Крізь мене розмашистими мазками лілово і помаранчево
Світять кошлаті і теплі іриси, в них – сонце, літо, вітер.
І зараз – залишки холодних осінніх днів закручують вихор
Печалі, тремтливого болю і страху самотності.
А я, одинока, на своєму ліжку-острові серед темної кімнати
Насичуюсь гомоном твоїх мальованих квітів.
І гріє мене ця кольорова дійсність олійних фарб,
Створена твоїми руками, твоєю пристрастю, твоєю любов’ю.

І крізь полотна ступаю в інший світ невідомий,
Блукаю у свіжім розквітлім бузковім саду і хмари тривожаться
Весняними зливами, осені немає за вікном, коли твої змальовані
Хвилі мінливого життя розбурхують море довкола мого ложа.
І чую запах квітів, і вже вони проростають з картин у стіни,
Підлогу, прориваються крізь дах – і квітнуть.
Хоч скоро зима.
14.11.2012