“Кольорові проблеми” на мистецьких теренах вирішує супрематизм (suprem) – напрям у малярстві, що основується на домінуванні кольору над іншими властивостями в живописі… Але розширмо рамки від мистецьких до реальних розмірів світу безконечного простором, рухом та проявами, де живопис - мізерний фрагмент тієї реальності. Якщо Казимир Малевич малював свій чорний квадрат (за однією з версій), як ікону, а півсвіту впродовж майже століття “молилось” на неї… а він, як на мене, просто передбачав-програмував кінець того ж супрематизму-мистецтва-світу, а заодно, напевно, прагнув панування над світом “атеїзму – бісів”*… і чорного квадрата як ікони… Але досить злої іронії. Матеріальний колір фарби тут ні до чого… і оскільки стереотипність чорного квадрата сьогодні очевидна – навіщо видумувати щось нове. Для справді матеріальної суті світу байдужий колір заданої геометричної форми (квадрата-кола-трикутника…) - синій, червоний, жовтий, чорний чи білий. Стає актуальним питання тла, розміру та сюжету… а загалом, рухаючи ситуацію до стану абсурду, – й самої “квадратури квадрата” - геометричної форми як певної варіантної умовності тих реальних обрисів обєкта, що початково мав невизначену (абсурдну) форму...вже потім свідомість , слідуючи власній логіці, витворила сьогоднішню геометрію, виокремивши коло, трикутник, квадрат (кулю, піраміду, куб…) Так само і кольори – сніг, трава ,небо, ніч, сонце…
Як правило, кольорові персонажі (квадрати) малюються на білому тлі, або на чорному, або на тлі будь - якого іншого кольору… Постає питання композиції. А тут на перший план уже виходить сама логіка, що автоматично розширює рамки мистецтва до… звичайно ж до безконечності: вдень чорний квадрат на білому тлі і кольорові квадрати; вночі – білий на чорному і кольорові квадрати… Тут вигідно вирізняється присутність кольорових квадратів як на чорному, так і на білому тлі… Якщо ж брати інший колір, то він звужує рамки тла і кардинально зменшує розміри обрисів образу. Якщо день (білий), то на увесь світ, якщо ніч (чорна), то на половину земної кулі, а якщо червоне - то лише губи -троянда… тому на червонім тлі (губ-троянди…) кольрові «квадрати» за розмірами логічно близькі до розмірів людини… Синє (голубе) тло збільшується до розмірів неба. Жовте , хоч візуально (як персонаж), є колом незначних розмірів на синьому тлі неба, але віддавна усвідомлюється, як щось безконечно проникаюче, то ж присутнє на всьому просторі матеріального світу (образ сонця). Таким чином жовтий, як тло, - це щось значно «розмірніше» всіх вище згадуваних розмірів…
Пізніші трансфомації людською свідомістю (наукові дослідження) навколиньої реальності дають для «кольорових роздумів» нові логічні образи: «чорні діри космосу», як очевидний зразок того «що не існує»**, і теорію світло-кольору … але в кольоровому спектрі, яку подає ця теорія, відсутні біла та чорна барви (а в просторі фотошопу веселка з чорною та білою барвою реально існує), і начебто парадокс – тюбик чорної та білої фарби такі ж матерільні, як всі інші… і начебто пародоксальність ахроматичності, тобто безбарвність сірої (білої-чорної) барви тла, що «… то темніє, то світліє, аж зникає в чорному або білому.»… *** Отже, якщо сіре (чорне-біле) виокремити з кольорового ряду, то воно постає: реально, як прозорість чорного тла (ранковий посвіт віконного квадрата) і метафізично - як ідея насичення «чорної діри» світлим матеріальним змістом… як певне примирення цих антагоністичних носіїв змісту та подальший оптимізм загальної картини світобудови!
Ось така спрощена схема цього фрагменту роздумів.

* Федір Достоєвський - роман БІСИ
** “ Мертвим може бути тільки те, що не існує і ніколи не існувало, або, можливо, речовина без найменших ознак світла, як наприклад чорні діри.” - Ольга Будзан - ЗАМКНЕНЕ КОЛО АБО ПОРЯДОК У СОНЯЧНІЙ СИСТЕМІ. Поетичні Майстерні - http://maysterni.com/publication.php?id=82840
*** дивись додаток.
2012
додаток

худ. Я Саландяк


Ярослав Анонім
НОВА ЛОГІКА КОЛЬОРОВИХ КОМПОЗИЦІЙ (взято з кн. Малий мотлох 4 ст. 22. сАм видав 2011)

Варто зазначити, що йдеться не так про логіку барви матерії, властивостей зору, гри світлотіні..., як про логіку чуттєвих асоціацій і варіантів свідомих образів та загального руху свідомості до ситуації абсурду, переданої через логіку барви (колір як ідея)…
В цьому уривку автором уся логіка свідомо зводиться до ідеї світло-кольору. Світло кольором не є: воно виявляє кольорові властивості (барви) матерії – білу та чорну теж... Звідси випливає оптимізм – усе Є! (і не тільки ідеєю). Залишається єдиний момент – чорні діри космосу, але назва „чорні“ чисто умовна , бо вони (діри) пожирають простір та матерію (як білу, так і чорну…). Але світло?.. „Біла“ діра космосу (сонце) випромінює матерію-простір (і не лише білу...). Звідси і логічний висновок – біла та чорна барви, а не лише світло-темрява.
Підсумуємо: ідея білого-чорного ( як присутність-відсутність світла) прийнятна чисто умовно (біла, чорна діри). Світло (тільки воно одне) є завжди і всюди, ми стоїмо на ньому, його їмо, є ним самі, в якийсь момент його не бачимо... Це не чорний колір (як ідея,) але і чорний ( як барва)! Якщо це усвідомимо, то бачитимемо світло завжди і всюди, мов віруюча людина Бога...
Чи знаємо, як розставлено кольори? Червоний-синій-жовтий як ідея... Подаємо їх, свідомо змішуючи, і маємо... цілий світ. А білий-чорний – світ-ло-темрява як ідеальний варіант... Матеріально ж маємо чорну та білу фарби. Вони в суміші творять сірий колір. Він то темніє, то світліє, аж зникає в чорному або білому. Якщо всі кольори змішати, то (практично) також буде сірий...
Але ось тюбики фарби:„Марс черный”,„Белила цинковые”.А ось тюбики:„ Голубая „ФЦ””, „Краплак красный темный”, „Кадмий желтый светлый (А)”. Стверджую ідеологію кольору для теорії оптимізму (абсурду) : зверху посередині – золото (тепле світло – „Кадмий желтый светлый”), він же відтепер і бажане загальне тло. Внизу зліва – срібло (холодне світло – „Белила цинковые”), справа – чорний („ні той ні інший” (нейтральний*) – „Марс черный”) в оточенні сірого. Трохи вище маємо чорні ( „той та інший” – „Голубая „ФЦ””, „Краплак”). Ще вище, чорні ( „той та інший” в сріблі), виявлені світлом, – кольори холодного оптимізму...
Та насправді тих тюбиків значно більше: „ Зеленая „ФЦ””, „Кадмий оранжевый (А)“, „Тиоиндиго розовая УСВ“... Візьмемо для прикладу „Кобальт фиолетовый темный (А)”. Коли той колір червоний? Коли синій? А коли насправді фіолетовий (чистий)? Ось! Нарешті жаданний момент істини (абсурду): за певних композиційних обставин він буде червоним, за інших обставин – синім! А також, за певних умов, – чистим фіалковим, або ж сірим (бо за логікою – змішування основних кольрів дає сірий)...
Такою бачиться спрощена схема реальності відносин білого кольору (холодного світла) та чорного кольору (нейтральної байдужої барви) і конкретних різноманітних кольорів (барв) у світі варіантному та інваріантному. А насправді ж реальність безконечно абсурдніша(оптимістичніша)...

*Нейтральний – лат.neutralis,від neuter – ні той, ні інший.– Словник іншомовних слів