Так, це розповідь імені ліричного героя, але у формі діалогу, тому навіть не знаю, як би мала звучати розповідь від імені ліричної героїні. )
Але над пропозицією подумаю. )
Дякую, Тетяно.

розповідь імені ліричного героя = розповідь від імені ліричного героя
:)

Не ризикнула, той день у мене був трагікомічний на сайті, а зараз думки розвіялись...
Дякую за відповідь

Ні, це чудова рима. ) Я знову забув, як називається. ))) Здається, Ярослав Чорногуз мені колись підказав її назву. Йду шукати.

Омонім.

Справді? Дякую. Зекономили мені масу часу, який би я міг даремно витратити у пошуках коментаря Ярослава.)

І це дивно виглядає, якщо ти вдаєшся до такого римування, не знаючи, як звуться ті бідні слова, які ти тулиш докупи.
Воно усім відомо ще з зоряних часів Е.Успенського.

Я ж не філолог. ) Нащо мені про теє знати? )))

Ага. )
Мені цікаво, як би цю сценку зіграли актор та актриса. )
У відповідному антуражі та одязі (Адама і Єви, звичайно).
Я навіть не проти побувати і на кастингу, де будуть вибирати актрису на головну роль.
:)

Можливо, не завадило б лібретто (план сценарію балету або кінофільму), якщо це композиція для театральної сцени чи нудистського вертепу.

А що, це ідея.
Позбираю докупи всі свої вірші, де про це йдеться (починаючи від "Шоколадки") - і, цілком можливо, напишу сценарій фільму "Дикий пляж". Щоправда, є вже фільм з такою назвою - ну що ж, назву доведеться, можливо, змінити, а, можливо, і не варто. Нехай глядачі думають, що це рімейк.
:)

Виставу на декілька сцен (окремих частина дії чи акту театральної п'єси) можна було б спробувати. Тебе ж приваблює ця тематика, а це ознака того, що писатиметься з певним душевним підйомом, а не для аби відписатись.

Теж можна.
Аби не відкладати справу в довгий ящик, вже зайшов на сайт "Сценарна майстерня".
Так що, якщо мене довго не буде на сайті "Поетичні Майстерні", то я пішов у підмайстри в іншу майстерню.
:)

Стовідсотково не я:)
Анігдот пам'ятаєш про печеру і родича Алі-Баби, який заховав у ній свої капітали (у самого Алі-Баби була інша схованка)?
Прийшов цей родич, а капіталів немає. І почав гукати: "Тут хто-небудь є чи нема?". А луна відлунює: "Нема, нема, нема-а-а-а" (приблизно так само, як витріщувався твій ліричний герой, тобто, раз у раз, серійно).
Він гукає далі: "А хто вкрав мою скриню з грошима?"
"Не я, не я, не я", - почув у відповідь.

З повагою і з бородатим анігдотом,
Г.С.

Та звичайно, що не ти. :)
Але ходять тут по ночах диверсанти і рейтинги занижують. :)
Треба буде анти-диверсійну групу зібрати і з ними розібратись. :)))
Дякую за анігдот. :)
Не чув.
Але чув подібний про Чапаєва і Пєтьку, які сховались у криниці, коли білогвардійці штаб-квартиру Чапаєва захопили. Шукають всюди, один зазирнув у криницю і каже:
- А, може, вони у криниці сховались?
А Пєтька замість луни їм відповідає:
- не сховались, не сховались...
Другий каже:
- А, може, вони в ліс пішли?
А Пєтька відповідає:
- Вони в ліс пішли...
Третій каже:
- А, може, кинути гранату в криницю?
А Пєтька відповідає:
- Не треба кидати гранату в криницю, вони в ліс пішли...
:)

Для правильного сприйняття анігдоту першу репліку білогвардійця слід читати так:
- А вони, бува, у криниці не сховались?
:)