Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 39. Андрій Бондар. Дівчинка… (вибрані тексти не Поетичних Майстерень).
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 39. Андрій Бондар. Дівчинка… (вибрані тексти не Поетичних Майстерень).
Мандруючи в безмежному просторі української поезії, натрапив у Сергія Жадана в його відомих «Метаморфозах…»* на провокуючий мою українську сутність текст.
- Не знаю, не знаю?! Мене не покидає відчуття, що це було зроблено свідомо… Отже не втримався від критики та аналітики. Ось:
Андрій Бондар
ДІВЧИНКА. ДНІПРОПЕТРОВСЬК
7.04.2006
мама сказала своїй маленькій донечці з морозивом
трирічній здається
«ты гость в этом мире…»
прості та жорстокі це були слова
мудрі як євангеліє
а може вона просто сказала російською
бо якою ще мовою можуть сказати у дніпропетровську:
«сегодня мы пойдем в гости к бабушке» або
«сегодня к нам в гости придет бабушка»
або щось схоже на це
а мені як завжди щось не те причулось
мені причулось як завжди щось найгірше
хоча чому правда – це найгірше
а може просто мама належить до секти свідків єгови
і в них це нормально – так розмовляти з дітьми
не приховуючи найгіршого
не приховуючи простий факт смерті
а може щось просто залишилось поза кадром
і ми не побачили мертву пташку або збитого вантажівкою пса
яких побачили вони
і щоб якось пояснити мінливість світу
мама вдалася до афоризму
який у її секті хтось придумав бо це дуже гарно звучить
«ты гость в этом мире…»
російська мова несамовито афористична
українською так не скажеш
українською багато чого сказати просто неможливо
це якась дерев’яна мова
з якої тільки труну можна зробити
для дівчинки маленької дівчинки яка
йде тримаючись за мамину руку
йде поїдаючи морозиво пломбір
йде в гості до бабусі
чи просто додому
Далі Ярослав Анонім:
Ти гість на цьому світі – у перекладі на російську буде: «ты гость в этом мире…». Втрачається подоба світу-світла і бере верх поняття мир-спокій і, якщо перекласти ще раз на українську, то вже буде так: ти гість у цьому спокої,- сказала мама дочці, акцентуючи увагу на довколишньому світовому неспокої… Ймовірно вийде ось така логічна «абракадабра», щось на зразок « у меня нет ничего»… Мало того що немає, то ще й нічого!..
Але цю просту істину людина зрозуміла, щойно була вигнана з раю Богом: ти гість на цьому світі !.. І про це іншими словами безліч разів було сказано українською, ще до того, як російська з’явилася на світ як саме російська… Але твоя правда, Андрію, – «російська мова несамовито афористична»: лиш російською, ні не мовою - ментальністю можна так пихато, наче ти бог, сказати, що ти насправді не Бог! І тільки українською - ні не мовою – ментальністю можна так вишукано плюнути в рідну українську матір…
* Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років
Укладач ЖАДАН Сергій Вікторович
Вид. КЛУБ СІМЕЙНОГО ДОЗВІЛЛЯ. Харків 2011 ст.14
- Не знаю, не знаю?! Мене не покидає відчуття, що це було зроблено свідомо… Отже не втримався від критики та аналітики. Ось:
Андрій Бондар
ДІВЧИНКА. ДНІПРОПЕТРОВСЬК
7.04.2006
мама сказала своїй маленькій донечці з морозивом
трирічній здається
«ты гость в этом мире…»
прості та жорстокі це були слова
мудрі як євангеліє
а може вона просто сказала російською
бо якою ще мовою можуть сказати у дніпропетровську:
«сегодня мы пойдем в гости к бабушке» або
«сегодня к нам в гости придет бабушка»
або щось схоже на це
а мені як завжди щось не те причулось
мені причулось як завжди щось найгірше
хоча чому правда – це найгірше
а може просто мама належить до секти свідків єгови
і в них це нормально – так розмовляти з дітьми
не приховуючи найгіршого
не приховуючи простий факт смерті
а може щось просто залишилось поза кадром
і ми не побачили мертву пташку або збитого вантажівкою пса
яких побачили вони
і щоб якось пояснити мінливість світу
мама вдалася до афоризму
який у її секті хтось придумав бо це дуже гарно звучить
«ты гость в этом мире…»
російська мова несамовито афористична
українською так не скажеш
українською багато чого сказати просто неможливо
це якась дерев’яна мова
з якої тільки труну можна зробити
для дівчинки маленької дівчинки яка
йде тримаючись за мамину руку
йде поїдаючи морозиво пломбір
йде в гості до бабусі
чи просто додому
Далі Ярослав Анонім:
Ти гість на цьому світі – у перекладі на російську буде: «ты гость в этом мире…». Втрачається подоба світу-світла і бере верх поняття мир-спокій і, якщо перекласти ще раз на українську, то вже буде так: ти гість у цьому спокої,- сказала мама дочці, акцентуючи увагу на довколишньому світовому неспокої… Ймовірно вийде ось така логічна «абракадабра», щось на зразок « у меня нет ничего»… Мало того що немає, то ще й нічого!..
Але цю просту істину людина зрозуміла, щойно була вигнана з раю Богом: ти гість на цьому світі !.. І про це іншими словами безліч разів було сказано українською, ще до того, як російська з’явилася на світ як саме російська… Але твоя правда, Андрію, – «російська мова несамовито афористична»: лиш російською, ні не мовою - ментальністю можна так пихато, наче ти бог, сказати, що ти насправді не Бог! І тільки українською - ні не мовою – ментальністю можна так вишукано плюнути в рідну українську матір…
* Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років
Укладач ЖАДАН Сергій Вікторович
Вид. КЛУБ СІМЕЙНОГО ДОЗВІЛЛЯ. Харків 2011 ст.14
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
