Як би не було прикро, але до таких тем варто підходити виважено.

Може доводилось вам чути притчу, в якій розповідається про те, як бажаючи випробувати серце одного чоловіка, Бог звелів йому - прийти без нічого. Розпродавши весь свій маєток і роздавши гроші, чоловік з’явився перед лицем Господа. Але почув докір: "Приходь без нічого". Тоді чоловік покинув свою сім’ю, попрощався зі друзями і знову постав перед Господом. Але, як і перший раз почув відмову: "Приходь без нічого". І став цей чоловік жити сутужно і у немочі припав перед Господом втретє. І на цей раз, як і два попередні, пролунали слова: "Приходь без нічого".
- Господи, хіба невідаєш, що заради Тебе я пожертвував своїм маєтком, родиною, здоров’ям? Чому нехтуєш мною? - від розпачу чоловік заплакав
- Все це - не те, що Я від тебе чекав, - була Господня відповідь.
- Тоді , що ще утаїв я від Тебе, Господи? - благальним голосом спитав чоловік.
- Хіба не знаєш? Відкрий Мені свій гріх...- з сумом промовив Всевишній.

Галасливе сьогодення воліє взагалі не знати про гріх, або говорити про нього, як про щось не суттєве, як таке, що не заслуговує на нашу увагу. Але негатив, який довкола нас (і в нас самих) - результат дії людської натури зіпсутої гріхом. Без каяття немає вороття до образу і подоби Божої.
Цей негатив повинен зіграти свою, відведено йому, роль у справі спасіння людини. Єдине в чому вас підтримую - ця стурбованість людини перед майбутнім повинна бути конструктивною, підштовхувати її до навернення. А одним позитивом тут справи не вирішити...

Про реалії сьогодення і співставлення їх з Апокаліпсисом це вже інша, довга розмова...

Я ще раз дякую Вам за небайдужість і за щире намагання зрозуміти і врозумити. Тема непроста і розраховувати на однозначність сприйняття я навіть не мріяла. Наразі, мені видається, ми з Вами говоримо про одне і теж, тільки думки сіємо через різні ситечка... Гріх ще й пустослів"я, пане Василю. То ж не хочу говорити більше, ніж належить. Даруйте, що зворохобила Вас своїми думками. Всього Вам найкращого.

Цілком погоджуюся з вами.

Що неоднозначно, Таню, немаю сумніву. Як і в тому, що кожна думка має право на існування, як і вибір, котрий ми робимо щодня, щохвилини, щосекунди - що думати, що робити, що відчувати.
Глобальне ж накопичення певних думок, котре, як відомо діє за принципом - подібне притягується подібним, і малює нам нашу реальність. Отже, є про що думати.:)
Дякую!

Дякую, Тамаро!
А у мене як? Здається "пихИ" ж і є...

Дякую за розуміння, пане Богдане. Воно немало важить.:)

Ох, уже й не рада, що зачепила цю тему.:) Не дарма є вислів: "Мовчи язичку - будеш їсти кашку":)))

Вовка боятися в ліс не ходити :)

Привіт!:)

Та от і я про те, що доки живемо, до тих пір і маємо залишатись Людьми. А боятися свого кінця, по меншій мірі немає змісту - не навічно сюди прийшли. Головне з чим підемо...
Дякую, Лесенько, за любов і тепло!:)

Дякую щиро, пані Тамаро!