Софія Кримовська
поезія “Відпустка”
http://maysterni.com/publication.php?id=84742

"Заплющую очі – на старті
у мрію, у думку, у космос.
Розплющила очі – у хаті.
Спросоння, розпатлані коси.
У дзеркалі – йой, гуманоїд!
Аж скрикнула – гепнулась миска.
Аж цуцик зірвався на ноги,
коханий присів і присвиснув…
Аж діти залізли у шафу,
аж мухи заклякли в польоті.
Сусідка у шибку жирафом
заглянула – ступор у тьоті…
Заплющила очі – на старті.
До біса сьогодні трильяжі!
Я жінка, яка у хаті
посидить без макіяжу…"

Пародія

Добу не розплющую очі –
Люстерко розбилось, що в залі...
Я, певно, уже тамагочі –
Не в хаті живу – віртуалі!
То тре догадатися – миску
Надіти на вуха жирафі,
Аж цуцик сховався в колиску,
А діти від нього – у шафі.
На тім не закінчились біди –
Не кухня, а згарище Трої…
У ступорі навіть сусіди –
Казали, що був гуманоїд!
До біса той космос, до біса,
А той гуманоїд – умора,
Коханий пропав десь, гульвіса,
А мухи злиняли ще вчора.
І хата нагадує пустку,
А так веселилися “тьоті” –
Ото святкували відпустку
Подрýги мої по роботі!


6.12.2012