Як я тебе не ро-зу-мі-ю!..
От якби не торкав устами десь,
от якби не тулився тілом ввесь…
ти б розуміла, як я глибоко вмію
і люблю тебе не розуміти…
І бАйдуже уже надалі - ха-ха! -
що ти була в обіймах вогнептаха,
а мої очі не мигдаль, ач! Знаю:
був катом для інтимних тіловин!..
Впродовж ночей… і маю?..
і досягнув ?! - лиш іронічних сміховин
в кутках заслізнених очей…
А так… а що? А я люблю тебе не розуміти!
2012

худ. Я Саландяк - композиція на тему...(фотошоп)
Не-(г)ода
Зі спектра цвіту
перейти у біле –
така твоя, скиталице, пора.
Колись росло,
сміялось і шуміло,
а ти пішла туди,
де біль-гора…
Там шлях один –
в обійми вогнептаха
з ім'ям непевним –
чи то жар, чи жаль.
Ти йшла на гору,
а зійшла на плаху,
і в твого ката
очі, як мигдаль...
Сліпих вітрів
не зупинити бігу –
помолишся
за недруга палкіш,
бо кожен йде
перед сліпучим снігом
таємну осінь –
вогняний рубіж.
Я Анонім
ТИ В ОБІЙМАХ ВОГНЕПТАХА
(ображений аналог)
…в обійми вогнептаха
з ім'ям непевним –
чи то жар, чи жаль...
Оля Ляхоцька
Смієшся-плачеш…
Ти вся така…о-ох. Ха -ха!
В обіймах вогнептаха…
Роблю ВЕЛИКІ ОЧІ – бачиш?
Як я тебе не ро-зу-мі-ю!..
От якби не торкав устами десь,
от якби не тулився тілом ввесь…
ти б розуміла, як я глибоко вмію
і люблю тебе не розуміти…
І бАйдуже уже надалі - ха-ха! -
що ти була в обіймах вогнептаха,
а мої очі не мигдаль, ач! Знаю:
був катом для інтимних тіловин!..
Впродовж ночей… і маю?..
і досягнув ?! - лиш іронічних сміховин
в кутках заслізнених очей…
А так… а що? А я люблю тебе не розуміти!
2012

худ. Я Саландяк - композиція на тему...(фотошоп)
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10851
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ТАМАРА ГАНЕНКО - ВИШНЯ (переспів)"
• Перейти на сторінку •
"МАНДРИ В КОСМОСІ 35. ІДЕЯ – ІДЕЯ ІДЕЙ. ОЛЬГА БУДЗАН «ЗАМКНЕНЕ КОЛО…» (вибрані тексти Поетичних Май"
• Перейти на сторінку •
"МАНДРИ В КОСМОСІ 35. ІДЕЯ – ІДЕЯ ІДЕЙ. ОЛЬГА БУДЗАН «ЗАМКНЕНЕ КОЛО…» (вибрані тексти Поетичних Май"
Про публікацію
