У перші дні 2010 року літературна Луганщина привітала видатну особистість , людину, чиє поетичне слово вже понад півсторіччя хвилює, наснажує, примушує думати, співчувати, діяти… Мова йде про Івана Даниловича Низового, якому 3 січня виповнилося 68 років з дня народження і 50 років його творчої діяльності.
Цей день став справжнім святом поезії, музики, гумору не тільки для ювіляра, але й для всіх присутніх, подарувавши багато радісних хвилин та теплих спогадів.
Талановитий, чесний, неперевершений Іван Данилович Низовий, успадкувавши самобутній національний світогляд, завжди переймався долею України. І, як зазначила Віра Тимошенко: "Такий біль за Україну, мову, народ я відчувала тільки у Тараса Шевченка". І це не є перебільшенням. Поезія нашого славетного земляка – це поезія справжнього патріота, виразника прагнень і сподівань українського народу, для якого "найвища честь – загинути в бою за справді незалежну Україну". Недарма у Слові ювіляра є такі рядки:
- Сьогодні я втішаюся не тим, що мене хвалять і підносять, а тим, що зумів якоюсь мірою зібрати докупи дорогих моєму серцю людей, якраз тих, що були відірвані одне від одного роками і десятиліттями… Отож сьогодні я дякую і звітую: "Я зробив багато і зроблю іще, бо чуюся боржником свого народу і своєї країни, рідних, близьких і друзів. Готовий для них на все…"

Леся Болонська